Резюме до підрозділу

Соціальність в політиці держави чітко окреслилась тільки лише наприкінці XIX століття. Починаючи з античності європейська цивілізація пройшла кілька етапів у своєму розвитку, зокрема як етап політичної держави, другий, як характерний для періоду середньовіччя, як релігійна держава, третій як, економічна держава і четвертий, сучасний, як соціальна держава.

Серед моделей сучасної соціальної держави можна виділити три основних моделі: ліберальну, корпоративну і суспільну.

Соціальна політика вирішальною мірою пов'язана із соціальним розвитком конкретного суспільства, зумовлюється і видозмінюється залежно від характеру і особливостей такого розвитку.

Соціальна політика тісно взаємозалежна із соціальним захистом населення, що передбачає систему законодавчих, економічних, соціальних, соціально-психологічних гарантії населенню щодо забезпечення соціальної справедливості для різних його категорій з обліком їхнього соціального стану та врахуванням їх соціально-психологічних властивостей.

Особливу роль в сфері соціальної політики ринкової економіки з соціальною орієнтованістю відіграє розробка системи соціального захисту людей похилого віку і інвалідів, сім’ї, молоді. Важливе місце посідає також проблема соціального партнерства. Вона розглядається насамперед як спосіб досягнення згоди в суспільстві, а також як інструмент спільного вироблення рішеннь по соціальних питаннях з боку держави і громадських організацій.

Соціальна політика за своєю суттю повинна бути спрямована на побудову держави загального добробуту на правових засадах і дотриманні принципу соціальної справедливості.

Соціальна справедливість - це соціоекономічна. цінність суспільства, яка є однією з головних умов соціального прогресу; її реалізація супроводжується утвердженням рівності соціальних. прав кожної особистості (рівність можливостей, рівне користування благами), скасуванням необґрун-тованих привілеїв, відповідністю величини доходу людини витратам праці та капіталу, захистом соціально-економічних прав і свобод громадян, соц. захистом непрацездатних, малозабезпечених категорій населення. Сутність соціальної справедливості полягає у встановленні співвідношення між намірами, можливостями і результатами дій людей, зіставленні дій і результатів одних з діями та результатами інших, що можливе на основі існуючої в даному суспільстві ієрархії цінностей.

Криза сучасної соціальної держави пов’язана з цілим рядом економічних та соціальних негараздів як то, - кризами, розвитком державного патерналізму, розбуханням бюрократичного апарату, що зайнятий соціальними програмами, зростанням адміністративних витрат, послабленням трудової мотивації людей, послабленням контролю за цільовим використанням соціальних допомог, створенням так званої “пастки бідності”. Тому подолання кризових явищ в соціальній політиці соціальної держави і пов’язане з необхідністю приватизації деяких секторів соціальної інфраструктури, використанням фінансових ресурсів недержавних структур і бюджетів домашніх господарств а також задіяння інших позабюджетних коштів, включаючи благодійні і спонсорські кошти громадян.