3.1.3. Особливості соціальної політики в розвинутих країнах

Соціальна політика вирішальною мірою пов'язана із соціальним розвитком конкретного суспільства, зумовлюється і видозмінюється залежно від характеру і особливостей такого розвитку.

Нагадуємо, що соціальний розвиток — у широкому розумінні — це сукупність економічних, політичних, соціальних і духовних процесів, які відбуваються в суспільстві; у вузькому — розвиток соціальної сфери, або сфери соціальних відносин та реалізація соціальних потреб.

Соціальний розвиток, як і будь-який інший, відбувається за певними законами як стійкими зв'язками між людьми, певними соціальними групами, спільнотами.

Україна, ставши незалежною, проголосила курс на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки. З чим пов’язаний цей вибір? Справа в тому, що в умовах цивілізованої розвинутої ринкової економіки існують два напрямки соціальної політики держави:

1 – соціальне вирівнювання через розподіл доходів;

2 – забезпечення соціальних гарантій у нормальних умовах життя.

Головний закон (Конституція) орієнтує державу на ряд головних соціальних цінностей:

1 – повага та захист людської гідності;

2 – гарантування мінімального прожиткового мінімуму;

3 – захист шлюбу, сім'ї, материнства;

4 – підтримка розвитку умов праці та господарювання;

5 – свобода об'єднань;

6 – захист інтересів власності;

7 – захист від ймовірних збитків.

Соціальна політика в умовах ринкової системи проводиться державними структурами, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, а також виробничими колективами, що проявляється в системі заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, пов'язаних з підвищенням суспільного добробуту, поліпшенням якості життя народу і забезпеченням соціально-політичної стабільності, соціального партнерства в суспільстві.

Соціальна політика в ринковій системі формується з урахуванням конкретно-історичних умов країни. Основні напрямки соціальної політики, що відбивають її специфіку:

I. Політика доходів населення (життєвий рівень, споживчий кошик, добробут).

II. Політика в сфері праці і трудових відносин (оплата праці, охорона праці і соціальне страхування, зайнятість населення й ін.).

III. Соціальна підтримка і захист непрацездатних і незаможних прошарків населення (пенсійне забезпечення, соціальне обслуговування, соціальні гарантії та ін.).

IV. Основні напрямки розвитку галузей соціальної сфери (охорона здоров'я, освіта, наука, культура, фізична культура і спорт).

V. Соціоекологічна політика.

VI. Політика в сфері сучасної інфраструктури (житло, транспорт, дороги, зв'язок, торгове і побутове обслуговування).

VII. Міграційна політика (вимушена міграція, захист прав і інтересів співвітчизників за рубежем, зовнішня трудова міграція).

VIII. Політика стосовно окремих категорій населення (сімейна, молодіжна політика, політика по відношенню до літніх людей і інвалідів і ін.).

Соціальна політика в сучасному світі, як ми знаємо з попереднього розділу, здійснюється різними суб'єктами і насамперед державою. Держава є одним з політичних інститутів як історично сформованих стійких форм організації спільної життєдіяльності людей. Соціальна держава сприяє соціальній стабільності в суспільстві. Серед інших суб'єктів соціальної політики виділяють різні громадські об’єднання а також самі громадяни(індивіди).

Соціальна політика тісно взаємозалежна із соціальним захистом населення, що передбачає систему законодавчих, економічних, соціальних, соціально-психологічних гарантії населенню щодо забезпечення соціальної справедливості для різних його категорій з обліком їхнього соціального стану та врахуванням соціально-психологічних властивостей.

Особливу роль в сфері соціальної політики ринкової економіки з соціальною орієнтованістю відіграє розробка системи соціального захисту людей похилого віку і інвалідів, сім’ї, молоді.

Вагоме місце посідає проблема соціального партнерства, про яке мова піде пізніше. Вона розглядається насамперед як спосіб досягнення згоди в суспільстві, а також як інструмент спільного вироблення рішень по соціальних питаннях з боку держави і громадських організацій.