3.2.4. Проблема вибору моделі соціальної політики в Україні
Проблема сьогодення в Україні полягає в тім, що вона знаходиться в процесі пошуку найбільш адекватної для себе моделі соціально орієнтованої держави і механізму реалізації соціальної політики. У статті 1 Конституції України сказано, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Це означає, що вона виконує своє суспільне призначення, проводячи політику, спрямовану на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.
Однак поки питання про соціальність сучасної української держави залишається відкритим. І тут проблема не стільки у відсутності соціальної політики в Україні, скільки в її перехідності(транзитивності). Соціальна політика перехідного періоду формується в умовах історичного поєднання процесів корінного відновлення як суспільства, так і держави і відбиває загострення боротьби за зміни в ключових умовах формування соціальних позицій і соціального стану громадян(див.рис. 3.9 ).
Держава перебуває
в процесі пошуку найбільш адекватної
для себе соціальної моделі і механізму
реалізації соціальної політики
Вона
виконує своє суспільне призначення,
проводячи політику, направлену на
створення умов, що забезпечують гідні
умови життя й вільний розвиток
людини
Головна характеристика
соціальної політики – трансформаційний
стан економіки
Політика формується
в умовах історичного поєднання побудови
незалежної української держави і
докорінного оновлення суспільства
Загострення
боротьби за зміни в ключових умовах
формування соціального статусу і стану
громадян
Необхідність
здійснення кардинального переходу від
однієї крайньої моделі соціальної
держави до іншої, тобто різкий перехід
від максимально одержавленої соціальної
політики до повністю лібералізованої
- відсутність
спеціальної інфраструктури лібералізованої
політики
- падіння життєвого
рівня населення
Загострення
протиріч між тенденцією до скорочення
обсягів надання безпосередньої державної
соціальної допомоги і максимальним
зростанням попиту на неї з боку населення
- політика не може
здійснюватися тільки на економічній
парадигмі за відсутності соціальних
цінностей і показників
- економічне
зростання залежить:
- від соціальної
справедливості,
- від політичної
стабільності в суспільстві,
- від рівня розвитку
людського капіталу,
- від здатності
індивіда адаптуватись до нових ринкових
умов
Рис. 3.9.. Проблеми соціальної політики сучасної української держави
Причому цей перехід здійснюється в умовах відсутності спеціальної інфраструктури для останньої, в умовах падіння життєвого рівня населення і як наслідок — у ситуації значного збільшення в населення попиту на соціальні послуги держави.
Тобто на сьогоднішній день різко загострилося протиріччя між тенденцією до скорочення обсягів безпосередньої державної соціальної допомоги і граничному збільшенню попиту на неї з боку населення в умовах практичної нерозвиненості недержавних інститутів соціальної підтримки і забезпечення. Неслабіюча гострота цього протиріччя змушує сьогоднішніх політиків задумуватися над доцільністю повної лібералізації соціальної політики. Сьогодні стало очевидним, що політика держави не може будуватися тільки на економічній парадигмі при відсутності соціальних цінностей і показників, тому що економічний ріст насамперед залежить від соціальної справедливості і політичної стабільності в суспільстві, від рівня розвитку людського капіталу і його здатності адаптуватися до нових ринкових умов.
Саме тому починаючи з середини 2010 року, незважаючи на конфлікти і нищівну критику опозиції Урядом України в основу економічних перетворень і відповідних програмних заходів покладено органічне поєднання політики фінансової стабілізації і економічного зростання з активною соціальною політикою.