Масовий масштаб безробіття

Погіршення стану здоров’я населення, що проявляється в зростанні смертності і, відповідно, природного зменшення і зростання депопуляції населення України

Погіршення психологічного і соціального здоров’я

Критична ситуація в соціальній сфері і її галузях

• освіта

• культура

• молодіжна, дитяча і сімейна політика.

Застарілість і невідповідність організаційних рамок охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, пенсійного забезпечення ринковій інфраструктурі

На сьогодні Україна має загальне різке падіння якості життя і загальну соціальну кризу

Рис.3.4. Соціальна ситуація в Україні в результаті реформ

Відмова держави від регулювання цін хоча б на мінімальний асортимент товарів народного споживання, пропорцій заробітної плати в позабюджетній сфері, руйнування відомчої соціальної інфраструктури, фактичне відмова від безкоштовної охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення і т д. привели до того, що система традиційних соціальних гарантій фактично знищена.

Наслідком такої економічної політики проявились в зростанні смертності і зниженні народжуваності, погіршенні стану здоров'я, зубожінні населення, руйнуванні трудової мотивації, зростанні рівня безробіття.

Вантаж невирішених соціальних проблем обтяжується новими, “пост колоніальними”.

Трагедія України, як колоніальної в минулому держави, пов'язана в першу чергу з небувалим в історії поривом народу до незалежності, до справедливості і щастя, що закінчився страшним розчаруванням. Жоден народ ще так не обманювався, не відкидався назад і, у помсту за ілюзії, не платив настільки високу ціну за свою історичну зухвалість.

Багато в чому причиною була віками сформована ментальність українського народу, в якого занадто глибокою була віра в соціальне чудо, сильне прагнення величезних мас бідноти до перерозподілу багатства, велика і ненаситна ненависть до заможних, стійка багатовікова звичка переносити безправ’я, тяготи та позбавлення, зміняючи враз криваві оргії бунту безмовною покірністю черговій деспотії.

3.2.3. Стратегії, цілі і пріоритети в соціальній політиці

У перехідній економіці змінюються стратегічні орієнтири, цілі і пріоритети не тільки в економічній, але і в соціальній сфері, тому необхідно зупинитися на питаннях про сучасні тенденції реалізації соціальної політики в Україні, про ті напрямки, що закладені сьогодні в програму реформування соціальної сфери.

Для подолання соціальної кризи необхідна розробка єдиної і цілісної стратегії соціальної політики. Під стратегією соціальної політики розуміється корінне рішення системи соціальних проблем на конкретно-історичному етапі розвитку суспільства. Стратегічні цілі соціальної політики визначаються комплексом умов перехідної економіки, станом соціально-трудової сфери, обсягом фінансових ресурсів, змінами функцій держави.(Див.рис.3.2.4.).

У здоровому суспільстві соціальна політика являє собою цілісну систему державної і суспільної діяльності. Але принцип цілісності припускає і принцип виділення пріоритетів. Пріоритетність визначається виходячи зі складу, реального взаємозв'язку і гостроти найважливіших соціальних проблем і припускає ранжирування заходів у рамках соціальної політики, виділення довгострокових, середньострокових і екстрених заходів.

З початку економічних реформ на Україні тільки з 1995 р. соціальні цілі в діяльності держави стали чітко позначатися і виноситися як самостійний напрямок і стратегічної лінії. Це знайшло вираз в появі урядового документа Основні пріоритетні напрямки соціальної політики у перехідний період визначені ще у доповіді Президента України Л. Кучми "Про основні засади економічної та соціальної політики" ще в 1995 році(див.рис.3..5.).

У цьому документі соціальна політика була названа необхідною умовою продовження економічних реформ. Її основною метою була оголошена стабілізація рівня життя громадян України із наступним його підвищенням у міру розвитку економіки.