Тема 2. Витоки української культури

Мета заняття:

Навчальна: визначити джерела середньовічної культури східних слав’ян, охарактеризувати ранні форми культури на українських землях, з’ясувати значення давньогрецьких міст-держав для розвитку української культури як європейської, показати історичне значення впровадження християнства, та наслідки впливу візантійської культури з її античною складовою на культуру українського народу.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, почуття причетності до культурних досягнень українського та інших народів, які мешкали на території України.

Опорні поняття: первисна культура, неоліт, енеоліт, синкретизм міфологічної свідомості, трипільська культура, кіммерійци, скіфо-сарматський культурний сімбіоз, звіриний стиль, поліс, політеїзм, слов’янський пантеон, двовірство, антропотеокосмізм, візантійська культура, православ'я, монотеїзм.

ПЛАН

1. Ранні форми культури на українських землях.

а/ трипільська культура, б/кимерійська, скифська та сарматська культури, в/ культура стародавніх слов’ян–праукраїнців.

2. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культурний внесок. Значення античної спадщини в духовному розвитку європейського культурно-історичного регіону.

3. Візантія та її культурний вплив.

А) Християнство – світоглядна основа візантійської культури.

Б) Світове значення візантійської культурної спадщини та її вплив на культуру Київської Русі.

Три сили, які формували культуру европейського Середньовіччя: 1) традиції греко-римської культури, 2) родо-племінна культура варварських племен, 3) християнство. Місце та значення цих складових у розвитку давньоруської культури.

Походження українського народу та його культури. Витоки української культури сягають часу первисного суспільства. Люди з’явились тут близько 300 тис. років тому. Приблизно 35-40 тис. років тому(пізній палеоліт) була заселена територія сучасної України.

Новокам’яний вік (неоліт) на території України почався близько 8 тис. років тому й тривав до 3 тисяч. до н.е. У цей період первісні люди перейшли від збиральної форми господарської діяльності до відтворюючих – мотижного землеробства і скотарства. Першими землеробськими племенами на території України вважаються племена трипільської культури (4-3 тсячоліття до н.е.). Вперше дослідив пам’ятки цієї культури Вікентій Хвойка у 1896 р. Версії походження трипільців. Культура Трипілля – Кукутень: її сліди виявлено на теріторії, що охоплює всю Правобережну Україну, Румунію, Молдову та Польшу. Протогорода трипільцев, солярний культ, символізм орнаментованої керамики. Автохтонні джерела української культури: трипільська культура та кіммерійсько-скіфо-сарматський культурний сімбіоз (2-1 тіс. до н.е.). Кіммерійці - найдавніший народ на українській землі, ім’я якого зберегла історія. Висока культура бронзи, першими тут почали виплавляти залізо. Навала скифів. Територія розселення скифів. Характерна керамика, «звериний стиль». Скифська держава - 6 в.до н.е. Геродот про скіфів. Сарматське завоювання прочорноморських степів. Вплив іраномовних племен на розвиток слав’янської мови. Середина 7 ст. до н.е. - початок грецької колонізації Північного Причорномор’я. Культура античних полісів Північного Причерномор`я. Античність - колиска європейської (західної) цивілізації, в античності витоки й прототипи майбутніх соціокультурних форм (економічних, наукових, політико-правових, мистецьких). Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, їх занепад на рубежі 3-4 ст. н е. Грецькі поліси як пряме джерело античних традицій в українській культурі. Вихід на історичну арену праслав’янських племен. Римські та візантийські автори про антів, венедів, склавінів. Зарубінецька (3 ст. до н.е.-2 ст. н.е.) та черняхівська культури, їх землеробський характер. Синкретизм міфологичної свідомості. Обожнення сил природи, землі як годувальниці. Антропотеокосмізм як нероздільность людського, божественного та природного розуміння світу. Політеїзм стародавніх слав’ян: Перун, Велес, Дажбог, Стрибог, Сварог, Ладо, Ярило, Жива. Перші згадки про русів (росів) - кінець 8 ст. Зв’язки із Візантиєю. Візантійська імперія як спадкоємниця античної - греко-римської культури, її вплив на культури слов’ян.