Контрольні питання

1. Що є енергетичним джерелом тектонічних процесів?

2. Якими є наслідки тектонічних процесів?

2. Як поділяються тектонічні рухи?

3. Як тектонічні рухи впливають на рельєф?

4. Поясніть явища морської регресії та трансгресії.

5. Якими методами здійснюється вивчення коливальних рухів?

8. Що лежить в основі стратиграфічного методу вивчення коливальних рухів?

9. Як встановлюється швидкість і час тектонічних рухів?

10. Якими бувають тектонічні деформації?

11. Для чого використовується гірничий компас у геологічній практиці?

12. На які види поділяються тектонічні порушення?

13. Що таке антиклінальна складка і якими елементами вона характеризується?

14. Що називають синклінальною складкою і якими елементами вона характеризується?

15. Що називають флексурою?

16. Що характеризує брахіантикліналь або купольну структуру?

17. Що називають діапіровою (соляна) структура?

18. Чим характеризуються розривні тектонічні форми?

19. Яка різниця між насувом і скидом?

20. Що характеризує вертикальна та горизонтальна амплітуди зміщення?

21. Який блок у розривній тектонічній структурі носить назву «лежачого», а який «висячого» крила?

22. Чим відрізняється горст від грабена?

23. Що називають розломом?

24. З якими процесами пов’язані екзогенні та ендогенні тріщини?

Глава 6 вік земної кори. Поняття про геохронологію

Геохронологія (грецьк. гео – Земля, хронос – час, логос – наука) – вчення про вік, тривалість і послідовність формування гірських порід, що утворюють земну кору. На її основі геологічний час поділено на окремі частини, визначено геологічні етапи в історії Землі та її органічного світу, розроблено геохронологічну шкалу. Розрізняють відносну та абсолютну (ядерну, ізотопну) геохронологію.

6.1 Відносна геохронологія. Геохронологічна шкала

Відносна геохронологія визначає відносний вік осадових, метаморфічних і вулканічних порід на основі принципу послідовності нашарування (т. зв. закон послідовності нашарування датського дослідника Н. Стено, 1669), згідно з яким за непорушеного залягання кожний пласт, що залягає вище, є молодшим за той, що знаходиться під ним. Одночасність утворення порід установлюється за співвідношенням з товщами шаруватих гірських порід. Основою шкали відносного геологічного часу – геохронологічної шкали – стала загальна стратиграфічна шкала, яку було розроблено внаслідок багаторічної практики європейських геологів у другій половині ХIX ст. У першому варіанті її було запропоновано і прийнято на Міжнародному геологічному конгресі у 1881 р. Ця шкала неодноразово доповнювалася і змінювалася аж до сьогодення. Сучасний варіант її наведено нижче (табл. 6.1). Кожному геохронологічному підрозділові відповідає підрозділ стратиграфічний – речовинний вираз частки геологічного часу. Стратиграфічні підрозділи об’єднуються в стратиграфічну шкалу, що відбиває послідовність стратиграфічних підрозділів осадових, вулканічних та метаморфічних утворень.

Згідно з прийнятим геохронологічним розподілом, геологічний час поділяється на два нерівнозначних еони (лат. аеоn – довготривалий період часу) – криптозой та фанерозой. Криптозой (грецьк. криптос – захований, таємний, зое – життя) охоплює проміжок геологічного часу в 3 млрд. років.

Протягом нього сформувалися базальтова та гранітна оболонки земної кори. Органічні решітки у породах криптозою (за винятком верхніх його товщ) відсутні. До фанерозою (грецьк. фанерос – явний) відносять верхні товщі земної кори, що характеризуються достовірними органічними рештками. Вони поділяються на ери.

Дві перших – архейська та протерозойська – входять до складу криптозою, а три інших – палеозойська, мезозойська та кайнозойська – до складу фанерозою.

Таблиця 6.1 – Геохронологічна шкала

Еон	Ера (ератема, група)	Період (система)	Епоха (відділ)	Поча-ток, млн. р. тому	Трива-лість, млн. р.
1	2	3	4	5	6
Фанеро-зойський	Кайнозойська (KZ)	Четвертин-ний (Q)	Сучасна Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	0,7 (1,8)
		Неогеновий (N)	Пліоцен Міоцен	25+2	25
		Палеогено-вий (Р)	Олігоцен (верхній) Еоцен (середній) Палеоцен (нижній)	66+3	41
	Мезозойська (MZ)	Крейдовий (К)	Пізня (верхній) Рання (нижній)	132+5	66
		Юрський (І)	Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	185+5	53
		Тріасовий (Т)	Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	235+10	50
	Палеозойська (PZ)	Пермський (Р)	Пізня (верхній) Рання (нижній)	280+10	45
		Кам’яно-вугільний (C)	Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	345+10	65
		Девонський (Д)	Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	410+10	55

Продовження таблиці 6.1

1	2	3	4	5	6
		Силурій-ський (S)	Пізня (верхній) Рання (нижній)	435+10	30
		Родовик-ський (О)	Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	490+15	65
		Кембрій-ський (Є)	Пізня (верхній) Середня (середній) Рання (нижній)	570+20	80
Крипто-зойський (докемб-рійский), тривав понад 3млрд. р.	Протерозойська (PR), понад 2 млрд. р. Архейська, (AR) понад 1 млрд. р.	Венд Рифей	має лише місцеві підрозділи	650– 680 1650 – 2600 понад 3500	80–100 1100 – 950 понад 1000

Ерам відповідають одиниці стратиграфічної шкали – ератеми, або групи, назви яких відповідають назвам ер (архейська, протерозойська, палеозойська, мезозойська, кайнозойська ератеми). Архейська і протерозойська ератеми через недостатню вивченість відкладів не мають загальноприйнятих стратиграфічних підрозділів (окрім місцевих) і часто виділяються під назвою докембрію.

Ери фанерозою, завдяки добрій вивченості відкладів, поділяються на 12 періодів, у складі яких виділяють 33 епохи.

Для скороченого позначення геохронологічних підрозділів застосовують індекси. Ери та ератеми позначаються двома великими літерами (архей – АR), періоди і системи – однією (Перм – Р), епоха, або відділ, позначаються цифрою в основі літери (К₂ – верхня крейда). Позначками віку, що прийняті у геохронологічній шкалі, широко користуються у геологічній практиці при складанні геологічних карт, розрізів та інших геологічних документів.

Для зручності читання застосовуються кольори, у які фарбують виходи на земну поверхню гірських порід того або іншого стратиграфічного підрозділу. Наприклад, відклади юрського віку фарбуються у блакитний колір, палеогенового – в оранжевий, карбону – в сірий, перми – у коричневий, архею – у червоний і т. ін.

Для стратиграфічного розчленування товщ гірських порід за віком у геології використовують палеонтологічні методи досліджень, що ґрунтуються на вивченні викопних решток організмів і рослин (відносна геохронологія). До недавнього часу це був єдиний спосіб визначення віку гірських порід.