Контрольні питання

1. Які води називаються підземними?

2. За рахунок чого відбувається переміщення підземних вод?

3. Які види води зустрічаються у гірських породах?

4. Що називають джерелом?

5. Які за походженням типи підземних вод вам відомі?

6. Як утворюються ювенільні води?

7. Що називають пористістю гірських порід і як вона визначається?

8. Водопроникність гірських порід та її визначення?

9. Що називають водотривом, флюїдотривом?

10. Сформулюйте закон Дарсі та поясніть, де він застосовується.

11. Що називають коефіцієнтом фільтрації?

12. Що називають водовіддачею гірських порід і як вона визначається?

13. Як утворюються приповерхневі водоносні горизонти та яка їх будова?

14. Що називають водоносним горизонтом і водоносним комплексом?

15. Які класифікації підземних вод існують і на чому вони ґрунтуються?

16. Чим відрізняються безнапірні та напірні підземні води?

17. Як поділяються підземні води за ступенем мінералізації?

18. Схарактеризуйте фізичні властивості підземних вод.

19. Як поділяються підземні води залежно від температури?

20. На які групи поділяються природні води за величиною мінералізації?

Глава 5 тектонічні процеси

Тектонічні процеси (грецьк. тектонос – створюючий) – це процеси перерозподілу мас гірських порід у літосфері Землі та верхній мантії (тектоносфері), енергетичним джерелом яких є ендогенна енергія. Генерація її пов’язана з фізико-хімічними перетвореннями на різних рівнях земних надр (радіоактивний розпад, хімічні реакції) й формуванням гравітаційного поля Землі (внаслідок впливу на неї Сонця, Місяця, планет Сонячної системи і Галактики в цілому).

5.1 Прояви тектонічних процесів

Механічним проявом тектонічних процесів є тектонічні рухи, які призводять до зміни як форм залягання, так і внутрішньої структури гірських порід. За напрямком зсувних зусиль їх поділяють на радіальні, або вертикальні, та тангенційні, або горизонтальні. За швидкістю – на повільні і швидкі, за інтервалом дії – на постійні й періодичні, за часом – на сучасні, що охоплюють історичний період часу (останні 6 – 8 тис. років), неотектонічні, що відбувалися у четвертинному та неогеновому періодах, і давні, що проходили на Землі у донеогеновий час. За наслідками дії на літосферу тектонічні рухи поділяються на коливальні, складчасті і розривні.

Радіальні рухи спрямовані вздовж радіусів Землі по вертикалі. Рухи мають висхідний або низхідний характер і призводять до підйому або занурення земної поверхні. За швидкістю розповсюдження по площі та змінах, що відбуваються у земній корі, вертикальні рухи розподіляються на коливальні, хвильові та брилові

Коливальні рухи – повільні вікові підняття або занурення земної поверхні. Вони охоплюють значні площі. Відбуваються плавно, постійно й так повільно, що практично не відчуваються людиною. Їхні наслідки можна помітити лише через великі проміжки часу за змінами висотного положення елементів рельєфу. Так, занурення земної кори у Нідерландах і сусідніх країнах, що продовжується вже більше ніж 700 років, призвело до того, що значна частина узбережжя Західної Європи протяжністю більше ніж 1600 км занурилися нижче від рівня припливних морських течій. Щоб запобігти затопленню земель у цих районах, будують дамби.

Хвильові рухи – різновид коливальних рухів, що викликають на одних ділянках земної кори підняття, а на суміжних – занурення. Хвильові рухи можна прослідкувати на прикладі коливань відміток поверхні території України. У напрямку з півночі на південь відбувається зміна підняття зануреннями і навпаки. У деяких регіонах підняття місцевості сягають 10 – 12 мм/рік і більше (район м. Константинівка, Донеччина), а в інших – занурення зі швидкістю до 5 – 7 мм/рік (південне узбережжя Криму).

Брилові рухи, створюючи величезний тиск на шари гірських порід у надрах, розламують товщу земної кори на окремі частини або брили. Брилові рухи відбуваються швидко, різко і мають непостійний характер. На суші та океанічному дні брилові структури мають вигляд гірських піднять (Карпати, Крим) або глибоких проваль (Дніпровсько-Донецький палеорифт).

Тангенційні рухи на відміну від радіальних мають горизонтальну спрямованість. Розрізняють обертальні, складкоутворюючі та зсувні тангенційні рухи.

Обертальні рухи проявляються на межі фізично різнорідних геосфер Землі: ядра та мантії, мантії та земної кори. Вони пов’язані із силами обертання Землі (звідси і їхня назва). Маючи різну кількість руху й момент інерції, земні оболонки в процесі обертання зміщуються одна відносно другої. Зовсім інші причини лежать в основі складкоутворюючих рухів, що спричиняє до зминання шарів гірських порід у складки.

Складкоутворення – результат дії як гравітаційних, так і тектонічних сил на субпластичні маси гірських порід. Більшість геологів пояснюють складкоутворення дією сил бокового стискання, що проявляються на найрухливіших ділянках земної кори. Складкоутворення звичайно супроводжується гороутворенням (Карпати, Кавказ, Кримські гори та ін.).

Рухи зсувного типу визначаються як тангенційними, так і вертикально спрямованими силами. Вони проявляються вздовж розломів океанічної та континентальної кори, що обмежують окремі літосферні плити.

За спрямуванням тектонічні рухи поділяються на суттєво вертикальні та суттєво горизонтальні. Як ті, так й інші можуть бути поверхневими (покрівними), що торкаються лише самих верхніх шарів земної кори, коровими, які розповсюджуються на всю земну кору, і глибинними, що охоплюють також і верхню мантію Землі.

Залежно від характеру деформацій серед зазначених типів тектонічних рухів виокремлюються рухи складчастого, бокового та брилового характеру.

Тектонічні рухи деформували шари земної кори протягом усього її існування, створюючи різноманітні тектонічні структури.

Вивченням тектонічних рухів земної кори у геологічному минулому займається наука геотектоніка. Найновіші та сучасні тектонічні рухи вивчає неотектоніка.

Рухи земної кори зумовлюють магматизм, відіграючи суттєву роль у процесах утворення покладів вуглеводнів й інших корисних копалин. Вони змінюють рельєф Землі, створюючи високі гори і глибокі западини.