
- •Модуль 1 Елементи лінійної алгебри, вектори та аналітична геометрія. Вступ до математичного аналізу
- •1.1 Елементи лінійної алгебри
- •1.1.1 Поняття матриці . Визначники 2-го і 3-го порядків
- •1.1.2 Скалярний, векторний, змішаний добутки векторів, їх властивості та вираз через координати
- •1.2 Аналітична геометрія
- •1.2.1 Рівняння прямої на площині
- •1.2.2 Рівняння площини і прямої в просторі
- •1.3 Теорія границь
- •1.3.1 Поняття границі функції. Властивості границь
- •1.3.2 Розкриття невизначеностей
- •1.4 Диференціальне числення функцій однієї та декількох змінних
- •1.4.1 Похідна функції. Формули та правила диференціювання
- •1.4.2 Застосування похідних для дослідження функцій
- •1.4.3 Диференціальне числення функцій декількох змінних
- •Модуль 2 Невизначений, визначений і невласний інтеграли. Диференціальні рівняння. Кратні, криволінійні і поверхневі інтеграли
- •2.1 Інтегральне числення функцій однієї змінної
- •2.1.1 Неозначений інтеграл, його властивості. Основні методи інтегрування
- •2.1.2 Властивості визначеного інтеграла. Заміна змінного та інтегрування частинами
- •2.1.3 Невласні інтеграли
- •2.2 Диференціальні рівняння
- •2.2.1 Основні поняття. Диференціальні рівняння 1–го порядку: з відокремлюваними змінними, однорідні, лінійні
- •2.2.2 Диференціальні рівняння 2–го порядку
- •2.3 Інтегральне числення функцій декількох змінних
- •2.3.1 Кратні інтеграли
- •2.3.2 Криволінійні і поверхневі інтеграли
- •Модуль 3 Числові і функціональні ряди. Ряди Фур’є. Комплексні числа та аналітичність функцій комплексної змінної
- •3.1 Числові ряди
- •3.1.1 Необхідна і достатня ознаки збіжності рядів
- •3.1.2 Ряди з чергуванням знаків членів. Ознака Лейбніца.
- •3.2 Функціональні ряди
- •3.2.1 Степеневі ряди. Знаходження області збіжності рядів
- •3.2.2 Ряди Фур’є
- •Модуль 4 Теорія ймовірностей і елементи математичної статистики
- •4.1 Випадкові події. Класична та статистична ймовірності. Основні формули та теореми теорії ймовірностей
- •4.2 Випадкові величини. Закони розподілу
- •Література
1.4.2 Застосування похідних для дослідження функцій
Похідні першого і другого порядку широко використовуються при дослідженні функцій.
Ознака
зростання і спадання функцій.
Якщо
функція
диференціюється на інтервалі
і у всіх його точках похідна додатна,
(від’ємна,
),
то функція зростає (спадає) на цьому
інтервалі.
Перша достатня умова екстремуму. Якщо функція диференціюється в точці і перша похідна функції змінює знак при переході через точку , то функція досягає в цій точці екстремуму, причому:
1. – точка максимуму, якщо знак змінюється з плюса на мінус;
2. – точка мінімуму, якщо знак змінюється з мінуса на плюс.
Друга
достатня умова екстремуму.
Якщо
функція
двічі диференціюється в точці
,
причому перша похідна функції дорівнює
нулю, а друга похідна відмінна від нуля
(
,
), то функція досягає в цій точці
екстремуму, причому:
1.
– точка
максимуму, якщо
;
2.
– точка
мінімуму,
якщо
.
Точки, в яких функція досягає максимального або мінімального значення, називаються точками екстремуму, а значення функції в точці екстремуму називається екстремумом функції.
Точки, в яких похідна функції дорівнює нулю, називаються стаціонарними.
Стаціонарні точки, а також точки, в яких функція не диференціюється, має нескінченну похідну або в якій похідна не існує, називаються критичними точками.
Графік функції називається опуклим (увігнутим) на інтервалі, якщо всі точки її графіка розташовані нижче (вище) будь-якої дотичної, проведеної в довільній його точці (окрім точок дотику).
Точка, в якій графік функції змінює опуклість на угнутість (або навпаки) називається точкою перегину функції.
Якщо
функція
двічі диференціюється на інтервалі
,
то графік функції є опуклим (увігнутим),
якщо
(
)
для
будь-якого
.
Якщо
друга похідна функції
в
точці
дорівнює нулю і під час переходу через
точку
змінює знак, то
точка
є точкою перегину для графіка функції
.
○ Приклад
1.4.8. Знайти
інтервали опуклості, угнутості і точки
перегину графіка функції
.
Розв'язання. Знайдемо першу і другу похідні функції:
;
;
,
.
Якщо
,
то
– графік функції є опуклим.
Якщо
,
то
– графік функції є увігнутим.
|
|
3 |
|
|
– |
0 |
+ |
|
опуклість |
перегин, -12 |
угнутість |
Оскільки
друга похідна змінює знак під час
переходу через точку з координатами
,
то це точка перегину. ●
Асимптотою графіка функції називається пряма, відстань до якої від точок кривої функції прямує до нуля, коли остання прямує до нескінченності.
Асимптоти кривих бувають вертикальні, горизонтальні і похилі.
Пряма
називається вертикальною
асимптотою
графіка
функції
,
якщо хоча б одна з односторонніх границь
в точці
є нескінченною, тобто
або
.
Пряма
називається похилою
асимптотою
графіка
функції
,
якщо
.
Параметри і похилої асимптоти можна отримати з формул:
;
.
(1.4.15)
Зауваження.
При визначенні похилої асимптоти
параметри
і
потрібно знаходити за формулами (1.4.15)
при
і
.
Оскільки у графіка функції можуть бути
різні похилі асимптоти при
і
.
Пряма
називається горизонтальною
асимптотою
графіка функції
,
якщо існує кінцева границя функції
або
.
○ Приклад
1.4.9. Знайти
асимптоти графіка функції
.
Розв'язання.
Функція
визначена у всіх точках окрім
і .
Дослідимо функцію в точках розриву:
,
;
,
;
і
– точки розриву другого роду.
Оскільки
і
,
то
і
– вертикальні асимптоти графіка функції.
Знайдемо похилу асимптоту:
;
.
Таким
чином,
– похила асимптота.
Оскільки
,
то графік функції не має горизонтальної
асимптоти. ●
Побудова графіків функцій повинна супроводжуватися їх дослідженням.
Загальна схема дослідження функцій:
1. Знайти область визначення функції і точки розриву функції.
2. Перевірити функцію на періодичність, парність, непарність. Знайти точки перетину з осями координат.
3. Знайти точки екстремумів, проміжки зростання і спадання функції. Обчислити значення функції в точках екстремуму.
4. Визначити проміжки опуклості і угнутості на графіку функції, знайти точки перегину.
5. Знайти асимптоти кривої функції.
6. Побудувати графік функції.
Література: [1, с. 100 – 116, 125-133], [2, с. 176 ‑ 250], [4, с. 217 – 284], [5].