Питання і завдання

1. Наведіть приклади визначень сім'ї, що характериз) її як соціальний інститут, малу групу і систему стосунків.

2. Чим, на Ваш погляд, викликана велика кількість визначень поняття "сім'я" в теорії соціальної роботи?

3. За допомогою таблиці 1 ("Структура стосунків у сімТ схарактеризуйте розуміння сім'ї як системи сімейш стосунків.

4. Дайте визначення сімї та її характеристику на основі системного підходу.

5. Охарактеризуйте взаємозв'язок практики соціальної роботи із сім'єю і проблеми типології сім'ї.

6. Спираючись на свій життєвий досвід, наведіть приклади тих типів сім'ї, з якими Ви зустрічалися.

7. Використовуючи досвід навчально-фахової діяльності (систему практик), висловіть своє ставлення, аргументуючи його, до використання численних класифікацій у конкретній практиці соціальної роботи.

8. Покажіть, як в умовах Вашої фахової діяльності Ви використовуєте різноманітні підходи до розуміння сім'ї і її типології.

9. Висловіть своє ставлення до спроб вирішення проблеми типологізації сім'ї з позицій "загальних підходів". Проаналізуйте (за Вашим вибором, з урахуванням принципу конфіденціальності) конкретну сім'ю в парадигмах загального підходу.

10. Доведіть твердження про те, що соціальна робота із сім'єю сприяє стабілізації сімейного життя.

11. Які класи завдань вирішує соціальний працівник у сім'ї? Схарактеризуйте їх.

12. Схарактеризуйте сутність чинника активності сім'ї як клієнта соціальної роботи. Наведіть відповідні приклади.

13. Схарактеризуйте сутність чинника "соціальна ситуація" в роботі із сім'єю. Наведіть відповідні приклади.

14. Яким чином два взаємозалежних і взаємодоповнюючих соціальних процеси - адаптація і трансформація -відображаються в соціальній роботі із сім'єю?

15. Як Ви розумієте і ставитеся до феномена "соціальний мінімум" стосовно до роботи із сім'єю?

16. Наведіть приклади реальної дії загальних і специфічних принципів соціальної роботи із сім'єю.

17. Ґрунтуючись на власному особистісному або фаховому досвіді, наведіть приклад конкретної технології соціальної) хоботи із сім'єю.

18. У чому полягає цільовий, змістовний і технологічний; (методичний) компоненти розвитку нових підходів в Україні до практики соціальної роботи із сім'єю?

19. Обґрунтуйте з теоретичної і практичної точок зору твердження про те, що соціальна робота із сім'єю є найбільш великим полем діяльності спеціалістів соціальної роботи.

20. Розробіть конкретну програму соціальної роботи із сім'єю певного типу.

РОЗДІЛ 2

Соціальна робота з представниками

проблемних груп (груп ризику )

Специфіка соціальної роботи з представниками різноманітних проблемних груп (груп ризику ); характеристика проблемних груп; конкретна робота з клієнтами проблемних груп

Специфіка соціальної роботи з представниками

проблемних груп (груп ризику)

"Проблемна" ситуація в

соціальній роботі

Соціальна робота завжди протікає і здійснюється в межах "проблемної ситуації", що характеризується таким станом соціокультурного життя на індивідуальному, груповому, загальносоціальному рівнях, при якому під дією зовнішніх або внутрішніх чинників раніше сталі процеси способу життя, взаємодій людей, їхні динамічні зв'язки з оточенням виявляються необоротно порушеними, а механізми відновлення балансу відсутні; при цьому виникає необхідність перегляду (аж до відмови від них) звичних соціокультурних зразків і т.ін., оскільки за обставин, що змінилися, вони втрачають функції засобів підтримки соціокультурного порядку, що призводять до бажаних результатів.

Виходячи з такого розуміння "проблемної ситуації"" в соціальній роботі, будь-який її клієнт може знаходитися в такій ситуації. Покажемо це на прикладі трьох груп проблем, що виникають у житті дитини ( див. таблицю "Групи проблем у житті дитини") [41,9-10].

Перелік проблем з точки зору вчених	Перелік проблем з точки зору соціальних педагогів / працівників, які практикують
1. Проблеми свободи вибору й соціальної творчості - труднощі на шляху реалізації дитиною її інтересів і потреб у вже сформованих нормах соціального життя або труднощі у створенні нових норм соціальних взаємин (прояв власного ставлення до людей, установлення нового статусу, розширення масштабів впливу на навколишнє середовище і т.ін.)	1. Проблеми, пов'язані зі зберіганням психічного здоров'я дітей, розвитком особистості, самовизначенням дітей і підлітків, - фахове самовизначення підлітків з урахуванням можливостей соціального середовища; психологічна дезадаптивність, тривожність, страхи; саморозвиток дитини й реалізація її здібностей у соціальному середовищі; особистісне самовизначення, розвиток рефлексії; проблеми, пов'язані з неблагополучиям сім'ї, порушенням прав дитини й насильством -психологічне неблагополучия в сім'ї, сім'я "соціального ризику", важкий матеріальний стан, безпритульність дітей , алкоголізм і/ або наркоманія батьків; дотримання, охорона і захист прав дітей- підлітків, які потребують правової соціальної й педагогічної допомоги, агресія. насильство в сім”ї.
2. Проблеми соціальної адаптації й дезадаптації -труднощі засвоєння і пристосування до існуючих норм соціального життя або труднощі в дозволі тих норм, що є соціально небезпечними, несуть у собі загрозу для життя й здоров'я дитини	2. Проблеми, пов'язані з неадекватною й девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі -"важкі" діти (некеровані, педагогічно запущені, які поводять себе зухвало, агресивно); дурна компанія, кримінальний контакт, причетність до кримінальних обставин, облік у міліції; уживання дітьми алкоголю, наркотиків; адаптація до нового середовища (у новому класі, школі, дитячому колективі); дезадаптація до норм соціального життя в колективі і, як наслідок, до самітності, дефіциту спілкування
3. Проблеми соціальної інтеграції або дезінтегрованості - трудднощі возз'єднання або роз'єднання потреб, інтересів і можливостей дитини, її сім'я з можливостями, потребами й інтересами інших людей; труднощі в розширенні й розвитку соціальних зв'язків або виході із попередньої системи стосунків і зв'язків.	3. Проблеми, пов'язані з конфліктами й морально-психологічним кліматом у школі, мікросередовищі -агресивна поведінка дорослих, насамперед учителів, конфлікти між дорослими й дітьми, учителями й учнями, відмова вчителів працювати з учнями; пригніченість через нерозуміння навчального матеріалу, низька успішність, ухиляння від навчання, відсутність інтересу до шкільного життя, до розширення сфери спілкування; конфлікти в середовищі однолітків; багатосторонні конфліктні ситуації; невміння будувати взаємини спілкування, вирішувати конфліктні ситуації; відсутність чітких орієнтирів вибору

Крім того, феномен "проблемна ситуація" диктує спрямованість організації соціальної роботи на проблемно-орієнтований підхід до неї, що означає вирішення проблем і клієнтів з акцентом на усвідомлення, стимулювання й; підтримку їхніх власних здібностей і ресурсів [28,8-9].

Подолання "проблемного поля" соціальної роботи припускає також її спрямованість на здійснення завдань реформуванням соціальної роботи в Україні і, насамперед," у таких її сферах, як: соціальна політика, державно-правові основи, здоров'я і здоровий спосіб життя нації, захист і забезпечення цивільних прав і свобод тощо [30;38].

Поняття "ризик"

і "групи ризику"

"Проблемна ситуація" в практиці соціальної роботи найбільш адекватно може бути подана поняттями "ризик" і "група ризику".

Ризик - ситуативна характеристика проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, при якій можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

Групи ризику - це категорії людей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, яким практично неможливо поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті, спроможні в результаті призвести до втрати ними соціальної значимості, духовності, морального образу, біологічної загибелі [33,419].

До цієї групи відносять такі категорії людей: інваліди, діти-сироти, діти з відхиленою (асоціальною, девіантною) поведінкою, літні люди й розумово відсталі, біженці, люди, які зазнали насильства, алкоголіки, наркомани, бездомні, жертви екологічних катастроф, сексуальні меншості, злочинці, СНІД-хворі, люди, які займаються проституцією, обдаровані люди, які відчувають труднощі в спілкуванні ("важкі" для інших), та ін. Серед усіх груп осіб ризику найбільш проблемними (у силу своїх найбільш загальних соціальних ознак) є такі, як: дезадаптанти (які порушують процес взаємодії людини з навколишнім середовищем), девіанти (які виявляють поведінку, що відхиляється від норми), деприванти-делінквенти (які здійснили незаконні дії), маргінали (знаходяться на краю, близькі до межі) і ін.

У висновку необхідно відзначити, що в професійному плані робота соціального педагога з представниками проблемних груп пов'язана, у свою чергу, із проблемою його власного соціального ризику (відчуття емоційного виснаження, наявність ворожості стосовно клієнтів і психосоматичних захворювань, негативна самооцінка, зростання агресивності й почуття провини тощо). Звідси виникає необхідність захисту самого соціального працівника, який працює з представниками проблемних груп клієнтів.