Родові ознаки підприємництва.

В основу сучасного підприєм­ництва як особливого соціально-економічного явища покладено низку родових ознак. Однією з визначальних умов існування під­приємництва в суспільстві є ознака «свободи», під якою розуміється свобода вибору напрямів і методів діяльності, самостійність у при­йнятті рішень, свобода попиту і пропозиції робочої сили, свобода ініціативи і підприємливості, незалежність мислення. Категорія «свободи» є однією з ключових у розумінні суті підприємництва.

Серед інших ознак підприємництва звертають на себе увагу, крім фактора ризику, інноваційного характеру діяльності, орі­єнтація підприємця на досягнення комерційного успіху (зиску). Щодо орієнтації підприємця на досягнення комерційного зиску, то мова тут іде про раціональність підприємницьких дій, що є невід'ємним атрибутом економічної діяльності. Стійка спрямова­ність на досягнення економічного результату є одним із основних діагностичних критеріїв, який слід розглядати як передумову ефективності підприємницької діяльності. Вона тісно пов'язана з певним типом особистості, її мотивацією.

Окремі дослідники за визначальну ознаку підприємця схильні вважати відповідальність підприємця за прийняте рішення, його наслідки і пов'язаний з цим ризик. При цьому вважається, що діяльність, не пов'язана з відповідальністю, це не підприємництво, а скоріше проста розпорядливість за дорученням. Така точка щоб завадити впровадженню нововведень у життя і практичну діяльність. З часом вони можуть змінити свою позицію, але зде­більшого під тиском більшості.

«Консерватори» — це ті, хто протидіє новому, створює йому перепони на шляху до впровадження. У таких осіб домінує тради­ціоналізм при сприйнятті нововведень. Вони можуть сприймати нове лише тоді, коли воно стає традицією. Пояснення такої пове­дінки стосовно нововведень слід шукати у небажанні змінити характер свого мислення і звичний для них розвиток подій, оскільки вони почувають себе комфортно за умов, що є вже визна­ченими, стабільними, прогнозованими.

Аналізуючи підприємницький феномен, часто виникає запи­тання: «Чи обов'язковою умовою діяльності кожного підприємця є присутність в його структурі особистості творчого компоненту?» Тим більше, за результатами обстежень, які провели вчені Гар­вардського медичного центру Рут Річард і Денніо Кінней, було встановлено, що лише 1% людей наділені «виключно високим творчим потенціалом», а 30% людей взагалі не схильні займатися підприємництвом.

Як відомо, творчість — це діяльність, спрямована на створення нового, оригінального, і яка вимагає від людини не лише відповід­них знань, умінь, навичок, таланту, але й проявів інтелектуальної активності, сенситивності (підвищеної чутливості до нового), інту­їції. У підприємництві присутність творчого компоненту є особ­ливо необхідною на етапі розробки і впровадження новаторських ідей у межах проведення науково-дослідних і дослідно-конструк- торських розробок (НДДКР). Саме ця сфера діяльності забезпечує конкурентноздатність країни.

У розвинутих країнах важливим джерелом інновацій стало венчурне підприємництво як особливий вид підприємництва в інноваційній сфері, що виникає внаслідок вкладання капіталу в реалізацію надзвичайно ризикова­них проектів, пов'язаних з використанням нового знання. Як свідчить статис­тика, 95% радикальних технологічних новацій після Другої світової війни створені саме у цьому секторі.

Функціонування венчурного підприємництва значною мірою залежить від підтримки держави і відповідного економічного середовища. Адже, незважаючи на малі розміри, венчури відіграють вирішальну роль у розвитку економіки. Зокрема, Великобританія за розмірами венчурного капіталу посі­дає друге місце у світі після СІІІА. Частка малих підприємств у виробництві

ВВП становить понад 60%. Саме венчурне підприємництво забезпечує швидке переозброєння і реструктуризацію виробництва на сучасній нау­ково-технічній базі.

Інноваційне (мале) підприємництво у СІІІА і Західній Європі створює до 50% нововведень, є ліцензіатором майже 50% нововедень на світовому ринку. Причому у СІІІА держава тою чи іншою мірою фінансує до 1/3 видатків малих фірм на НДДКР. Щодо України, то за наявними даними 80-90% запро­понованих інноваційних ідей відхиляється, тоді як у розвинутих країнах цей показник становить 30-50%. Частка прийнятих до виробництва інноваційних ідей у їх загальній структурі у США становить - 52%, у Японії — 63%, у Шве­ції - 45%, у Польші - 30%.

Джерело: Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. - 608 с.

Соціальні психологи вважають, що ефективність інновацій­ного процесу на стадії НДДКР вимагає хоча б трьох різних типів особистості з різним рівнем професійної кваліфікації і різним темпераментом: 1) інноваторів, які висувають нові ідеї і сприяють їх поширенню; 2) наукових експертів, які піддають нові ідеї випро­буванням і оцінкам; 3) успішних поширювачів нових ідей. Ефек­тивним способом організації інноваційного процесу є спосіб, коли одні й ті ж самі індивіди намагаються ініціювати, генерувати і поширювати нові ідеї або винаходи.

Інноваційна поведінка у підприємництві вимагає від людини не лише відповідних знань, умінь, навичок, але й проявів інтелек­туальної активності (підвищеної чутливості до нового, інтуїції). По відношенню до суб'єкта діяльності інтелектуальна активність може набувати стимульно-продуктивного, евристичного і креа- тивного характеру. Розглянемо ці прояви більш детальніше.

Стимульно-продуктивний характер інтелектуальної актив­ності суб'єкта визначається дією якого-небудь зовнішнього сти­мулу. Продуктивний характер діяльності тут знаходиться в залеж­ності не лише від засобів стимулювання, але й від рівня розвитку розумових здібностей суб'єкта.

Евристичний — це діяльність творчого характеру. Маючи достатньо надійний спосіб розв'язку, людина продовжує аналізу- иати склад, структуру своєї діяльності, співвідносить між собою окремі задачі, що наштовхує її на відкриття нових, оригінальних способів вирішення проблеми. Кожна віднайдена закономірність переживається самим суб'єктом як відкриття, творча знахідка.

У підприємництві евристичний характер інтелектуальної активності значною мірою пов'язаний з актуалізацією набутого професійного досвіду людиною за межами виконуваної у даний час підприємницької діяльності. Як засвідчує статистика, близько 90% підприємців розпочинають свій бізнес у знайомій для себе сфері діяльності. Тобто підприємництво для них — це продов­ження реалізації особистісного творчого потенціалу в нових умо­вах, що забезпечується попередньо досягнутим рівнем професіо­налізації і життєвим досвідом. Суттєвою вимогою творчого процесу, в основі якого покладено комбінування елементів мину­лого професійного досвіду, є стійке прагнення суб'єкта підприєм­ництва до цілеспрямованого внутрішнього пошуку і його відкри­тість до зовнішнього світу, нової інформації.

Креативний — це самостійно віднайдена емпірична законо­мірність, яка виступає як нова проблема. Результатом такої інте­лектуальної активності є вихід за межі запитання-відповіді. Тут творчість виступає у своєму істинному змісті і починається там, де перестає бути лише відповіддю, лише рішенням заздалегідь поставленої задачі.

Креативність — це форма активності у проблемному пошуку, свідома і цілеспрямована спроба розширити наявні межі знання, зруйнувати наявні обмеження. Креативний процес незалежно від проблеми, на яку він спрямований, включає:

Зміну структури зовнішньої інформації і внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і концептуальних з'єднань елементів.

Постійне переформулювання проблеми.

Застосування наявних знань, образів для створення нового і застосування старих знань і навичків у новому руслі.

Використання невербальної моделі мислення.

Процес креативності вимагає внутрішньої напруги, яка може виникати трьома шляхами: у конфлікті між традиційним і новим; у самих ідеях, у різних шляхах розв'язку або в очікува­них продуктах, наслідках і результатах креативного процесу; вона може виникати між хаосом невизначеності і прагненням перейти на більш високий рівень організації й ефективності всередині індивідуальності або суспільства в цілому. Креативні продукти можуть бути різними за своєю природою:

новий розв'язок проблеми (математичної, соціальної, економічної тощо), відкриття хімічного процесу, створення музики, картини чи поеми, нової філософської чи релігійної системи та інше. У під­приємництві прояви креативності — це, перш за все, інновації, що створюють нових користувачів і нові ринки. Такі інновації забез­печують ринкове лідерство і стосуються як передових технологій, так і більш досконалих систем організаційного управління.

Наявність у суспільстві підприємців-новаторів відіграє важ­ливу роль у стимулюванні економічного і соціального розвитку, забезпечує технологічні та управлінські зміни в структурі вироб­ництва. Інноваційна підприємницька поведінка тісно пов'язана з ризиком (особливо фінансовим, оскільки вимагає залучення висо­ких процентних ставок банківського кредиту), вимагає генеру­вання нових ідей. Саме на цьому аспекті в основному зосереджу­ються сучасні дослідники підприємництва. Для них істинний зміст підприємництва розкривається у вияві та задоволенні нових потреб, у створенні нових підприємств, які не дублюють наявних, а вносять елементи новизни.

У межах інноваційного підходу для підприємництва відкрива­ються нові можливості у пошуках шляхів реалізації та зростання творчого компоненту в сукупній трудовій діяльності. Розкриття творчих можливостей особистості в підприємництві, на наш погляд, вимагає здійснення таких першочергових заходів на рівні його державного регулювання, серед яких: трактування поняття «під­приємництво» у категоріях «творчість», «особистісний розвиток», «інтелектуальна активність», «інноваційна діяльність»; визначення пріоритетів економічної і бізнес-освіти на основі формування стратегій поведінки майбутніх підприємців, базованих на необхід­ності ґрунтовних знань не лише в галузі економіки чи управління, але й у сфері психології творчості; формування іміджевої приваб­ливості підприємництва як заняття, що дає змогу не лише реалізу­вати особистісний потенціал, а й посісти завдяки своїм знанням, здібностям гідне місце у суспільстві, набути відповідний статус і визнання оточуючих; забезпечення у суспільстві відповідних умов творчого розвитку для усіх бажаючих долучитися до підприєм­ництва. Як можливий шлях реалізації — створення центрів інно­ваційного розвитку, які б виконували ресурсну, освітньо-тренінгову і консультативну функції у сфері підприємництва.