
- •1.Загальне поняття про конкуренцію
- •2.Методичні особливості проведення діагностики конкуренції в галузі
- •3.Діагностика сил конкуренції
- •4.Оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників
- •5.Оцінка перспектив розвитку галузі
- •6.Сутність конкурентоспроможності продукції
- •7.Параметри і показники кс продукції
- •9.Аналіз продуктового портфеля
- •10.Взаємозв’язок оцінки кс прод.І кс під-ва
- •11.Чинники, що визначають конкурентоспроможність п-ства.
- •12. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства
- •8.Методи визначення конкурентоспроможності продукції
- •13.Діагностика ліквідності
- •1. Поняття ліквідності
- •3. Аналіз ліквідності балансу
- •4. Аналіз ліквідності підприємства
- •14.Діагностика фінансової стійкості
- •1.Поняття фінансової стійкості та стабільності.
- •2.Аналіз фін стійкості за доп коефіцієнтів
- •4.Визначення 3-ох компонентного показника фінансової стійкості.
- •15.Діагностика ділової активності
- •Ділова активність як хар-ка еф-сті дія-сті під-ва.
- •Якісний аналіз ділової активності
- •Аналіз оборотних активів
- •Аналіз ділової активності за допомогою сис-ми коеф-нтів.
- •Операційні фінансові та виробничі цикли дія-сті під-ва, як підсумок ділової активності.
- •16.Діагностика рентабельності
- •20.Дохідний методи оцінки майна
- •17.Підприємство як цілісний майновий комплекс
- •18.Справжня економічна вартість п-ства як цілісного майнового комплексу
- •19.Середньозважена вартість капіталу
- •21.Витратні методи оцінки майна
- •22.Ринкові методи оцінки майна
- •23.Гудвіл та оцінка гудвілу
- •24. Сутність організаційної культури та її вплив на ефективність управління
- •25. Структура та характеристики (атрибути) організаційної культури
- •26. Типи організаційних культур
- •27. Порядок дій керівника щодо формування організаційної культури підприємства
- •28. Поняття «економічна безпека господарюючого об'єкта»
- •29. Критерії і показники економічної безпеки господарюючого суб'єкта
- •30. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки господарюючого суб'єкта.
- •31. Організація роботи служби економічної безпеки
- •32. Теоретичні та методологічні засади організації аналізу якості управління
- •33. Аналіз компонентів системи управління
- •1. Аналіз місії
- •2. Аналіз цілей
- •3. Аналіз планів
- •35. Аналіз функціональної стр-ри
- •34. Аналіз організаційної структури
- •36. Аналіз ефективності управління
- •37.Тривожна симптоматика управлінських процесів зі сторони особистих якостей керівників
- •38. Тривожна симптоматика управлінських процесів в плані організації управлінських процесів
- •39. Види потенціалу та проблема його оцінки
- •40. Оцінка виробничого потенціалу
- •41. Оцінка фінансового потенціалу
- •42. Витрати, їх поведінка, облік і класифікація для управлінського аналізу і планування
- •43.Методи диференціації витрат
- •Методи планування витрат на в-цтво і реалізацію продукції
- •Операційний аналіз в управлінні поточними витратами
- •Цінова політика п-ства
- •Загальне поняття про конкуренцію
- •Методичні особливості проведення діагностики конкуренції в галузі
26. Типи організаційних культур
Організаційні культури не бувають хорошими чи поганими, вони є різними.
Типи організаційних культур класифікуються за різними ознаками:
1) залежно від підґрунтя, на якому базується організаційні культура:
1.1. культура, заснована на владі. Властива переважно невеликим фірмам, у яких всі рішення приймає засновник компанії. У нього зосереджені всі владні повноваження. Формальних правил небагато, але в організації діють неявні жорсткі кодекси поведінки і праці. Підлеглі орієнтуються не на пошук кращого рішення, а на точку зору керівника. Такі організації швидко, без зайвих узгоджень реагують на зміни ситуації. Але у міру зростання масштабів бізнесу контроль над діяльністю організації з боку лідера слабшає, ефективність управління зменшується;
1.2. культура, заснована на ролі. До особливостей належить чіткий і глибокий опис менеджерами робіт чи процедур. Відбір працівників у таку організацію здійснюється з урахуванням вимог, що висуваються керівництвом. Взаємодія підрозділів, посадовців визначається формальними процедурами. Стан посадових осіб в ієрархії управління залежить від їх владних повноважень і можливості впливу на інших. Вона поширена у великих бюрократичних організаціях. Єфективна тільки в стабільному діловому середовищі;
1.3. культура, заснована на завданнях. Основна увага приділяється успішному виконанню визначених завдань чи реалізації проектів. Співробітники оцінюються за внеском у виконання завдань. Акцент робиться на об'єднанні ресурсів для виконання роботи і на спільній роботі щодо досягнення цілей. Люди працюють у командах, які дають змогу продуктивно використати поєднання навичок. Джерелом влади є досвід, виконанням певної частини завдання керує найбільш компетентний з цього питання працівник. Перевагою організацій із високо розвиненою культурою завдань є ефективна адаптація до змін ділового середовища, тому що команди мають змогу швидко переключатися на реалізацію нових проектів. Властива високотехнологічним організаціям (консалтингові, фінансові компанії, дослідницькі лабораторії). Слабкі сторони: проблеми при здійсненні контролю, неефективне використання ресурсів, надто швидке переключення працівників з одного проекту на інший;
1.4. культура, заснована на особистості. Центром культури такої організації є особистість, якій підпорядковані всі структури та системи. Головним у цій культурі є задоволення інтересів «зірок», а не досягнення корпоративних цілей. Повна форма організаційної культури такого типу трапляється рідко.
2) залежно від рівня вивчення організаційної культури:
2.1. суб'єктивна організаційна культура ґрунтується на зразках уявлень, вірі та очікуваннях, на сприйнятті персоналом організаційного оточення з його цінностями, груповими нормами поведінки і ролями. До елементів належать міфи, герої організації, історії про її лідерів, організаційні обряди, ритуали, забобони, мова спілкування. Вона є основою формування управлінської культури, стилів управління;
2.2. об'єктивна організаційна культура. Пов'язана з фізичним оточенням, що створюється в організації: дизайном приміщень і території, місцем розташування, обладнанням, меблями, кольорами і об'ємом простору, приміщеннями для праці, прийому відвідувачів (клієнтів), відпочинку. Усе це значною мірою відображає цінності, яких дотримується організація.
3) залежно від специфіки сприйняття організаційної культури персоналом підприємства:
3.1. панівна організаційна культура містить норми ціннісних орієнтацій, принципи й зразки управління і поведінки, що переважають в організації. Але загальна організаційна культура підприємства не є монолітним феноменом. Вона складається із субкультур підрозділів і груп (офісних працівників і виробничих підрозділів, центрального апарату управління і регіональних підрозділів, бухгалтерії та служби маркетингу, інших професійних, національних, релігійних, вікових, статевих груп);
3.2. субкультура підрозділів і груп - поєднуються загальні, панівні ключові цінності та інші, індивідуальні, властиві тільки окремим підрозділам чи групам;
3.3. контркультура - якщо певні групи або представники колективу підприємства не повністю сприймають панівні цінності загальної організаційної культури. Вони в організації розвиваються тоді, коли працівники не задоволені політикою керівництва, умовами і оплатою праці (пряма опозиція цінностям панівної організаційної культури; опозиція структурі влади у межах панівної культури організації; опозиція до зразків відносин і взаємодії, що підтримуються панівною культурою).
4) за галузевою специфікою:
4.1. культура торговельних організацій - характерна для підприємств торгівлі та збуту, маклерських фірм з продажу нерухомості, фінансових фірм. Від працівників очікуються збільшення кількості угод з клієнтами, наполегливість у пошуках вигідних угод, заохочуються висока активність, схильність до експериментів, наявність таких рис характеру, як дружелюбність, привабливість, красномовність, гумор, прагматичність, уміння швидко приймати рішення. За такої культури у співробітників розвиваються негативні якості, що ускладнюють успішну діяльність в умовах інших культур: гонитва за кількістю на шкоду якості, орієнтація на досягнення короткотермінового успіху, недостатня лояльність до фірми, схильність до зміни місця праці в ситуаціях, коли фірма переживає складнощі. Підприємству це загрожує високою плинністю персоналу, проблемами у формуванні організаційної культури;
4.2. спекулятивна культура характерна для організацій, які працюють із цінними паперами, платіжними засобами, сировиною. Елементи спекулятивної організаційної культури спостерігаються у сфері моди, шоу-бізнесу, виробництва косметики, у спорті, рекламному бізнесі, венчурних компаніях. Відбувається швидке укладання угод і одержання коштів, потрібне швидке використання шансів. Необхідні енергійні ділові працівники, молоді за віком і "станом душі", індивідуалісти з високою самооцінкою, гонором, бійцівськими та агресивними якостями, твердістю, які демонструють нечутливість і відсутність емоцій. У роботі використовуються мова жестів, короткі репліки. Такі люди здебільшого не здатні до колективної праці, мають дивацтва і забобони, схильні до азартних ігор. Працівники мотивовані матеріальною винагородою, можливістю стати "зіркою", роботою "до знемоги", яка потребує постійного напруження.
4.3. адміністративна "бюрократична" культура характерна для організації сфери обслуговування, сервісу, підприємств добре захищених галузей, великих, стабільно працюючих компаній і банків. У таких організаціях сильні тенденції до самозбереження, слабке кооперування, головна увага приділяється не результату, а формі. Рішення, як правило, всебічно розраховані та обдумані, спілкування і поведінка здійснюються за субординацією, чітко проробленими правилами й ритуалами. У працівників заохочуються акуратність, обґрунтованість, обережність, педантичність, ретельність, покірність, адаптивність. Зв'язку між результатом і винагородою немає, підвищення працівникам надаються "за вислугу років". Мотивація зафіксована у відповідних документах і часто достатньо суб'єктивна: залежить від волі керівництва і особистих якостей працівника у сприйнятті начальника. Часто така організація працює сама на себе. У неї слабкий зв'язок із суспільством;
4.4. інвестиційна (інноваційна) культура характерна для організацій, які орієнтовані на майбутнє — інвестиційних банків, будівельних компаній, промислових підприємства, що випускають засоби виробництва. У працівників цінуються обґрунтованість, терплячість, наполегливість, вміння дотримуватися слова. В умовах високого для організації ступеня ризику рішення глибоко перевіряються, ухвалюються колективно. Велике значення приділяється професіоналізму, досвіду, творчості.
5) за ступенем залучення персоналу до управління:
5.1. корпоративний тип культури властивий традиційно керованим корпораціям із високим рівнем централізації в управлінні. Характеризується автократичним стилем управління з низьким рівнем залучення підлеглих до визначення цілей організацій (підрозділів) та вибору засобів їх досягнення;
5.2. консультативний тип організаційної культури мають переважно інститути соціальних та інших послуг, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я. Цей тип організаційної культури характеризується високим рівнем залучення працівників до формування цілей організації, але достатньо низьким рівнем залучення їх до вибору засобів досягнення визначених цілей;
5.3. підприємницький тип організаційної культури переважає в групах і організаціях, що управляються "за цілями" чи за "результатами", в компаніях зі структурою "перевернутої піраміди". Характеризується демократичними відносинами, високим рівнем залучення підлеглих до визначення цілей та засобів їх досягнення. Робота проектується з позицій автономії; переважає творчий підхід до вирішення проблем з урахуванням ситуації; наявні децентралізація управління, мережевий варіант організаційної структури;
5.4. «партизанський" тип організаційної культури переважає у творчих спілках, клубах, кооперативах. Характеризується відносинами достатньо широкої автономії, коли персонал не дуже активно залучають до визначення цілей в організації, але працівники мають значну свободу у виборі засобів досягнення визначених цілей.
6) за національними особливостями:
6.1. українська;
6.2. російська;
6.3. американська;
6.4. японська;
6.5. німецька;
6.6. китайська;
6.7. французька;
6.8. голландська;
6.9. індонезійська.
Кожна з цих типів має свої особливості.
Наприклад, особливості організаційної культури в українських компаніях:
1) повільне впровадження корпоративної культури управління;
2) значна дистанція влади між керівниками і підлеглими. Менеджери нерідко зверхньо ставляться до людей, умов їхньої праці, кар'єрних можливостей. Вони не оцінюють персонал як найважливіший ресурс;
3) невміння імпортувати і використовувати нові технології в управлінні та виробництві;
4) нехтування довгостроковим плануванням, низький ступінь орієнтації менеджерів і персоналу на довгострокову перспективу;
5) високий рівень пасивності й інертності менеджерів і персоналу, брак ініціативи;
6) достатньо високий рівень індивідуалізму, конкурентності при виконанні робочих завдань, небажання обговорювати і спільно вирішувати управлінські проблеми;
7) високий рівень залежності специфіки організаційної культури від вищого керівника;
8) високий рівень конфліктності, наявність "контркультур" у підрозділах і групах організацій, представники яких не задоволені організацією, умовами і оплатою праці.
Та особливості індонезійської організаційної культури:
1) значна дистанція влади, нерівність у відносинах між керівниками і підлеглими;
2) високий рівень колективізму, лояльності до підрозділу, компанії;
3) поєднання наполегливості, конкурентності з дружніми відносинами між колегами;
4) низький рівень уникнення ситуацій невизначеності, спокійне, систематичне вирішення проблем.