3.1.4. Поняття та функції процесора, пам’яті, пристроїв уведення/виведення інформації

Мікропроцесор — електронний блок, що виконує елементарні логічні та арифметичні машинні команди. Мікропроцесор уходить до складу процесора, який включає в себе також оперативну пам’ять (ОП), блоки керування й синхронізації, а також загальну шину для обміну інформацією. Крім того, до загаль­ної шини можуть підключатися додаткові процесори із системою команд, що відрізняються від команд центрального процесора (ЦП), які використовуються для виконання програм, несумісних із системою команд ЦП.

Найважливіша особливість сучасних ПК — наявність загальної шини і внутрішніх роз’ємів, призначених для встановлення додаткових плат. Таких роз’ємів буває від двох до восьми. Додат­кові плати призначені для розширення функціональних можливостей ПК. У стандартному комплектуванні лише частина внутрішніх роз’ємів зайнята основними платами, а заповнення решти залежить від передбаченого користування ПК.

Пам’ять комп’ютера буває двох типів — постійна (ПП) і оперативна (ОП). ПП — одна або кілька ВІС (СВІС), що містять інформацію, яку можна змінювати (записувати). Інформація, що зберігається в ПП, складається з набору програм, які визначають режим функціонування ПК у будь-який момент часу. Ці програми називають програмами монітора. Після ввімкнення комп’ютера процесор починає автоматично виконувати команди монітора, що визначають послідовність стандартних програм запуску ПК. Нині спостерігається тенденція записувати в ПП усієї оперативної системи, що забезпечує роботу на ПК програмних мов високого рівня. Зміна ПП або перепрограмування їх дає змогу експлуатувати один ПК під керуванням іншої системи команд, іншої системи абетки тощо. Для роботи з конкретними програмами та даними використовується ОП, що складається з набору ВІС (СВІС), які допускають як читання, так і запис інформації.

Обчислювальна потужність ПК великою мірою визначається обсягом ОП, доступним для користувача й для монітора.

Обсяг даних, які можна безпосередньо зберігати в ПК, обмежений фізичними характеристиками ОП, ПП. Крім того, користувач намагається запам’ятовувати дані незалежно від живлення ПК, а також транспортувати їх у просторі. Тому потрібні пристрої, що забезпечують зберігання інформації поза комп’ютером. З цією метою найчастіше використовують накопичувачі на гнучких магнітних дисках (ГМД) або дискетах; накопичувачі на жорстких магнітних дисках (вінчестер). Перспективними зовнішніми запам’ятовуючими пристроями є оптичні диски і відеодиски, інформаційна місткість яких на один—три порядки вища від місткості вищеназваних накопичувачів.

3.1.5. Робота із зовнішніми пристроями пк

У процесі виведення інформації з ПК із фіксацією на паперовому носії використовують принтери.

Існують різні засоби введення інформації в ПК: пристрої зовнішньої пам’яті (дискети, вінчестер та ін.), канали зв’язку ПК з іншими засобами обчислювальної техніки або електронними приладами, клавіатура.

Головним засобом взаємодії користувача з будь-яким персональним комп’ютером є монітор.

Монітор — це пристрій візуального уявлення інформації. Він не єдиний пристрій виведення даних. Його основними характеристиками є: розмір екрана, частота регенерації зображення, максимальний рівень захисту.

Монітори можуть бути двох типів: монохроматичні (однокольорові) та поліхроматичні (багатокольорові).

Клавіатура комп’ютера дуже подібна до стандартної клавіатури звичайної друкарської машини. Використовується для уведення алфавітно-цифрових (знаків) даних, а також команд управ­ління. Клавіші з усіма літерами алфавіту, цифрами від 0 до 9 та більшістю знаків пунктуації розміщені в тих самих місцях, котрі зручні для людини, яка друкує на машинці. Проте існує й цілий ряд особливостей у зв’язку з тим, що клавіатура персонального комп’ютера може налічувати понад 100 клавіш, об’єднаних у групи:

• алфавітно-цифрова група клавіш;

• функціональні (програмні) клавіші (позначені від F1 до F12);

• клавіші керування курсором;

• клавіші додаткової панелі (використовується в двох режимах: цифровому або режимі керування курсором);

• службові клавіші (Print Screen, Scrooll Lock, Pause/Break тощо).

Зауважимо, що алфавітно-цифрова клавіатура, яка використовується в нашій країні, — «двомовна». Стандарт розміщення літер на англійських клавіатурах з нашою не збігається, але до такого розташування літер на клавіатурі можна швидко звикнути.

Функціональні клавіші можуть програмуватися на формування різноманітних ланцюжків символів. У деяких приклад- них програмах ці клавіші можуть використовуватися особливим чином.

Стандартні керуючі клавіші реалізують стандартні функції управління; частина з них може блокуватися чи перевизначатися в прикладних програмах; деякі слугують для перевірки підсумків виконання робочих команд.

У процесі виведення інформації з ПК із фіксацією на паперовому носії використовують принтери.

Принтер (друкарський пристрій) — призначений для виведення інформації на папір. Звичайно принтери мають можливість виведення не тільки тексту, а також малюнків та графіки. Деякі принтери дають можливість друкувати тільки в одному кольорі (чорному), а інші можуть виводити і кольорове зображення. Принтери бувають: матричні, струменеві і лазерні.

Матричні принтери раніше були найбільш розповсюдженими принтерами для персональних комп’ютерів. Зараз ці принтери не користуються попитом, тому що забезпечують значно гіршу якість друку (порівняно з лазерними та струменевими принтерами), створюють сильний шум під час роботи і малопридатні для кольорового друку.

Струменеві принтери зараз є найрозповсюдженішими принтерами. У струменевих принтерах зображення формується мікрокраплями спеціального чорнила, що виприскується на папір через сопла друкарської головки.

Лазерні принтери забезпечують найвищу якість чорно-білого та кольорового друку. У лазерних принтерах використовується метод ксерографії: зображення переноситься на папір зі спеціального барабана, до якого електрично притягуються частинки фарби (тонера). Лазерні принтери мають найвищу швидкість друкування серед усіх інших типів принтерів.

Існує ціла гама друкуючих пристроїв для персональних ком­п’ютерів, що відрізняються один від одного швидкістю, якістю друку, набором знаків, які відтворюються, типом застосову- ваного паперу та низкою інших характеристик. Типовий дру- куючий пристрій завжди обладнаний вимикачем живлення, декількома кнопками ручного управління та низкою лампочок індикації стану на верхньому чи лицьовому боці панелі управління. В табл. 3.1 перелічені органи управління та лампочки індикації стану, що найчастіше зустрічаються в друкуючих пристроях.

Таблиця 3.1

Таблиця переліку органів управління друкуючих пристроїв

Найменування*	Функціональне призначення та стан, про який сигналізується
Перемикачі та кнопки
Power	Запуск і зупинка друкуючого пристрою
Online (Selekt)	Припинення/продовження друку
Form Feed (FF)	Прогін паперу до наступної сторінки
Line Feed (LF, Paper adv.)	Прогін паперу на один рядок
Cliar (Reset)	Установлення пристрою в вихідне положення після ліквідації помилки
Override	Повідомлення про вичерпання запасу паперу; припинення друку поточної сторінки
Лампочки індикації стану (при підсвічуванні)
Power	Живлення ввімкнене
Ready	Пристрій готовий до роботи; блокування та захисні ключі перевірені
Select (Online)	Дозволене продовження друку
Paper Out (Paper)	Немає паперу
Alarm (Error)	Кінець фарбуючої сторінки або внутрішня зіпсованість
*У деяких пристроях використовуються інші найменування

У більшості друкуючих пристроїв відбувається автоматичне розпізнавання числа рядків, що залишаються до кінця сторінки, і викидання надрукованої сторінки у разі натиснення відповідної кнопки.

У деяких друкуючих пристроях передбачається спеціальна кнопка, при натисненні якої як початок сторінки задається поточ­ний рядок. У цілому в ряді друкуючих пристроїв є перемикачі для встановлення автоматичного чи локального режиму переведення рядка. Цей перемикач може розташовуватися на лицьовій панелі або під кришкою пристрою друку; його нормальне положення — увімкнено.

Миша — це маніпулятор для введення інформації в комп’ю­тер. Миша — це маленька коробочка з трьома клавішами (а частіше з двома).

Існують програми, де як курсор можна використовувати мишу. Наприклад у «Norton Commander», «Windows» тощо. В багатьох випадках мишею користуватися зручніше, ніж клавіатурою. Наочним прикладом цього є робота в «Windows».

Одним з найважливіших вузлів комп’ютера є накопичувачі на магнітних дисках (НМД). У ролі носія інформації залежно від типу НМД можуть використовуватися знімні гнучкі магнітні дис­ки — дискети (накопичувачі на гнучких магнітних дисках НГМД). У НГМД комп’ютерів найчастіше застосовують програмно-секціоновані дискети діаметром 3,5 дюйма.

Основою іншого розповсюдженого типу дискового пристрою для запам’ятовування є жорсткий диск, на який інформація записується за спеціальною технологією, яка дає можливість зберігати на одному боці диска значно більший обсяг інформації, ніж при використанні звичайної технології. Цей спеціальний засіб запису інформації називається «вінчестерською технологією», а запам’я­товуючі пристрої, в яких вона використовується, мають назву вінчестерських дисків. Початково такі накопичувачі розраховувалися на 2 диски по 30 Мбайт, які складають єдиний блок; у результаті ємність НМД позначалася 30/30, подібно до калібру старовинної мисливської рушниці «Вінчестер». Звідси — ця назва.