- •Річний сільськогосподарський круг і його обходи.
- •1 Потебня, Объясненія, II, c. 167 — 8.
- •1 Гуцульщина, IV, с. 13 — 5; мвлитва записана без ритму, подекуди я його відреставрував, подекуди так лишив.
- •1 В оповіданні Iухевича ся пшениця насипається наче вже після «плясу». Мабудь, тут недогляд.
- •1 Як не даси пирога,
- •1 Підношено і в новорічній трапезі деякі далекі спомини з римського жертвування поросяти. — Веселовскій ор., с. 108, Потебня, II, с. 159.
- •1 Матер. Етнол., XV, с. 68.
- •1 Сборникъ, т. 17, с. 97.
- •1 Костомарова, Объ истор. Знач. Рус. Народной поэзіи, 1843, c. 52.
- •1 Вар.: Ішов Ілля на Василя,
- •Мотиви обрядової поезії
- •1 П. Литвинова, Весільні обряди у Чернигівщині. — Мат. До етн., III, с. 168.
- •1 Парубок, котрого величають колядки, каже:
- •1 Первісно, очевидно, — «вороним».
- •1 Зводжу сей варіант з Гол., II, с. 40 і Гнат., с. 177. В інших дощ спадає «три рази в маю».
- •1 Тут і далі про жнива — сильно заносить, як бачимо, мотивами обжинковими.
- •1 В друкованім (Гн., і, с. 133): повноньки.
- •1 Гол., II, 610. Там же, с. 59, варіант більш вишліфований:
- •1 Себто: струсовий, пор. Вище.
- •1 Пор. Вище. Варіанти беру передусім з видання Гнатюка (Етногр. Збірник, т. XXXV і XXXVI) як найбільш приступного.
- •1 Мотив незвичайно інтересний тим, що сходиться близько з билиною (записаною в Онежськім краю) про Добриню-змієборця:
- •1 Чубинський, III, с. 419, 440; Гнатюк, II, с. 27, 29, 31.
- •1 Судомир, Сандомир, тут і в інших подібних варіантах по асоціації з «сидити мир», радити раду. Інтересна подробиця — участь героя в раді-вічі.
- •1 Гнатюк n- 185, Антонович і Драгоманов, 20 і 69. Цікавий початок варіанта в старій збірці ф. Бодянського:
- •1 Се завважили вже Антонович і Драгоманов, с. 19.
- •1 Напр.:
1 Напр.:
Ой в чистім полі стоїть стаденько,
Стоїть стаденько коней вороних.
Найшовся тамка кінь вороненький,
Ані спійманий, ані сідланий.
Ой казав цісар: хто го спіймає,
Хто го спіймає та й осідлає,
Той возьме собі у царя панну,
Панну молоду так як ягоду...
Гей на поленьку стояло стаденько,
Між тим стаденьком оден недоборець,
А зачало за ним три громади гнати,
Гнало за ним, гнало, не могло дістати.
З винограду летить — куропатву несе!
З Дунаю лине — срібний перстень несе!
З чиста поля лине — стадного коня женеї
З-під небес лине — красуню панну веде!
(Гн., 226).
Дігнав же його пишний N. N.
Скоро го дігнав, зараз го спіймав.
Скоро го спіймав, зараз осідлав...
За житом, житом, та й з очеретом.
Там ходило воронеє стадо,
Поміж тим стадом сірий кінь грає.
Усі ловили, та й не вловили,
N. N. припав — коника піймав,
Коника піймав, узяв осідлав,
Та й сів, поїхав до царівни в явір
(Гн., 208 — 9).
Мусимо рахуватись тут, розуміється, з мандрівними мотивами, з пізнішими змінами; мусимо, з другого боку, також пам’ятати, що в колядковім циклі сі героїчні мотиви стяглись, зсілись, упростилися й збідніли, тому що звелись головно до теми про сватання або зробились заспівами до величань і т. д. Тут, як і у інших сферах, ми маємо тільки фрагменти старої героїчної поезії, котрої частина затратилась під напливом інших мотивів, частина заховалася в північнім билиннім циклі бо, нарешті, прибрала нову історичну обстанову — доби козацької, про котру буде мова потім.
