Практична робота № 3.

Тема: Країнознавча характеристика Туреччини

Питання для обговорення:

1. Економіко-географічне положення та природно-ресурсний потенціал країни та його вплив на рівень розвитку господарства Туреччини.

2. Історичні особливості та сучасний стан розвитку господарства країни.

3. Основні показники розвитку населення та розселення Туреччини.

4. Характеристика господарського комплексу.

5. Розвиток сфери послуг.

6. Транспортна система Туреччини.

7. Зовнішньоекономічні зв’язки Казахстану.

8. Внутрішні відмінності країни.

Аудиторні завдання:

1. Оцінити господарство Туреччини за планом економіко-географічної характеристики; встановити господарську спеціалізацію країни в міжнародному поділі праці і рівень економічного розвитку в порівнянні з іншими державами Південно-Західної Азії.

2. Дати письмову характеристику особливостей розвитку і виробничої структури сільського господарства Туреччини.

3. Скласти картосхему розміщення у Туреччині найважливіших промислових районів з населенням, найбільших промислових центрів. Показати галузі спеціалізації в промислових центрах.

Географічні назви, які потрібно знати: Туреччина

Родовища корисних копалин:

вугілля: Зонгулдаксько-Ереглійський і Анатолійський басейни;

хромітової руди: Тавр.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Карабюк, Ереглі, Іскендерун;

кольорової металургії: Сейдишехір, Фаста, Мургул;

машинобудування і металообробки: Стамбул, Ізмір, Анкара, Ерзурум;

текстильної: Кайсері, Назіллі;

харчової: Ескішеріх, Мараш, Урфа, Стамбул, Ізмір.

Економічні райони: Західний, Центральний, Східний.

Головні морські порти: Стамбул, Ізмір, Іскендерун, Самсун.

Література

1. Актин Н. Релігія в Туреччині // Людина і світ. – 2002. – № 1. – С. 30–34.

2. Балабанов В. С. Этапы становления рынка в Турции. – М: Финиздат, 1995.

3. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

4. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

5. Будько Є. Туреччина. Слово господарям (про туристичний бізнес) // Міжнародний туризм. – 2003. – № 3.– С. 27–29.

6. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

7. Экономическое развитие современной Турции. – М: Наука, 1983.

8. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

9. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

10. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

11. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

12. Познаньская К. Старая и новая Турция. – М.: Наука, 1974.

13. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

14. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

15. Спиридонов И. А. Мировая экономика. – М.: ИНФРА, 1998.

16. Старченков Г. И. Турция на новом этапе социально-экономического развития // МЭ и МО. – 1999. – № 10.

17. Старченков Г. И. Трудовые ресурсы Турции. – М: Наука, 1981.

18. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

19. Турецкая республика: Справочник. – М., 1990.