22.Поняття законності і правопорядку, їх гарантії.

Законність – це строге і повне здійснення розпоряджень правових законів всіма суб'єктами правовідносин. Іншими словами законність можна визначити як правовий режим, при якому діяльність всіх державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону.

Основними принципами законності є:

1) верховенство правового закону. Всі закони країни повинні відповідати Конституції, а підзаконні акти — законам. Рішення, що приймаються державними органами і посадовцями по конкретних справах, повинні строго відповідати законам і підзаконним актам;

2. загальність законності. Закони повинні бути єдиними для всієї держави і доступними для всіх громадян і посадовців;

3. рівність всіх суб'єктів права перед законом. Вимоги закону і міри відповідальності за його порушення однакові для всіх громадян і посадовців;

4. єдність законності і доцільності. Неприпустимо порушення закону під приводом доцільності. Передбачається, що закон відповідає цілям і задачам суспільства. В рамках закону слід обирати найбільш оптимальне рішення;

5. невідворотність відповідальності за правопорушення. З одного боку, усвідомлення неминучості покарання є головним стримуючим чинником для потенційних правопорушників. З іншою, неухильне залучення до відповідальності правопорушників підвищує роль закону в очах суспільства, виконує величезну виховну роль.

Правопорядок — це стан впорядкованості суспільних відносин, який складається в умовах законності.

Важливе значення в здійсненні законності і формуванні правопорядку мають їх гарантії.

Гарантії законності і правопорядку — це засоби, за допомогою яких забезпечується законність і правопорядок в суспільстві.

Гарантії діляться на загальні і спеціальні. До загальних відносяться:

1. економічні —дозволяє більшості громадян задовольняти свої потреби, не виходячи за рамки закону;

2. політичні —можливість участі в політичному житті і управлінні суспільними справами;

3. соціальні — наявність середнього класу, забезпечення соціального захисту населення;

4. духовні — високий рівень правової культури суспільства.

Спеціальні — це юридичні гарантії. Вони включають:

1. систему чинного законодавства — держава зобов'язана забезпечити якість законодавства. Закони повинні бути ясними, несуперечливими, відповідати загальноприйнятим міжнародним стандартам у області прав людини і діючої Конституції;

2. діяльність конституційної юстиції, забезпечує неухильне дотримання Конституції при ухваленні законів, виданні нормативно-правових актів;

3. діяльність судових органів. Суди зобов'язані визначити справедливу міру покарання правопорушнику, забезпечити ефективне відновлення порушених прав, відшкодування збитків, що виникли в результаті цивільно-правової провини;

4. діяльність правоохоронних і контрольно-наглядових органів—забезпечити профілактику, припинення і розкриття правопорушень.

23.Конституційні права особи.

Особисті права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини, якими володіють всі проживаючі на території України індивіди

Конституція України містить наступний перелік особистих (цивільних) прав людини:

1. право на вільний розвиток особи. Кожна людина має право сам визначати свою долю, ставити перед собою певну їм самим мету, вибирати засоби для досягнення цих цілей.

2. право на життя. Конституція України закріплює право на життя за допомогою заборони довільного позбавлення життя. ВРУ відмінила смертну кару. Людина має право людини на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров'я;

3. право на пошану людської гідності - встановленням заборон на протиправні дії, що роблять замах на людську гідність.

4. право на свободу і особисту недоторканність - в Укр заборонені будь-які форми особистій залежності. Недоторканність особи є важливою гарантією свободи людини. Згідно КУ ніхто не може бути арештований або знаходитися під вартою інакше як за рішенням суду (особливий випадок – утримання під вартою для попередження злочину до 72 год.);

5) недоторканність житла. Проникнення до житла, проведення в ньому огляду або обшуку можуть здійснюватися тільки за рішенням суду. Виключення з цього правила допускаються тільки для порятунку життя людей і майна, а також в цілях переслідування осіб, підозрюваних в здійсненні злочину;