4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів:

Травма, непритомність, поєднані ушкодження, травматизм, шок, травма живота, розрив, дистрофія і некроз гепатоцитів, спотворена регенерація, дифузійний склероз, структурна перебудова, деформація печінки, припинення еміграції лейкоцитів, відновлення судинної проникності, поняття про хірургічну операцію, поняття про передопераційний період, поняття про післяопераційний період, планові операції, термінові операції, невідкладні операції, негайні операції, радикальні операції, паліативна операція, асфіксію, кровотечу будь-якої етіології, гострі захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит), гострий холецистит, гострий панкреатит, перфоративну виразку шлунка або дванадцятипалої кишки, гостру кишкову непрохідність, защемлену грижу, гострі гнійні хірургічні захворювання – абсцес, флегмона, остеомієліт, мастит і ін.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. гострий апендицит;

2. гострий холецистит;

3. проривна виразка шлунка дванадцятипалої кишки;

4. защемлена грижа;

5. гостра кишкова непрохідність;

6. гострий панкреатит;

7. закриті ушкодження органів черевної порожнини;

8. розрив труби при позаматковій вагітності. При цих захворюваннях, які ускладнюються запаленням очеревини, - перитонітом або внутрішньочеревних кровотечах, тільки хірургічна допомога, розпочата якомога раніше, може запобігти смертельний результат. Поетів-тому основним завданням є доставка хворого в хірургічне стаціонар.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуватимуться на занятті.

Скласти огляд літератури з наступних питань:

1. Діагностика хронічного апендициту. Огляд і перкусія при хронічному апендициті.

2. Ексудація при апендициті. Діагностика апендикулярного перитоніту

3. Абсцес аппендікулярний

4. Інфекція і гострий апендицит. Диференціація токсикоінфекції і апендициту

5. Диференціація хронічного апендициту. Труднощі діагностики хронічного апендициту.

5. Зміст теми.

Одним із клінічних проявів гострих захворювань органів черевної порожнини є парез кишечника (ПК) або метеоризм (синдром підвищеного газоутворення, «нижня» диспепсія). Відомо багато факторів метеоризму, однак у хірургічній практиці найбільш важливими є дигестивний, механічний та динамічний. Газ утворюється внаслідок бактеріального гідролізу травних інгредієнтів у кишечнику. При порушенні балансу між газпродукуючими та газпоглинаючими мікроорганізмами виникають ознаки флатуленції (підвищеного газоутворення у петлях кишечника), а наявність синдромів малдигестії та малабсорбції перешкоджає нормальному транспорту та всмоктуванню газів (дигестивний тип метеоризму). Будь-які порушення прохідності вмісту кишечника (внутрішні та зовнішні, набуті та вроджені) є проявом механічного типу ПК. Динамічний тип метеоризму є результатом рефлекторного пригнічення моторики кишечника. Він спостерігається практично при всіх гострих хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини, а також у ранньому післяопераційному періоді (протягом 3–5 днів залежно від травматичності оперативного втручання, виду анестезії та вираженості запалення очеревини).

Рідкий кишковий вміст, у якому розчинені різноманітні органічні речовини (білки, жири, жовчні кислоти, мукополісахариди, слиз, мила тощо), являє собою піну з великою кількістю дрібних пухирців, кожний з яких оточений шаром в'язкого слизу. Утворення пухирців, тобто структур з мінімальною поверхнею, відбувається внаслідок вивільнення енергії наведених вище речовин та під впливом сили поверхневого натягання, що діють на межі двох середовищ (газ — рідина). Слизова піна, що покриває тонким шаром поверхню слизової оболонки кишки, утруднює пристінкове травлення, знижує активність ферментів, порушує засвоєння.