2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу.

Інформаційне забезпечення фінансово-господарської діяльності має складну структуру і визначається різними чинниками, а саме: рівнем керівництва, цільовим призначенням інформації, складом користувачів тощо. На рівні підприємства основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності становлять бухгалтерські дані. В умовах ринкової економіки до функцій бухгалтерської служби належать не тільки і не стільки ведення саме обліку як системи фіксації фактів господарської діяльності, що має ретроспективний характер, а й проведення фінансових обчислень, які припускають перспективне спрямування та ймовірну природу результатів обчислення.

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів (фрагментарно).

Користувачі звітності.	Інформаційні потреби.
Інвестори власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов’язань підприємства. Оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання щодо кредитів, відсотків за ними та погашення кредиторської заборгованості
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед працівниками та їх забезпеченням
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

У процесі аналізу фінансового стану підприємства можна відокремити такі основні етапи: оцінку надійності інформації; читання інформації; аналіз інформації.

Оцінка надійності інформації: Даний етап особливо важливий під час проведення аналізу фінан­сового становища зовнішніми користувачами бухгал­терської інформації, в тому числі банком, який вирішує питання про доцільність кредитування підприємства, а також постачальниками, підводниками, інвесторами. В цьому разі обґрунтованість/приймання рішень буде значною мірою визначатися достовірністю інформації, в першу чергу — даних бухгалтерського балансу.

Обов'язковими умовами, які забезпечують реальність балансу, є погодженість з бухгалтерськими книгами і до­кументами, насамперед з Головною книгою та обіговою відомістю; відповідність результатам інвентаризації;

відповідність загальновизнаним принципам обліку та чинному законодавству.

Тут слід відзначити, що згідно з теорією балансу викривлення інформації поділяються на такі групи: викривлення, які впливають на ясність інформації, але не зачіпають розмірів фінансового результату чи капіталу підприємства (такі прийоми називаються вуалюванняння): викривлення, які являють собою порушення даних звітностей і які пов’язані, як правило, з одержання неправильної цифри фінансового результату. Такі прийоми називаються фальсифікацією.

Основними цілями викривлення балансу звичайно є:

перебільшення або зменшення результатів господарсь­кої діяльності за звітний період; „роздвоювання” чи збільшення суми власного капіталу; приховування тих чи інших особливостей у структурі майна та його джерел;

ретушування майнового становища підприємства, зок­рема збільшення обсягу ліквідних активів.

Читання інформації: На цій стадії аналізу формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі його майна і джерел його формування, встанов­люється взаємозв'язок різних показників. Також визна­чають відношення окремих статей активу та пасиву ба­лансу, їх питому вагу у загальному підсумку балансу, розраховуються суми відхилень у структурах основних статей балансу у порівнянні з попереднім періодом. Ре­зультатам таких розрахунків має бути надана попередня економічна інтерпретація: оцінка співвідношення влас­них та позичкових коштів підприємства з позиції його фінансової стійкості та кредитоспроможності; загальні висновки щодо платоспроможності та ліквідності під­приємства; характеристика тенденцій зміни ліквідності підприємства, а також чинників, які їх визначають.

Виявлення впливу різних чинників на економічні показники, а також взаємозв'язок між ними визначаються зрівнюванням, ланцюговими підстановками, різницями, деталізацією, зведенням, статистичним гру­пуванням абсолютних, відносних чи середніх величин балансового, графічного або економіко-математичного відображення.

Сукупність указаних спеціальних способів та методів, які, використовуються в процесі оброблення аналітичної інформації, становить методику фінансово-економічного аналізу. Розрізняють загальну та часткову методики. За загальною методикою вивчають певні питання на будь-якому підприємстві незалежно від його галузевої підпо­рядкованості. У частковій методиці загальна методика конкретизується стосовно галузі, типу виробництва, підприємства його структурних підрозділів.

Сам аналіз інформаціцїї.