3.Рентабельність капіталу (roe – return on equity)/

Однак ми знаємо, що витрачатися на виробництво (торгівлю чи інший вид звичайної діяльності) можна лише за умови наявності коштів для здійснення таких витрат. Кошти, вкладені в бізнес, називаються інвестиціями. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, аніж рентабельність понесених підприємством витрат.

Слід зазначити, що слова "інвестиція" і "вкладення" - синоніми. Тому собівартість готової продукції - це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену ним продукцію. А власний капітал підприємства - це вкладення (інвестиції) в діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, своєю чергою, як самостійна інституція інвестує як ці, так і інші фінансові ресурси в продукт своєї діяльності.

Якщо досі серед показників рентабельності найбільш поширеним був згаданий вище показник прибутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений, а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то нині дедалі більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих засновниками (акціонерами) в діяльність підприємства загалом.

Річ у тім, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не дає уявлення про ефективність використання капіталу. Адже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: в товарах, запасах, коштах і дебіторах. Розмір оборотного (робочого) капіталу не повинен бути ні великим, ні малим, він має бути оптимальним. Можна досягти великої рентабельності витрат на готову (або реалізовану) продукцію - і водночас мати вельми низьку рентабельність власного капіталу через те, що значна його частина не працює, а здебільшого лежить на складах або ж (чого доброго!) надто довго кредитує покупців.

Кожен інвестор має право сказати: "Мене мало цікавить, скільки прибутку приносять кошти, інвестовані підприємством у виготовлення того чи іншого продукту, я хочу знати, скільки прибутку приносять підприємству мої власні вкладення у бізнес".

У зв'язку з такою постановкою питання розглянемо кілька окремих показників рентабельності інвестицій (капіталу).

Прибуток на власний (акціонерний) капітал

Це показник рентабельності будь-яких інвестицій: як підприємства в цілому, так і окремої інвестиції конкретного суб'єкта, наприклад, засновника. Можна ним скористатися також для оцінки рентабельності однієї окремої угоди.

Власний капітал підприємства - це і є інвестиції засновників у бізнес. Адже інвестиції засновників (акціонерів) не обмежуються внесками до статутного фонду чи придбанням акцій. Весь власний капітал підприємства - це кошти, зароблені в процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, власний капітал підприємства є цілком законною власністю тих осіб, які цим підприємством володіють.

Середня арифметична величина між підсумками статей власного капіталу на початок і кінець звітного періоду дасть середній власний капітал підприємства. Порівнюючи чистий прибуток з цією величиною, ми визначаємо рентабельність власного (акціонерного) капіталу підприємства.

Прибуток на власний капітал підприємства = чистий прибуток (р. 220 ф. 2) / середній власний капітал (власний капітал на поч. + власний капітал на кін.):2

Показує ефективність використання підприємством власного капіталу.

Для підприємства А рентабельність капіталу:

рентабельність капіталу	2001	2002
прибуток звичайної діяльності	51200	52500
Середньорічна вартість капіталу	70000	80000
рентабельність капіталу	0,73	0,65

Дані таблиці свідчать про зниження коефіцієнта ROЕ.

До складу статей власного капіталу підприємства входять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток (тобто значення рядків 300 - 350 ф.1). У разі якщо на балансі з'явилося сальдо за нарахованими, але ще не виплаченими дивідендами (р. 590 ф. 1- поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками), - цю суму теж слід враховувати, адже, будучи ще не виплаченими, дивіденди "працювали" на спільну справу.

34. К24 – коефіцієнт ефективності (рентабельності) використання власного капіталу (ROЕ)	р 190 ф 2 (або р 220 ф 2 ) /½×(р 380 ст 3 ф 1 + р 380 ст 4 ф 1)	Показує, скільки прибутків підприємство отримує з 1 грн. власного капіталу.
35. К25 – коефіцієнт ефективності використання статутного фонду	р 220 ф 2 / ½×(р 300 ст 3 ф 1 + р 300 ст 4 ф 1)	Показує, скільки прибутків підприємство отримує на 1 грн. статутного капіталу.
36. К26 – коефіцієнт ефективності (рентабельності) використання власного і позиченого (залученого) капіталу (ROСЕ)	р 190 ф 2 (або р 220 ф 2 ) /½×(р.р. 380 і 480 ст 3 ф 1 + р.р. 380 і 480 ст 4 ф 1)	Показує, скільки прибутків підприємство отримує на 1 грн. всього авансованого капіталу (власного і позиченого).

Щоб визначити рентабельність інвестицій у майбутній проект, очікуваний від його здійснення, прибуток порівнюють з величиною виділених для цієї справи коштів.

Проте для аналізу причини змін коефіцієнта ROЕ доцільно застосувати рівняння Дюпона:

ROЕ = ROА х (активи : власний капітал)

У рівнянні Дюпона ROЕ розкладений на дві складові: ROА – рентабельність активів та коефіцієнт фінансового важеля (фінансового левереджу).

Тобто це рівняння наочно показує, що прибутковість власного капіталу залежить від прибутковості активів та фінансового левереджу.

ROЕ = рентабельність активів х активи / власний капітал =

= прибуток звичайної діяльності / активи х активи / власний капітал =

= прибуток звичайної діяльності/ власний капітал

Фінансовий леверидж як показник переваги рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів у нас майже не застосовується через дуже нестабільну і мало гнучку кредитну політику. Недоступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча, а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб'єктами господарювання (постачальники не зобов'язують своїх покупців платити відсотки за наданими їм відстрочками) зводять нанівець зацікавленість показником фінансового левериджу. Кожному суб'єкту і без того зрозуміло, що в наших умовах набагато вигідніше використовувати власні фінансові ресурси, ніж вдаватися до позик. Ми навіть не знаємо, що "у них" часом дуже вигідно робити навпаки.

Щодо розрахунків з постачальниками, то багатьом з наших бізнесменів може здатися, що тривалість затримки платежів за отримані поставки за відсутності "лічильника" відсотків не має для підприємства-покупця жодного значення (крім ризику втратити гідність - якщо це для когось важливо).

Зрозуміло, що в ситуації, коли кошти, зазначені у р. ІІ пасиву, надто дорогі, а кошти, зазначені у р. ІІІ пасиву, зовсім дармові, розмова про фінансовий леверидж не має сенсу.

Питання, що робити у разі виникнення потреби в додаткових фінансових ресурсах, у нас вирішується без вагань: недобросовісний бізнесмен надто довго затримує оплату своїм постачальникам і таким чином користується дармовими кредитами, а добросовісний спочатку офіційно реєструє збільшення статутного фонду, а потім вносить відповідну додаткову суму. Акціонерні товариства в таких випадках випускають додаткову кількість акцій на продаж. А от власник контрольного пакета акцій американської корпорації має можливість подумати: а чи варто допускати таким чином, нехай навіть тимчасове, пониження рентабельності власного капіталу і водночас брати нові зобов'язання з виплати дивідендів акціонерам, якщо можна скористатися відносно недорогими кредитами? У прийнятті рішення йому допоможе показник фінансового левериджу як показник переваги чи недоліку у використанні власних і позичених коштів.

Зауважимо, що термін "леверидж" (leverage - система важелів, засіб впливу, сила впливу) нам чомусь дуже сподобався і його можна зустріти в численних методиках фінансового аналізу і взагалі у новітній економічній літературі. Щоправда, у більшості наших розробок показник фінансового левериджу має зовсім інший зміст. Наприклад, дуже часто фінансовим левериджем називають коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань (про це нижче). Ці два показники не можна назвати близькими між собою навіть з великою натяжкою. Як неможливо за допомогою коефіцієнта залежності від довгострокових зобов'язань прийняти рішення про шляхи пошуків додаткових фінансових ресурсів, так само неможливо назвати цей коефіцієнт позитивним чи негативним leverage.

Тож відкладемо до кращих часів цей дуже важливий показник рентабельності. Будемо сподіватися, що пом'якшення кредитно-інвестиційного клімату чекати недовго.

Щож до аналізу зміні рентабельності капіталу , то зробимо розрахунок коефіцієнта ROЕ за допомогою рівняння Дюпона:

Роки	рентабельність капіталу (3х4)	рентабельність активів	коефіцієнт фінансового левереджу
2001	0,73	0,34	150000/70000 = 2,14
2002	0,65	0,28	188000/80000 = 2,35

Отже, незважаючи на збільшення коефіцієнта фінансового левереджу в 2002 р., зниження рентабельність активів потягло за собою зниження рентабельності капіталу.