6. Аналіз грошових потоків

Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових ко­штів — їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпе­чення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.

Відсутність мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про серьозних фінансових труднощах. Надмірна величина грошових засобів говорить про те, що реально підприємство терпить збитки, пов’язані в першу чергу, з інфляцією та знеціненням грошей і , в друге, з втраченою можливістю їх вигідного розміщення та отримання додаткового доходу. В цьому випадку необхідно оцінити раціональність управління грошовими коштами на підприємстві.

Існують різні способи такого аналізу. Зокрема, таким барометром виникнення фінансових труднощів є тенденція скорочення долі грошових коштів в складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсягу його поточних зобов’язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів та найбільш строкових зобов’язань (строк яких закінчується в наступному місяці) може дати достатньо красномовну картину надлишку чи недостачі грошових коштів на підприємстві.

Інший спосіб оцінки достатності грошових оборотів полягає у визначенні тривалості періоду обороту. З цією метою використовується формула:

Період обороту = середні залишки грошових коштів х тривалість періоду

Оборот за період

Тривалість періоду складає: 360днів – при розрахунку показника за рік;

90 днів – при розрахунку за квартал;

30 днів - за місяць.

Для розрахунку беруться внутрішні облікові дані про величину залишків на початок та кінець періоду (бажано місяця) по рахункам грошових коштів 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Для цього використовується наступна формула:

Середні залишки ГК = ОД₁+ОД₂+...+ОД_п

п-1

де ОД_п – залишки грошових коштів на початок місяця п,

п – кількість місяців в періоді.

Для визначення величини середнього обороту необхідно використовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по рахунку 31 „Рахунки в банках”, вважаючи, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами, а видачі ГК через касу передує попереднє їх отримання в банку.

Розрахунок періоду обороту ГК на підприємстві показаний у таблиці 1.

Зміна тривалості оберту ГК підприємства по місяцям

Місяць	Залишки ГК, тис. грн.	Оборот за місяць, Тис.грн.	Період обороту, дні
Січень	87340	1404480	1,87
Лютий	81020	1803020	1,35
Березень	86880	1808150	1,45

Період обороту=87340*30/1404480 = 1,87.

Як свідчать дані, період обороту ГК на протязі кварталу коливається в межах від 1,35 до 1,87 дня. Іншими словами, з моменту поступлення грошей на рахунок підприємства до моменту їх вибуття проходило в середньому не більше 2 днів. Вірогідно, це свідчить про недостатність засобів у підприємства, що є досить небезпечним при значному обсягу кредиторської заборгованості. Будь-яка серьозна затримка платежу може вивести підприємство з стану фінансової стійкості.

Для того, щоб розкрити реальний рух ГК на підприємстві, оцінити синхронність поступлення та витрачання ГК, а також ув’язати величину отриманого фінансового результату із станом ГК, необхідно виділити та проаналізувати всі напрямки поступлення (притоку) та вибуття (відтоку) ГК.

Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити:

• їх динаміку,

• визначити суму перевищення надходжень над витра­тами (сплатами), що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування.

Є декілька визначень сутності грошового потоку:

1. Грошовий потік — це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської дія­льності.

2. Грошовий потік — це міра ліквідності підприємства. Скла­дається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

3. Грошовий потік — це рух грошей в процесі господарське" діяльності.

Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

І це є найбільш точним і повним визначенням сутності грошових потоків.

У П(С)БО 4 дається визначення грошових коштів та їх еквіва­лентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у бан­ках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквіва­лентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвести­ції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів І мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівален­тами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує З місяці.

Негрошові операції – це операції, які не потребують використання грошових коштів або їхніх еквівалентів.

Прикладом таких операцій є:

• бартерні операції;

• надходження ОЗ на умовах фінансового лізингу;

• перетворення зобов’язань на власний капітал.

Не грошові операції не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Не грошові операції пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльностями слід розкривати в примітках до фінансової звітності.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів не розглядаються у Звіті про рух грошових коштів.

Наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства не розглядається як рух грошових коштів в результаті операційної діяльності

Звіт про рух грошових коштів — це документ фінансової звіт­ності, в якому відображаються надходження і витрачання грошо­вих коштів у ході поточної господарської, інвестиційної та фі­нансової діяльності. Ці зміни відображаються таким чином, що дають змогу встановити взаємозв'язок між залишками грошових коштів на початок і кінець звітного періоду.

Можна також сказати, що звіт про рух грошових коштів — це звіт про зміни фінансового стану підприємства, що складається на основі методу руху грошових коштів. Він дає можливість оці­нити майбутні надходження грошових коштів, проаналізувати здатність підприємства погасити свою короткострокову заборго­ваність і сплатити дивіденди, оцінити необхідність залучення до­даткових фінансових ресурсів. Використання такого звіту дає змогу точніше оцінювати перспективну платоспроможність і тим самим знижувати фінансовий ризик.

Для ціле як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу платоспроможності підприємства необхідно знати, яким чином і з яких джерел підприємство одержує ГК і які основні напрямки їх витрачання. Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», рух коштів відображається в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фі­нансової .

Операційна діяльність— це основна діяльність підприємства, а також інша діяльність, яка не є інвестиційною та фінансовою, тобто це основна статутна діяльність підприємства, що пов’язана з отриманням доходу.

Притік ГК в рамках поточної діяльності пов’язаний:

• з отриманням коштів від реалізації продукції, робіт,послуг;

• з надходженням коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

Відтік ГК:

• платежі постачальникам;

• виплати працівникам;

• розрахунки з бюджетом...

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з при­дбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а та­кож короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Притік ГК:

• надходження коштів від продажу необоротних активів;

• надходження коштів від фінансових інвестицій.

Відтік ГК:

• платежі, пов’язані з придбанням ОЗ і НА;

• надання позик іншим підприємствам.

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які приво­дять до зміни величини і складу власного та позикового капіталу.

Притік ГК:

• отримання позик;

• випуск акцій.

Відтік ГК:

• погашення позик;

• викуп акцій власної емісії;

• виплати дивідендів.

Аналіз, проведений за такою схемою руху, допоможе об'єктивно оцінити надходження та вибуття грошових коштів підприємства, можливості його внутрішнього самофінансування, перспективну платоспроможність та ступінь ризику укладання договорів, контрактів та угод.

Метод прямого рахунку використовується у внутрішньому аналізі.

Сутність його полягає в прямому зіставленні надходження (при­пливу) грошових коштів з їх витрачанням (платежами). В якості джерел інформації виступають дані поточного бухгалтерського обліку (обороти по відповідних рахунках) та баланс. Прямий метод застосовано на обчисленні припливу (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані та ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик та н.) грошових коштів. Вихідним елементом є виручка.

Аналіз руху грошових коштів за непрямим методом полягає в перетворенні величини чистого прибутку на вели­чину грошових коштів.

Непрямий метод значно складніший і тому необхідно усвідомити причини, з яких здійснюється відповідне коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності з метою визначення чистого руху ГК від операційної діяльності. Річ у тім, що сутність непрямого методу якраз і полягає у визначенні грошової складової прибутку, іншими словами, чи забезпечений прибуток грошима (якщо він є) чи ні. Виходили з того, що в діяльності кожного підприємства існують окремі види витрат і доходів, які зменшу­ють (збільшують) прибуток підприємства, не торкаючись вели­чини його грошових коштів. У процесі аналізу на суму вказаних витрат (доходів) здійснюють коригування величини чистого при­бутку на статті витрат, не пов'язані з відтоком коштів, і статті доходів, що не супроводжуються припливом коштів.

Для аналізу використовуються дані бухгалтерського балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про власний капітал (ф. № 3), дані Головної книги. Визначаються рух коштів за кожним напрямом діяльності та су­купний результат.

Аналіз починається з оцінки змін, що відбулися у складі акти­вів підприємства та його джерелах. Далі необхідно визначити, як відхилення по кожній статті активу і пасиву відобразилися на стані грошових коштів підприємства та його чистого прибутку. Вплив цих відхилень, що коригують величину чистого прибутку, повинен привести до відображення результатів зміни грошових коштів.

Алгоритм визначення ГК від операційної діяльності:

ГК операційної діяльності

=

прибуток/збиток від операційної діяльності (ф.№2 р.170/175)

+/-

зменшення/збільшення статей оборотних активів(ф№1 р. 100-140,р.150,р.160,р.170,р.180,р.200,р.210,р.250)

+/-

збільшення/зменшення поточних зобов’язань (ф№1 р.520,530,540,550,560,570,580,600,610)

+/-

коригування на не грошові статті і результат від не операційної діяльності:

• амортизацію необоротних активів (ф.№2р.260)

• збільшення/зменшення забезпечень (ф.31 р.400,410,420)

• збиток/прибуток від нереалізованих курсових різниць (ф32 р.090,160,060,130)

• збиток/прибуток від не операційної діяльності(ф.№2 ).

Тобто алгоритм показує, що прибуток(збиток) від звичайної діяльності, тобто вся сума прибутку, отримана підприємством, коригується в два етапи:

1. на не грошові статті і результат від не операційної діяльності;

2. на суму змін в чистих оборотних активах, тому що їх збільшення або зменшення теж впливає на надходження чи витрачання грошей.

Існує кілька способів визначення фінансової потреби підприємства. Одним із поширених є метод визначення мінімальної суми грошових коштів, необхідної підприємству для здійснення запланованих господарських процесів.

За цим методом мінімальна сума грошових коштів визначається як відношення операційних витрат за рік до обертання гро­шових коштів.

Операційні витрати визначаються як сума затрат грошей, або витрати на покупку товарів і сировини, заробітної плати, процентів і дивідендів.

Обертання грошових коштів — це кількість оборотів грошей підприємства за аналізований період. Для його визначення необхідно обсяг реалізації продукції поділити на середній залишок грошей за такий же період.

Порядок розрахунку мінімально необхідної суми грошей агрофірми наведено в табл.

Таблиця