5. Сутність граничних витрат

Граничні витрати (МС) – це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю або це додаткові витрати,що пов’язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції. Оскільки сукупні витрати змінюються тільки в результаті приросту змінних витрат, то граничні витрати можна визначити також за показниками приросту змінних витрат. Різні види витрат не однаково впливають на вибір фірми. Граничні мають стратегічне значення , оскільки рішення фірми про обсяги виробництва носять,як правило, приріст ний характер, тобто менеджери вирішують , на скільки одиниць зменшити або збільшити попередні обсяги випуску. Граничні витрати якраз відображають такі зміни, що й важливо для визначення прибутковості виробництва.

6. Основні ознаки олігополії

Олігополія - це тип побудови ринку, для якого характерна наявність невеликої кількості великих постачальників та багатьох дрібних споживачів. Олігополія - це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями.Ринок олігополії характеризується такими рисами:наявність незначної кількості продавців; високі барєри входження в галузь; диференційована або стандартизована продукція,що продається на ринку; основою поведінки фірми стосовно визначення ціни та обсягу є стратегічна взаємодія, тобто необхідність врахування реакції суперника на рішення фірми. Олігополія відноситься до реальних ринкових структур.

7. Стратегія фірми в умовах монополістичної конкуренції.

Оптимальний план виробництва фірми передбачає визначення обсягу продукції, що максимізує прибуток, та ціни. Умова максимізації прибутку на ринку монополістичної конкуренції є такою самою, як і на інших ринках,- випуск такого обсягу продукції, за якого гранична виручка дорівнює граничним витратам. При цьому необхідно врахувати особливості ринку монополістичної конкуренції. По-перше, економісти традиційно розглядають обсяг випуску як змінний фактор, а якість продукції- як заданий. По- друге, особливого значення набуває для підприємств реклама, яка не враховується в економічному аналізі ринків досконалої конкуренції та монополії.Фірма на ринку монополістичної конкуренції максимізує прибуток тоді, коли виробляє обсяг, за яким гранична виручка = граничним витратам, а ціна для цього обсягу= ціні попиту. За наявності економічного прибутку фірм, що працюють на ринку монополістичної конкуренції, інші фірми будуть прагнути увійти на цей ринок, що зумовить збільшення пропозиції та зменшення ціни.

8. Зовнішні та внутрішні витрати

Розрізняють бухгалтерські(явні) та економічні(явні+неявні) затрати виробництва.

Явні затрати (ще називають зовнішніми) – це витрати підприємства на оплату послуг, уведених у виробничий процес економічних ресурсів, які куплені чи взяті в оренду. Ці витрати забезпечують здійснення виробничого процесу ресурсами і виплачуються власникам ресурсів, які не є ні власниками, ні керівниками цього підприємства. Явні затрати є витратами тому, що їх оплата здійснюється на еквівалентній основі.

Структура явних затрат:

-заробітна плата найманих працівників за послуги ресурсу «праця»;

-орендна плата за землю та приміщення власникам цих ресурсів;

-процентні платежі за кредит власникам чи володарям грошового капіталу, а також за використання на лізинговій основі машин, устаткування, інструментів власникам цих ресурсів;

-оплата сировини, матеріалів, палива, енергії власникам цих ресурсів;

-страхові внески, податки;

-амортизація придбаного підприємством основного капіталу.

Ці витрати називають явними тому, що вони очевидно, явно переходять від власників грошей до власників ресурсів.

Неявні затрати (втрати) ще називають внутрішніми затратами, оскільки за своїм змістом вони відображають грошову оцінку втрачених можливостей використати власні ресурси підприємства способом, відмінним від уже обраного способу їх використання.

Структура неявних затрат для власника – керівника підприємства:

• Прибуток, який власник капіталу підприємства міг би отримати, якби він цей капітал віддав в оренду, використав для якогось іншого виду діяльності або ж продав на ринку потриманного капіталу , а виручку поклав у банк під річний процент;

• - орендна плата за землю для фермера чи селянина , які є власниками землі;

• Заробітна плата, яку можна було б отримати за аналогічну діяльність, працюючи за наймом, для підприємця та суб’єкта, що займамається індивідуальною трудовою діяльністю.

Неявні витрати не враховує бухгалтерія.