20.Принципи ціноутворення в умовах мнопольної влади.

Монопольна влада реалізується на основі цін. стратегії монополії.Один з принципів монополістичного ціноутвор. передб. встановл. ціни на рвні граничних витрат з деякою накидкою.Величина накидки пов’язана з еластичністю попиту.Її обчислюють на основі правила MR=MC з врахуванням показника,еластичності.Монопольна фірма призначає ціну вищу за граничні витрати на величину обернено пропорційну еластичності попиту.За високої еластичності поп. накидка буде незначною.Ціна наближатиметься до граничних витрат , тобто ринок буде близьким до конкурентного і монопольне становище.Основна мета цінової дискримінації монополіста це захоплення як найбільшої ч-ни споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток.Вона реалізується за допомогою політики цінової дискримінації – це продажу одного і того самого товару різними цінами. Для здійснення цін. дискримін. необхідно: 1.знайти формальну ознаку за якою можна поділити покупців на певні групи відповідно до їх готовності платити.2.виключає можливість перепродажу товару.Розрізняють 3 види цін. дискримін.:1,2,3-го ступеня. Цін. дискрим. 1-го ступ. виникає коли ф. призначає для кожного покупця резервну ціну, максимальну яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Доскон цін. дискрим пом’якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін. Моополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку що сприяє зрост. доброб. сусп-ва.

21. Ринок послуг праці

Ринок праці – ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми - виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати – та обсяг використання праці.

Праця (або послуги праці) – один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ. обсяг пропонування праці в економіці визначається на основі індивідуальних рішень окремих робітників,які володіють специфічними товарами, здатність до праці і можуть застосовувати її лише особисто і протягом певного часу. Щоб утримати робітника на певному робочому місці суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість втрачених можливостей, забезпечити таку з/п, яку він міг би одержати при іншому найкращому застосуванні своєї праці.