14.4.1. Бізнес-інкубатори

Бізнес-інкубатор (науковий центр, бізнес-інноваційний центр) – багатофункціональний комплекс, що забезпечує сприятливі умови для ефективного розвитку новоутворених малих інноваційних (венчурних) фірм, які реалізують перспективні науково-технічні ідеї.

В основі діяльності бізнес-інкубаторів закладено принцип спільного використання фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів.

Організаторами-засновниками бізнес-інкубаторів виступають:

-комерційні структури, які здають в оренду своє майно, пропонують орендарям широкий перелік послуг на платній основі;

-місцеві та регіональні органи влади, які зацікавлені в економічному розвитку регіону, створенні робочих місць. Такі інкубатори отримують меншу орендну плату у порівнянні з середнім рівнем по країні, але достатнью для оплати праці власного персноалу;

-наукові установи і вищі навчальні заклади, які надають широкий перелік послуг за високу орендну плату.

В практиці інноваційного бізнесу використовуються зовнішні та внутрішні інкубатори. У випадку зовнішньої інкубації розвиток і підтримка високотехнологічних ідей фірми здійснюється «на стороні», зусиллями інших компаній, які спеціалізуються на цьому сегменті ринку.

Зовнішній бізнес-інкубатор, як окрема компанія, одержує прибуток за рахунок надання своїм клієнтам-підприємствам таких послуг:

-здавання в оренду будівель, приміщень, залів для нарад, транспортних засобів, наукового і технологічного устаткування;

-допомога при веденні звітності, оформленні патентів, комп'ютерній обробці даних, інформаційному пошуку;

-консультування з питань оподаткування, страхування, отримання державних позик, планування, випуску акцій, маркетингу, відносин зі службовцями, державного регулювання, проведення НДПКР;

-фінансування;

-проведення науково-технічної, юридичної, комерційної, екологічної експертизи інноваційних проектів;

-інформаційне та рекламне забезпечення;

-надання телефонів, бібліотек, венчурного капіталу, копіювальної техніки, послуг пошти, канцелярських послуг, комп’ютерів, тощо.

Крім того, бізнес-інкубатор бере участь у прибутках тих фірм, до яких вкладені його кошти.

«Внутрішні» інкубатори створюються всередині корпорації із завданням перетворення власних технічних проектів у «розкручені» компанії, в яких корпорація-засновник є власником капіталу. Це приклад своєрідної стратегії зростання компанії-новатора через її розмноження. Внутрішня інкубація забезпечує освоєння бізнес-середовища новими компаніями з меншим рівнем ризику.

Процес розвитку бізнес-проектів через внутрішню інкубацію проходить в такій послідовності:

1.Рада по інноваціям компанії-засновника (кілька консультантів із керівництва, фахівців компанії та зовнішніх експертів) проводить оцінку проектів і відбирає серед них кандидата для інкубації. При цьому оцінюються: обсяги необхідних інвестицій, рівень рентабельності, рівень комерційного ризику.

2.Із розробників відібраного для інкубації проекту формується проектна група (не більше 5-6 чоловік), як кадрове ядро нової компанії.

3.Проектна група переходить у приміщення інкубатора (окремий офіс недалеко від лабораторії, в якій вони працювали раніше). Центр уваги групи зміщується з технічного змісту проекту на бізнесові аспекти його ринкового просування і розвитку.

4.Відбувається реєстрація нового підприємства, як дочірньої компанії корпорації, розроблюється стратегія його розвитку і бізнес-план.

5.Для полегшення входження в бізнес проектній групі надається наставник. Його завдання: технологічно-фахове зовнішнє сприяння, забезпечення додаткових професійних контактів, залучення при необхідності сторонніх експертів.

6.Початок самостійної діяльності нової компанії (2-3 роки в приміщенні бізнес-інкубатора, потім на власній території), вирішення проблем подальшої «розкрутки» бізнесу: формування позитивного іміджу; удосконалення системи управління, структури капіталу; захист інтелектуальної власності, залучення зовнішніх інвестицій.