14.3. Порядок розробки і реалізації інноваційної стратегії

Розробка і реалізація інноваційної стратегії підпорядкована загальній стратегії і є важливим завданням управління інноваційним процесом підприємства. Інноваційна стратегія задає цілі інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення і джерел залучення цих засобів.

Процес розробки інноваційної стратегії складається із наступних етапів:

1. Стратегічний аналіз середовища. В ході цього етапу:

а) вивчається бізнес-оточення організації і оцінюється інноваційний

клімат;

б) вивчається внутрішнє середовище і робиться оцінка

інноваційного потенціалу організації;

с) визначається інноваційна позиція організації.

2. Розробка стратегічних інноваційних цілей організації:

а) усвідомлюється місія організації;

б) аналізуються основні загальноорганізаційні цілі та стратегії їх

досягнення;

в) формується система стратегічних інноваційних цілей організації

та її стратегічних бізнес-одиниць, будується „дерево цілей". Такими інноваційними цілями можуть бути вимоги щодо: створення нового продукту, переходу на нову технологію, розробки нової послуги, виходу на новий ринок, переходу на новий вид ресурсу, реорганізації структури управління.

Важливим аспектом розробки інноваційних стратегічних цілей є їх конкретизація за такими параметрами:

• визначені терміни досягнення мети;

• кінцеві результати у якісному і кількісному вираженні;

• максимальна величина витрат ресурсів, що виділяються на впровадження інновацій;

• документальна фіксація формулювання цілей у вигляді управлінських рішень.

3. Оцінка і вибір інноваційної стратегії. В ході даного етапу:

а) визначаються загальноорганізаційні стратегії розвитку та їх

інноваційні складові;

б) розробляються і оцінюються альтернативні варіанти

інноваційних стратегій;

в) здійснюється остаточний вибір інноваційної стратегії.

При цьому враховуються:

• сумісність інноваційної стратегії з системою поточних корпоративної, ділових та функціональних стратегій організації;

• сильні і слабкі сторони організації;

• можливості та загрози із зовнішнього середовища;

• витрати на розробку і реалізацію інновацій;

• ймовірність технічного успіху;

• очікувана рентабельність та норма прибутку;

• розмір потенційного ринку;

• ступінь комерційного та технологічного ноу-хау;

• необхідний розмір інвестицій;

• чинник часу і досвід реалізації попередніх стратегій (значна кількість інноваційних стратегій не були реалізовані, тому що вони розроблювалися в непідходящі моменти);

• рівень можливого ризику та засоби його зменшення;

• точка зору власників; вони часто здійснюють силовий тиск на стратегічний план, розроблений інноваційними менеджерами.

Для більш обґрунтованого вибору інноваційної стратегії з урахуванням перелічених факторів використовуються матриці :„зростання – частка ринку” Бостонської консалтингової групи, „товари-ринки" І. Ансоффа, „привабливість галузі – конкурентна позиція” GE/Мк Kinsey та інші. (рис 14.2 ).

Технологічна позиція

слабка середня сильна

поглинання іншою фірмою	стратегія слідкування за лідерами	технологічне лідерство, інтенсивні наукові розробки
раціоналізація	варіанти вибору	пошук вигідних сфер застосування технологій
ліквідація бізнесу	раціоналізація	організація „ризикового проекту”

Рис.14.2. Матриця вибору інноваційної стратегії

4. Реалізація інноваційної стратегії. В ході етапу:

а) розроблюється інноваційний проект та план заходів по його реалізації.

Під інноваційним проектом розуміється комплекс дій , які забезпечують досягнення мети, а також система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення певних дій.

В ході розробки і реалізації інноваційного проекту робляться послідовні кроки:

• формування інноваційного задуму (ідеї). Визначаються об'єкти і суб'єкти інновацій, форми і джерела інвестицій;

• дослідження інноваційних можливостей: вивчення ресурсів, рівня попиту. Проводиться попередня оцінка ефективності проекту;

• техніко-економічне обґрунтування проекту (передбачає: підготовку програми випуску продукції, розробку фінансової документації, оцінку витрат виробництва, розрахунки капітальних витрат, потреб в обіговому капіталі, річних надходжень від діяльності підприємства; вибір конкретного інвестора; оцінку ризику, пов'язаного з розробкою і реалізацією проекту; оцінку ефективності проекту);

• підготовка контрактної документації, розробка умов виконання проекту;

• підготовка проектної документації, вибір інженерних рішень;

• виконання проекту, проведення монтажних, будівельних, пусконалагоджувальних робіт;

• експлуатація об'єкта (інновації) - управління виробництвом нової продукції, забезпеченням, збутом;

б) здійснюється контроль за процесом реалізації інноваційного проекту;

в) проводиться оцінка ефективності процесу реалізації інноваційного проекту;

г) при необхідності проводиться коригування інноваційної стратегії.

Для проведення загальної економічної оцінки ефективності інноваційної стратегії використовуються такі показники:

• інтегральний ефект;

• внутрішня норма прибутковості (дохідності);

• індекс рентабельності;

• період окупності.

Інтегральний ефект (Еін) – це різниця результатів та інноваційних витрат за розрахунковий період, яка приведена до початкового року. Інтегральний ефект ще називають приведеною вартістю, яка характеризує загальний абсолютний результат інвестиційного проекту. Визначається за формулою:

де - витрати розрахункового року; - результат діяльності за t-й рік; - інноваційні витрати за t-й рік; - коефіцієнт дисконтування.

Інтегральним ефектом також може вважатися чистий дисконтний прибуток, чиста приведена або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.

Внутрішня норма прибутковості (дохідності) – це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи (вигоди) від проекту стають рівними витратам на проект. Є ще одне визначення внутрішньої прибутковості (дохідності) – це максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма дохідності яких нижча 15-20%.

Індекс рентабельності ( ) – визначається як відношення приведених прибутків до здійснених на цю ж дату витрат за формулою:

де - прибуток за j-й період; - розмір інвестицій в інновації за t-й місяць.

У чисельнику формули показаний розмір прибутків, приведених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменнику – величина інвестицій в інновації, які дисконтовані до моменту початку процесу інвестування.

Індекс рентабельності тісно зв’язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект , то індекс рентабельності , інноваційний проект вважається економічно ефективним.

Період окупності – термін, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проектів. Розраховується за формулою:

,

де - період окупності; І – загальні інвестиції; - чистий прибуток за час t; - амортизація; - відсотки за кредит (позика капіталу).

Крім економічного ефекту від реалізації інноваційної стратегії виділяють також науково-технічний ефект (надійність, корисність, новизна); ресурсний (економія споживання певного виду ресурсу); соціальний (соціальні результати); екологічні (шум, випромінювання, інші показники фізичного стану навколишнього середовища).