Одним з найяскравіших є Карнавал у Ріо-де-Жанейро. Він складається з двох частин:

• народний карнавал, що стихійно проходить на вулицях і площах Ріо;

• офіційний, що відбувається на спеціально збудованому самбодромі.

Далеко не всі бажаючі можуть потрапити на самбодром: декому не вистачає коштів на квиток, багатьом – самого квитка, а дехто (таких достатньо) просто не бажає бути споглядальником карнавального шоу на самбодромі. Останні сповідують стрижневий принцип Карнавалу – "Нема споглядальників, усі учасники". Саме тому масовість народного карнавалу не можна порівняти з масовістю офіційного. Хоча підрахунки вести дуже важко, оскільки туристи, що приїхали не за путівками, знімають приватні квартири, кімнати, кутки, а багато з них взагалі не наймають житло.

Програма народного свята складається з виступів шкіл самби, що не потрапили на офіційний карнавал, стихійних театралізацій, масових танців, ігор, конкурсів.

На відміну від народного, офіційний карнавал має чітку програму, сценарій, команду професійних режисерів, техніків, художників.

Традиційно відкриває карнавал церемонія передачі мером Ріо-де-Жанейро ключів від міста карнавальному королю Момо. Цей ритуал дає сигнал до початку карнавалу, головною подією якого є наймасовіше і найяскравіше шоу в світі – святкова хода авенідою Маркіза Сапукаї (нині Алеєю Самбодрому) найкращих шкіл самби.

Школа самби – це великий карнавальний клуб, головними об'єднуючими чинниками якого є запальний народний танець самба і бажання перемогти в карнавальному агоні.

Перша з таких шкіл була відкрита в Мангейрі у 1928 р. За нею з'явилися інші, але тоді вони не мали відношення до карнавалу. Це були танцювальні клуби для заможних бразильців. Мешканці бідних кварталів танцювали самбу майже підпільно, оскільки поліція забороняла стихійні свята.

І все ж таки самба поволі стала найяскравішою формою самовираження чорного населення Бразилії, що пережило три з половиною століття рабства.

У 1935 р. влада Ріо-де-Жанейро офіційно дозволила проводити карнавал у його традиційній народній формі. Школам самби почали видавати державні субсидії. Вони отримали статус, власні приміщення, створили комітети управління, які збирали членські внески. Виникла федерація шкіл самби. Віднині у ходах могли брати участь лише її члени. Ця "бюрократизація" набувала ширших масштабів у міру збільшення інтересу до карнавалу з боку держави, місцевої публіки, а також людей, що приїжджали в Ріо з інших міст і навіть з-за кордону в пошуках незабутніх видовищ.

Починаючи з 1970-х рр. школи перетворюються на справжні "фабрики карнавалу". Саме завдячуючи школам самби, Бразильський карнавал має ті унікальні форму і зміст, які приваблюють до Бразилії мільйони туристів.

Школи працюють цілий рік, маючи всю необхідну інфраструктуру. Фантасмагорія карнавальної ходи – це результат річної роботи, про яку глядач не підозрює. Пройшли ті часи, коли школи самби підключались до карнавалу в останній тиждень перед його початком. Тепер процес підготовки до карнавалу йде круглий рік. Бали і репетиції, на які за певну платню допускається публіка, комерціалізація культурної продукції, створення професійних танцювальних груп, допомога банків у проведенні "бічо" (різновиду лотереї) приносять значно більше прибутку, ніж щомісячні внески членів асоціації самби.

Карнавал у Ріо будується за принципом змагальності між найкращими школами самби. Вони проходять регіональні відбори, щоб потрапити на самбодром.

Карнавальні дійства відбуваються протягом чотирьох діб, але кульмінація настає в останні дні – у суботу й неділю, коли по самбодрому проходять найкращі школи. Кількість представників від школи на карнавалі коливається від 3 до 6 тис. Кожен з них одягнений у спеціально пошитий, а часто і змонтований, зібраний, костюм. Костюми можуть мати вагу 10-15 кг, а вага чоловічих карнавальних "збруй" інколи доходить до 80 кг.

Кожна школа будує свою платформу, що рухається, оформлення якої відповідає обраній школою темі.

Звичайно, все це потребує суттєвих матеріальних витрат. Школам допомагають спонсори, меценати. Багато туристичних фірм беруть участь у фінансуванні карнавалу.

Так, державне туристичне агентство "Ріотур" вклало в карнавальну програму 2003 р. 10 млн. дол. А загальний прибуток від карнавалу перевищує півмільярда доларів.

Отже, за своєю наочно-художньою формою Бразильський карнавал є танцювально-костюмованим шоу. Подібне шоу можливе лише в тих країнах і містах, де є подібна бразильській система танцювальних шкіл.

За рівнем атрактивності Бразильський карнавал є найпривабливішою анімаційною подією у світі.

Венеціанський карнавал кардинально відрізняється від Бразильського як за змістом, так і за формою. Карнавал у Венеції – один з найстаріших у світі: він зародився в часи Середньовіччя. Перші дані про Венеціанський карнавал датовані 1094 роком. Духовними батьками цього заходу вважають венеціанських аристократів, які придумали його для того, щоб виправдати своє бажання покрасуватись один перед одним у пишних строях.

За законами середньовічного карнавалу, на час його проведення відмінялись усі соціальні умовності: кожен міг робити все, що йому заманеться. Але, щоб уникнути осудження його дій з боку інших людей, венеціанець ховав своє обличчя під маскою.

З того часу маска стала основним символом Венеціанського карнавалу, а сам карнавал перетворився на маскарад. Костюм і маска тепер є основними засобами виразності цього "Свята перевтілення".

Офіційно карнавал відбувається протягом 10 діб у кінці лютого – на початку березня. Але насправді туристи з'їжджаються до Венеції задовго до офіційного відкриття свята, а залишають його далеко не відразу після його закриття. Тому карнавальні дійства відбуваються приблизно протягом місяця.

Якщо врахувати, що зима – це туристичне міжсезоння, то стає зрозумілим, наскільки важливим економічним чинником для міста є карнавал. Сотні тисяч туристів заповнюють місто з метою взяти участь в історичній виставі з унікальними середньовічними декораціями, в ролі яких виступають храми, палаци, мости і канали Венеції. Ролі вони обирають собі різноманітні – від традиційних Арлекінів, Коломбін, Пульчинел, П'єретт до не дуже зрозумілих еклектичних образів.

Костюми і маски, що представлені на карнавалі, відрізняються не лише приналежністю певному герою, але й ціною. Заможні туристи дозволяють собі костюми у декілька тисяч євро. Але на кожному кроці можна придбати і порівняно дешеві маски і костюми. Крім того поширеною карнавальною послугою є прокат карнавальної атрибутики.

Вулично-площова програма безкоштовна і складається з офіційних відкриття і закриття карнавалу на площі Сан-Марко; вистав Комедії-дель-Арте; виступів жонглерів, музикантів, танцюристів; площових бал-маскарадів і конкурсів на кращий карнавальний костюм.

Щоправда, справжню карнавальну феєрію, стилізовану під XVII-XVIII ст., турист відчує, відвідавши один з багаточисельних бал-маскарадів у Palazzo. Організатори цих заходів дбають про "стилістичну чистоту" заходу. Обов'язковим для гостя є карнавальний костюм і вхідний квиток, ціна якого може сягати 400 євро.

Теми балів говорять про настрій, що панує у палацових залах: "Бал Казанови", "Тіні кохання", "Золота ніч", "Романтична Венеція". Якщо турист не може собі дозволити палацові розваги, він віддає перевагу вулично-площовим, головною з яких є дефілювання назустріч один одному за принципом "себе показати й на інших подивитись".

Незважаючи на порівняно низьку видовищність святкових заходів, прохолодну погоду кінця зими, обмежену площу карнавальних дійств, влада Венеції вкупі з бізнесовими структурами, що вкладають кошти у карнавал, щорічно досягає двоєдиної мети – підтримує місцеву культурну традицію і заповнює туристичну нішу міжсезоння, що дуже позитивно впливає на міський бюджет.

Ноттінг Хілл Карнавал (Notting Hill Carnival) у Лондоні – один з наймасовіших карнавалів у Європі. Ноттінг Хілл – це район Лондона, в якому мешкають емігранти, переважно з Вест-Індії. У традиції цього району Лондона було святкування побутових народних свят просто неба, на вулицях і площах. Ця традиція призвела до того, що в 70-ті рр. ХХ ст. мешканці району почали влаштовувати святкові процесії по вулицях району в яскравих народних костюмах у супроводі "металевих барабанів" (каструль і баків). Це було проявом ностальгії емігрантів за сонцем, теплом, яскравими кольорами колишніх Вест-індійських колоній Англії на фоні сірого дощового Лондона.

З часом до карибських емігрантів почали приєднуватись вихідці з Африки, які живуть не лише в Британії, а й в інших європейських державах – Швейцарії, Бельгії, Голландії. До них додалися представники неформальних об'єднань (клуби, реггі, оркестри "сталевих барабанщиків", хіппі) і, звичайно, туристи, яких з кожним роком стає все більше. Уже натепер загальна кількість учасників сягнула 2 млн.

Усі вони можуть брати участь у карнавальній ході, довжина якої доходить до 4,5 миль.

Карнавал починається у неділю. Цей день належить дітям, які створюють своє, дитяче свято. А в понеділок починається свято дорослих.

Карнавальну ходу розпочинають джазові і реггі оркестри ("стара школа"). За ними йдуть чи їдуть на відкритих вантажівках команди, що виконують сучасну музику у стилях реп, фанк, соул, сальс, джангл, хаус тощо.

За оркестром йде процесія під назвою Mas (скорочено від "маскарад"). Mas, що прийшов з островів Трінідад і Тобаго, складається з п'яти елементів-образів: король, королева, дві зірки (чоловік і жінка) і почет. Всі вони одягнені в яскраві, кольорів Карибського моря костюми. Процесія рухається у танці, вбираючи в себе все нових учасників з числа туристів.

Як і в більшості світових карнавалів карнавальна хода – це лише частина свята. Оскільки подія відбувається влітку (29-30 серпня) багато заходів організовано просто неба: вечірки в стилі "Ямайка", рейв-party, ігри і конкурси.

Форма Hoттiнг Хілл Карнавалу – музично-танцювальна театралізація. У ній поєднується традиційна культура народів з сучасними її проявами.

На Британських островах є ще декілька цікавих карнавалів. У м. Стенфорд проходить суто дитячий карнавал, в Еллінгтоні – Пожежний карнавал, у Веймоусі – благодійний карнавал.

Ну а 17 травня вся Британія і багато інших країн світу широко відмічають День Святого Патріка – національне ірландське свято. Основною формою святкувань є карнавал. На вулиці виходять люди, одягнені в національні ірландські костюми. Вони йдуть у супроводі народних оркестрів, топ-інструментом яких є волинка.

Дуже популярне це свято й у США.

Наймасовіші паради на честь свята проходять не в Дубліні чи Лондоні, а в Нью-Йорку.

Поряд з Вест-Індійським карнавалом, що теж відбувається у Нью-Йорку, парад на честь Дня Святого Патріка є найбільшою процесією у світі.

Шанують карнавали і в Німеччині, де кожен населений пункт влаштовує свято весни з традиційною костюмованою ходою головною вулицею.

Найбільшим з німецьких карнавалів є Карнавал у Кьольні, що бере свій початок з часів Середньовіччя.

Майже тиждень мешканці Кьольна разом з десятками тисяч туристів віддаються веселощам. Родзинками цього свята є "жіночий четвер" і "шалений понеділок".

У "жіночий четвер" королевами карнавалу є всі жінки на території міста. У цей день чоловіки не мають права відмовляти жінці у будь-якій забаганці. Якщо жінці щось не сподобається в чоловікові, вона може відрізати йому шматок краватки і причепити його собі на сукню.

У п'ятницю чоловіки можуть поквитатися з жінками за допомогою губної помади і фарби для волосся.

Кульмінацією карнавалу є поява карнавальної трійці – Принца, Діви і Селянина, які очолюють ходу офіційно зареєстрованих товариств. Багато чоловіків бажають бути карнавальним Принцем. Але це бажання далеко не всім "по-кишені". Претендент на цю посаду повинен був зробити внесок в карнавальний фонд у розмірі 80 тис. марок.

Одна з традицій карнавалу – розкидання солодощів. Саме тому багато людей ходять з парасольками. Якщо розкрити його ручкою до верху, можна впіймати багато цукерок.

Серед французьких карнавалів виділяється карнавал у курортному місті Ніцца. Він має назву "Король Європи" і відбувається в лютому протягом 15 діб. Перші згадки про карнавал у Ніцці датується кінцем XIII ст.

Головними подіями сучасного карнавалу стали "Парад світла", "Парад квітів", "Битва квітів" на центральній курортній Променад-алеї.

У перший день Його Величність Карнавал відкриває свято, а потім зі своїм почетом очолює парад, в якому беруть участь 20 карнавальних платформ і 600 велетенських великоголових ляльок. Вуличні аніматори залучають людей до дійства.

Наступного дня ввечері починається Парад світла – світлове театралізоване шоу на площі Массена.

На Масляну відбувається фінальний хід – Парад квітів. У ньому беруть участь квіткові команди, які представляють свої уквітчані живими квітами платформи довжиною 7 м, шириною 2 м, висотою 6 м. На уквітчення однієї платформи потрібно від 4 до 5 тис. квітів.

Завершує програму фестивалю ритуал спалення Карнавалу (його опудала) на пляжі і грандіозний фейєрверк.

Популярні у світі карнавали мають не лише великі туристичні центри, але й провінційні маленькі містечка. Прикладом організації цікавого карнавалу може слугувати бельгійське містечко Бінч.

Карнавал у Бінчі має своїх героїв – "Жиллі" – велетенських фігур у жовтих костюмах. Вони можуть бути "живими", а можуть бути у вигляді солом'яних опудал, які потім спалюються.

У перший день карнавалу влаштовується парад костюмів. Другий віддано молоді, яка реалізує на площах і вулицях міста свої карнавальні фантазії. У третій день по місту розгортаються апельсинові бої, основними дійовими особами яких є Жиллі.

Незважаючи на периферійність, карнавал у Бінчі став однією з найпомітніших культурно-розважальних і туристичних подій Європи.

Крім згаданих існує багато інших, вартих на увагу широкого кола туристів, карнавалів, парадів та феєричних заходів карнавального типу.

Джазовий фестиваль, Барбадос гарантує розслаблене проведення часу на пляжі під кращу в світі джазову музику, що наповнює гаряче тропічне повітря. Щороку подібне задоволення пропонує Джазовий фестиваль на Барбадосі (14-20 січня).

Фестиваль танго, Буенос-Айрес. Дух Буенос-Айреса найкраще відображений в пристрасному танці танго. Щорічний фестиваль у 2008 році проходив з 22-го лютого по 3 березня. Він виплескує атмосферу танцю із залів на вулиці, по яких пройдуть десятки іменитих і професійних танцюристів. Будь-хто охочий в ці дні може відвідати безкоштовні класи і навчитися основам цього танцю.

Лас Фальяс, Валенсія. Цей карнавал проводиться в іспанській Валенсії і відрізняється особливо вибуховим характером. Щороку (у 2008 15-19 березня) тут висаджують сотні петард і вистрілюють тисячі хлопавок. Увечері в останній день фестивалю гасять все вуличне освітлення для проведення салюту. Ляльки, що зображають місцевих політиків і просто відомих людей, набивають феєрверками і розставляють на вулицях, щоб урочисто висадити.

Фестиваль полярних ведмедів, Аляска. Участь в цьому чудовому заході – відмінний спосіб зігрітися у січні на Алясці. Найвідважніші здійснюють заплив в крижаній воді, інші веселяться на суші. Головна розвага свята – «рибний турнір», в ході якого команди учасників перекидають один одному слизького лосося. Крім того, можна проїхатися на собачих упряжках і позмагатися в поїданні устриць на швидкість.

Зимова Країна чудес, Канада. Посеред Оттави кожного року в лютому споруджується величезний майданчик для ігор просто неба – «Королівство сніжинки». Діти і дорослі поводяться як рівні: ліплять сніговиків, катаються на ковзанах по каналу Рідо. Найталановитіші беруть участь в конкурсі крижаних скульптур.

Фестиваль електронної музики, Майамі. Щозими тут проходить музичний фестиваль, на який з'їжджаються діджеї і любителі електронної музики зі всього світу. Завершується він заходом під назвою «Ультра М’юзік» – найбільш великомасштабним з музичних конкурсів в США. У нім одночасно беруть участь до 200 діджеїв.

Навіть декілька наведених прикладів говорить про різноманітність і різнобарвність карнавальної культури. Її корені йдуть в глибини історії, підживлюються народним духом, фольклором, музикою, співом, танцями, грою. Щоправда, є небезпека надмірної комерціалізації карнавалу, що може негативно вплинути на його культурну значимість для народів світу. Натепер карнавал є об'єктом культурно-розважального туризму. Динаміка туристичних потоків на карнавали позитивна, що говорить про популярність карнавалів нині та їх перспективність у майбутньому.