
- •Лекция 2 Международная стандартизация в сфере информационных технологий
- •1. Источники стандартов
- •Лекция 3 Информационные системы международных организаций
- •Лекция 4 Международные банковские и финансовые информационные системы
- •1, 2. Особенности информационных банковских систем и технологий
- •3. Информационные системы международных финансовых организаций.
- •4. Мвф и вбрр
- •Лекция 5 Международные информационные системы в бизнесе
- •2. Информационные системы в менеджменте
- •Лекція 6
- •1. Міжнародні інформаційні системи у страхуванні
- •1.1. Призначення і мета створення системи
- •1.2. Приклади інформаційних систем у сфері страхування:
- •2. Культурологічні інформаційні системиКультурологічні міжнародні інформаційні системи
- •2.1. Лінгвістичні інформаційні системи
- •2.2. Навчальні інформаційні системи
- •2.3. Бібліотечно-архівні інформаційні системи
- •Лекція 7
- •1. Владні міжнародні інформаційні системи
- •1.1. Президентські інформаційні системи
- •1.2. Урядові та парламентські інформаційні системи
- •2. Науково-технічні міжнародні інформаційні системи
- •2.1. Інформаційні системи в наукових дослідженнях
- •2.2. Екологічні інформаційні системи
- •Лекція 8
- •1. Соціальні міжнародні інформаційні системи
- •1.1. Соціально-політичні інформаційні системи
- •1.2. Правничі інформаційні системи
- •2. Системи технічного аналізу ринків
- •2.1. Організація дослідження ринку
- •2.2. Агенція Рейтер
- •Лекция 9 Системы поддержки организации внешнеэкономической деятельности и оформления таможенной документации
- •1. Развитие эис
- •2. Призначення та функції інформаційної системи митної документації
1.2. Приклади інформаційних систем у сфері страхування:
1) Отже, призначення АІС « Страхування» полягає в забезпеченні збору,
зберігання, обробки і передавання інформації на базі використання засобів
обчислювальної техніки й зв’язку з урахуванням взаємодії рівнів управління
та підрозділів страхових компаній між собою, з клієнтами, організаціями та
автоматизованими інформаційними системами інших міністерств і відомств,
Державним комітетом України з нагляду за страховою діяльністю.
2. Культурологічні інформаційні системиКультурологічні міжнародні інформаційні системи
2.1. Лінгвістичні інформаційні системи
Не зупиняючись на відмінностях в інтерпретації поняття “лінгвістичне
забезпечення” в сучасній проектній документації та класичній інформатиці,
розглянемо його розробку для інформаційних, зокрема бібліотечних систем,
як одну з прикладних задач комунікативної лінгвістики. При цьому процес
роботи користувача з системою в режимі діалогу будемо інтерпретувати як
вигляд мовного спілкування між двома комунікантами.
При дослідженні діалогу між двома комунікантами виділяються такі його
аспекти, як комунікативна установка (інтенція, намір) розмовляючого,
пресупозиціональна вимога спілкування, тобто "загальний фон знань" (база
знань) користувача і системи, актуальне розчленовування тексту ( тобто
співвідношення нового і старого, відомого в структурі його смислового
змісту), а також способи знакового вираження значення, що передається, які
в сукупності з "фоном знань" забезпечують адекватну передачу інформації,
тобто узгодження передаючої та приймаючої частин системи комунікації.
Справа в тому, що передаючому (розмовляючому) доводиться моделювати в
своїй свідомості того, що приймає (адресата, що розуміє), настроюватися на
свого співрозмовника, точніше - на його систему знань, способи вираження
значення, комунікативну установку.
При розробці інформаційних систем створюються спеціальні засоби
лінгвістичного забезпечення (ЛЗ) банків даних, які по можливості
оптимальним образом формують умови для необхідного "розуміння" в
комунікативній системі "людина - машина" і успішного вирішення
інформаційно-пошукових задач. Засоби формування цих умов - формати
представлення елементів машиночитаємих записів, інформаційно-пошукові
мови (ІПМ) для тематичного або фактографічного пошуку і структура
діалогу.
2.2. Навчальні інформаційні системи
Одна з напрямів навчального процесу, де навчальні інформаційні системи
набули найбільшого поширення є дистанційна освіта. Інтерес до
дистанційної освіти в Україні підтримується повідомленнями про динамічне
зростання системи дистанційної освіти за кордоном. Саме поняття
дистанційної (чи дистантної) освіти позичено з англійської мови і практики
освіти Великобританії, де не лише поняття Distance Education, але і
абревіатура DE, що походить від цих слів, стали сталими і не потребують
розшифровки. В зарубіжній практиці поняття дистанційної освіти охоплює
найрізноманітніші моделі, методи і технології навчання, при яких викладач і
студент просторово розділені, знаходяться в різних місцях (класах, школах,
районах, містах і навіть країнах). При цьому стає необхідним певне
середовище чи засоби, за допомогою яких відбувається спілкування
викладача і студента. Такими засобами можуть бути:
друковані та письмові матеріали, що пересилаються звичайною
поштою або факсом;
телефонна мережа; аудіо- та відеозаписи, навчальне радіо і телебачення (а також кіно);
інтерактивні програмовані навчальні засоби, комп’ютерні навчальні
програми.
Термін “дистанційна освіта” не означає якоїсь особливої технології, швидше,
він описує спосіб навчання, що дозволяє викладачу і студентам вийти за
вузькі межі навчання в класі. Розглянемо докладніше поняття дистанційної
освіти, а також спектр його можливостей.
Дистанційна освіта (ДО) - це практика, яка поєднує викладача, студента, а
також джерела, розміщені в різних географічних регіонах, за допомогою
спеціальної технології, що дозволяє здійснювати взаємодію. Взаємодія
забезпечується різними засобами, такими як обмін друкованими матеріалами
через пошту і телефакс, аудіоконференція, комп’ютерна конференція,
відеоконференція. Дистанційна освіта виявляється перспективним засобом
отримання освіти ізольованими сільськими студентами, студентами із
специфічними вимогами чи особами, що нездатні досягти мети іншими
засобами.