Міжнародний договір

Відповідно до ст. 2 Віденської конвенції 1969 р., міжнародний договір - це «міжнародна угода, яка укладена державами у письмовій формі і регулюється міжнародним правом». Відповідно до міжнародного порядку, держави можуть укладати договори і в усній формі («джентльменські угоди»). У таких випадках за взаємною згодою на них можуть поширюватися положення Віденської конвенції 1969 р.

Міжнародний договір - угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про видачу злочинців (екстрадиція).

Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного права міжнародний правовий акт може мати різні форми і назви: договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нотами, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і прикінцевих положень. Класифікувати міжнародні договори можна за різними підставами:

• за рівнем, на якому вони укладаються: міждержавні; міжурядові; відомчі;

• за кількістю сторін: двосторонні; багатосторонні;

• за об'єктом регулювання: політичні; економічні; з спеціальних питань.

З визначення права міжнародних договорів видно, що воно регламентує процес укладання, дії та припинення дії міжнародних договорів. При розгляді цього процесу найбільш чітко виявляється юридична природа міжнародного договору. Особливо це характерне для першої стадії - укладання міжнародного договору, де відбувається начебто закладення юридичного фундаменту під міжнародний договір. Тому розглянемо цей момент докладніше.

У стадію укладання міжнародного договору включаються всі дії суб'єктів міжнародного права, зацікавлених в укладанні договору, починаючи від виникнення договірної ініціативи і закінчуючи вступом договору в силу. У зв'язку з цим весь процес укладання договору припускає проходження певних процедур. До таких процедур варто віднести:

• договірну ініціативу;

• підготовку проекту договору;

• експертну оцінку запропонованого сторонами проекту ;

• переговори, обговорення, визначення позицій, пошук компромісів:

• узгодження воль у результаті досягнення компромісних рішень;

• голосування за прийняття погоджених положень;

• відпрацювання (установлення) автентичності різномовних текстів досягнутого договору;

• парафування тексту договору (ad referendum), що засвідчить його дійсність і достовірність;

• підписання договору уповноваженими на те особами - обмін документами;

• ратифікацію договору національними законодавчими органами і обмін ратифікаційними грамотами між сторонами договору;

• призначення депозитарію для збереження оригіналу договору і всіх пов'язаних із ним документів;

• реєстрацію договору в секретаріаті ООН;

• опублікування тексту договору в офіційних органах преси;

• вступ договору в силу.

Найважливішими з цих процедур, які підкреслюють юридичну природу міжнародного договору із міжнародно-правового погляду, є узгодження воль і голосування (прийняття погоджених воль).

Дія міжнародного договору ґрунтується на загальновизнаному принципі сучасного міжнародного права «раста sunt servanda» («договір повинен виконуватися»). В силу цього принципу міжнародний договір, що офіційно набув чинності, стає юридично обов'язковим для кожного з його учасників і породжує для них певні права, обов'язки і відповідальність. Дія договору, застосування його положень на практиці зазвичай супроводжуються з'ясуванням його значення та змісту стосовно конкретних життєвих умов. Таке з'ясування здійснюється у процесі юридичного тлумачення положень договору. Процес тлумачення положень міжнародного договору повинен відповідати вимогам двох загальновизнаних принципів - кваліфікованості і сумлінності. Кваліфікованість тлумачення припускає участь у ньому процесі авторитетних юристів-міжнародників і може здійснюватись у двох формах - автентичній і міжнародній. Автентичне тлумачення припускає тлумачення, прийняте і погоджене всіма учасниками міжнародного договору. Воно володіє вищою юридичною чинністю, здійснюється за допомогою обміну ногами, складання протоколів та інших процедур. Під міжнародним тлумаченням розуміється тлумачення, що здійснюється якимись міжнародними органами. Такими органами найчастіше виступають Міжнародний суд ООН, Комісія міжнародного права ООН, Міжнародний арбітраж та ін. Принцип сумлінності тлумачення припускає участь у цьому процесі органів і осіб, застосування різноманітних прийомів тлумачення, в ролі яких зазвичай використовуються граматичне (тобто словесне), логічне, історичне, систематичне та інші тлумачення.

Розрізняють міжнародні договори: що підлягають ратифікації; що не підлягають ратифікації. Договори, що підлягають ратифікації набирають сили в порядку, передбаченому для законів України, тобто через 10 днів із дня їх офіційного обнародування якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. В Україні лише Верховна Рада наділена правом давати згоду на ратифікацію міжнародних договорів України (ст.85 Конституції). Відповідно до ч.І ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Єдина система реєстрації і обліку міжнародних договорів України перебуває у віданні Міністерства закордонних справ України. Реєстрація міжнародних договорів України в Секретаріаті ООН і у відповідних органах інших міжнародних організацій здійснюється Міністерством закордонних справ.

Міжнародні договори, що потребують ратифікації, і міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені України, публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

Міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені уряду України, публікуються в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур'єр».

Договори, укладені від імені міністерств або інших центральних органів державної виконавчої влади України, публікуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України». Порядок ратифікації міжнародних договорів» такий самий, що й порядок ухвалення нормативно-правових актів. Строки ратифікації «Порядок вступу в дію норматив них міжнародних договорів - такі самі, що й для нормативно-правових актів.