Тема 24. Загальні положення про зобов’язання.
Поняття зобов’язання та його елементи.
Система зобов’язань. Види зобов’язань.
Суб’єкти зобов’язань.
Зміна та припинення зобов’язань.
1. - Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
- Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
- Як правовідношення зобов’язання має три елементи :
1) суб’єкти;
2) об’єкти (предмет);
3) зміст.
- Суб’єктами зобов’язання є його сторони. У; будь-якому зобов’язанні є щонайменше дві сторони: управнена особа (кредитор) – особа, яка має право вимоги до іншої особи і зобов’язана особа (боржник) – особа, зобов’язана задоволити вимогу кредитора або виконати борг.
- Об’єктом (предметом) зобов’язання є дії сторін, або утримання від їх вчинення.
Дії як об’єкт зобов’язання можуть полягати у переданні майна, виконанні роботи, наданні послуги, сплаті грошей тощо.
Об’єктом зобов’язання може також виступати утримання від вчинення дій, тобто пасивна поведінка зобов’язаної сторонни.
- Зміст зобов’язання складають права та обов’язки сторін. Суб’єктивний обов’язок боржника щодо вчинення певних дій чи утримання від них називається боргом, а суб’єктивне право кредитора – правом вимоги.
Відмінності зобов’язального правовідношення від речового:
зобов’язальне правовідношення опосередковує процес переходу матеріальних благ від однієї особи до іншої (відносини товарного обороту), а речове – приналежність матеріальних благ певній особі;
зобов’язальне правовідношення є відносним, а речове – абсолютним;
об’єктом (предметом) зобов’язального правовідношення є вчинення дій або утримання від них, об’єктом речових – річ, тобто предмет матеріального світу;
зміст зобов’язального правовідношення, тобто суб’єктивні права та обов’язки сторін можуть визначатися за домовленістю самих сторін; зміст речових правовідносин чітко визначається законом і не може змінюватися сторонами.
2. - Цивільно-правові зобов’язання поділяються на певні групи, які в сукупності складають єдину систему.
- За підставами виникнення виділяються дві групи цивільнх зобов’язань:
- договірні – виникають на підставі договору;
- недоговірні – виникають з інших юридичних фактів.
- В свою чергу ці групи цивільних зобов’язань прийнято поділяти на певні види.
- За правовим результатом на досягнення якого спрямовано укладення договору договірні зобов’язання поділяються на:
1) зобов’язання щодо передачі майна у власність або інші речові права;
2) зобов’язання щодо передачі майна в тимчасове користування;
3) зобов’язання щодо передачі об’єктів права інтелектуальної власності;
4) зобов’язання щодо виконання робіт;
5) зобов’язання щодо надання послуг;
6) зобов’язання щодо спільної діяльності.
- Недоговірні зобов’язання поділяються на види за характером підстави їх виникнення:
1) недоговірні зобов’язання, що виникають з неправомірних дій (зобов’язання, що виникають із завдання шкоди (деліктні зобов’язання), зобов’язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави та зобов’язання, що виникають із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи);
2) недоговірні зобов’язання, що виникають з правомірних дій:
- зобов’язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди;
- зобов’язання, що виникають із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення;
- зобов’язання, що виникають із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
Зобов’язання можна поділяти на види за різними критеріями.
І За особливостями цивільно-правового статусу їх суб’єктів:
зобов’язання за участю суб’єктів підприємницької діяльності;
зобов’язання за участю споживачів.
ІІ За розподілом прав та обов’язків:
односторонні (односторонньозобов’язуючі);
взаємні (двосторонньозобов’язуючі)
ІІІ За визначеністю предмета виконання:
альтернативні (боржник виконує одну з дій визначену законом або договором);
факультативні (боржник може замінити предмет виконання іншим).
На відміну від альтернативного зобов’язання у факультативному кредитор не може вимагати заміни виконання, вона здійснюється на розсуд боржника.
ІV За їх призначенням:
основні (головні);
додаткові (акцесорні).
Додатковим називається таке зобов’язання, існування якого обумовлено іншим (головним) зобов’язанням. Додатковий характер зобов’язання полягає в тому, що воно не може існувати без основного. Якщо основне зобов’язання з тих чи інших підстав припинилася, то припиненим також слід вважати додаткове зобов’язання.
- За предметом виконання виділяють грошові зобов’язання.
Грошовим зобов’язанням відповідно до ст. 1 Закону України „По відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважається зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
За суб’єктом виконання виділяють зобов’язання особистого характеру.
Зобов’язанням особистого характеру є зобов’язання в якому виконання може здійснювати лише особисто боржник і не може бути покладено на іншу особу (ч.1 ст. 527 ЦК).
3. - У кожному зобов’язанні завжди наявні дві особи (сторони) – кредитор і боржник. Однак, з цього загального правила законом можуть бути встановлені винятки. Таких винятків є два:
- зобов’язання в яких на кожній із сторін беруть участь кілька осіб. Такі зобов’язання називаються зобов’язаннями з множинністю осіб.
- зобов’язання, в яких окрім сторін участь можуть брати треті особи. Такі зобов’язання називаються зобов’язаннями за участю третіх осіб.
- В залежності яка із сторін представлена кількома особами множинність може бути :
1) активною;
2) пасивною;
3) змішаною.
- Зобов’язання із множинністю осіб поділяються на :
- часткові;
- солідарні;
- субсидіарні (додаткові).
- Частковим називається зобов'язання в якому кожен із кредиторів має право вимагати від боржників виконання зобов'язання в рівних частках.
- Стаття 540. Виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників
1. Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
- Солідарним називається зобов'язання в якому кожен із кредиторів має право вимагати від усіх боржників або одного з них виконання зобов'язання в повному обсязі або в частині.
- Стаття 541. Солідарне зобов'язання
1. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
- Солідарна вимога кредиторів
1. У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі.
До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.
2. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що грунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі.
3. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів.
4. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.
- Солідарний обов'язок боржникі
1. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
2. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
3. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
4. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
- Субсидіарним називається зобов'язання в якому кредитор має право вимагати виконання зобов'язання іншим (додатковим, субсидіарним) боржником у разі незадоволення вимоги кредитора основним боржником.
На відміну від часткових та солідарних зобов'язань у субсидіарному зобов'язанні кредитор не має права відразу пред’явити вимогу додатковому боржнику, не пред’явивши її основному.
- Зобов'язання за участю третіх осіб.
- В межах одного зобов'язання з основними сторонами (боржником і кредитором) у правовому зв’язку можуть перебувати треті особи, які не є у зобов'язанні ні боржником, ні кредитором. Такі зобов'язання називаються зобов'язаннями за участю третіх осіб. До них належать:
1) регресні (зворотні) зобов'язання;
2) зобов'язання на користь третіх осіб;
3) зобов'язання, які виконуються за боржників третіми особами.
- Регресним є зобов'язання, за яким боржник зобов'язаний здійснити для кредитора певні дії у зв’язку з тим, що кредитор вчинив такі ж дії на користь іншої особи замість боржника чи з його вини.
Суть його полягає в тому, що особа, яка виконала зобов'язання замість або з вини іншої особи, має право пред’явити до неї зворотну вимогу про відшкодування заподіяних їй таким виконанням збитків.