28.03.2002 Кабінет Міністрів України прийняв постанову n 374

( 374-2002-п ) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених

відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" ( 796-12 ), а також пенсій, призначених відповідно до

інших законів України, які раніше не підвищувались".

Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу суден цивільної авіації відповідно до частини третьої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і передбачає збільшення пенсій з 01.04.2002 не працюючим пенсіонерам на 12 відсотків.

Предметом позову у цій категорії справ були вимоги зобов’язати управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсій, з урахуванням вищезазначених норм, стягнути заборгованість з її виплати та відшкодувати моральну шкоду.

Як свідчать матеріали справ, до суду із позовами зверталися особи, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України” від 17.11.99, а відтак відповідачами здійснені відповідні перерахунки пенсії.

Прикладом розгляду цієї категорії справ є справа за позовом Головача П.В. до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, при вирішенні якої суди усіх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правильно здійснено обчислення пенсії.

Однак у справі за позовом Ягоднікова В.М. до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя за аналогічних обставин суд першої інстанції прийняв рішення, яким зобов’язав відповідача перерахувати пенсію позивачеві, стягнути заборгованість по її виплаті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такою позицією не погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, скасувавши зазначене рішення і ухваливши нове про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.

Як свідчить аналіз, у судовій практиці мали місце випадки, коли у результаті виправлення помилки, допущеної при перерахунку пенсії її розмір було зменшено. Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції у справі за позовом Грищука В.А. до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про стягнення заборгованості по пенсії Вищий адміністративний суд України зазначив, що виправлення помилки при перерахунку пенсії і приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатись її зменшенням і порушенням прав Грищука В.А.

При вирішенні цієї категорії справ суди враховують те, що зміна періодів, за який береться заробіток, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, на момент звернення заявника за перерахунком (справа за скаргою Обозного В.А. на дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії).

Викладена позиція підтримана Верховним Судом України. В якості прикладу можна навести справу за позовом Чередниченка В.І. до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії та здійснення перерахунку пенсії та справу за позовом Култигіна В.В. до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по виплаті пенсії.

Дії управління праці та соціального захисту населення щодо відмови у 2003 році особі у своєчасному проведенні виплати компенсації на харчування визнаються правомірними за умови, що зазначені видатки перевищують межі бюджетних асигнувань.

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі за скаргою Латиша М.І. на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя щодо несвоєчасної виплати компенсації на харчування. Зазначену позицію суд касаційної інстанції обґрунтував наступним.

У лютому 2003 року Латиш М.І. звернувся до Орджонікідзенського районного суду м. Маріуполя зі скаргою на дії начальника управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзенського району м. Маріуполя щодо несвоєчасної виплати компенсації на харчування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особи, віднесені до категорії 1, забезпечуються продуктами харчування за медичними нормами з обов’язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 відсотків вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров’я України.

Абзацом 2 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” від 20.06.2000 N 987 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2005 N 931, передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У відповідності зі статтею 26 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” розпорядники коштів державного бюджету мають право приймати зобов’язання на здійснення видатків тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених на 2003 рік.

Начальник районного управління, відповідно до пункту 3.8 Типового положення про управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 461 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 N 1498, розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису видатків на здійснення заходів по використанню державних програм соціального захисту населення.

Враховуючи те, що начальник управління праці та соціального захисту населення діяв у відповідності з наведеними вище нормами, суд дійшов висновку, що його діями не порушені права скаржника.

Якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв’язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов’язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за скаргою Верещагіна Ю.М. на дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.

Позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на наступному.

Згідно з розпорядженнями Ради Міністрів СРСР N 964 від 17.05.86 в тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації, у зв’язку з чим не допускається до подальшої роботи у I, II або III зоні небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п’ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу). Розпорядженням також дозволено було проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах в третій зоні небезпеки, в п’ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими діючим законодавством розмірами.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали суму, одержану позивачем, не як одноразову допомогу, а як оплату за роботу в третій зоні небезпеки.Із даною позицією погодився також і Вищий адміністративний суд України, зазначивши при цьому, що підтвердженням того, що кошти, які отримав позивач, нараховані йому як заробітна плата, слугує проведення даних сум за платіжним дорученням, а не згідно з наказом і видатковим ордером.

З врахуванням викладеного, скаргу Верещагіна Ю.М. на дії управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задоволено.

За наявною станом на 31.10.2006 у відділі узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України інформацією, справи про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб’єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Верховним Судом України не переглядалися.