Методичні рекомендації

Найбільш радикальним виходом з економічної кризи і припинення спаду виробництва та його стабілізації є реструктуризація підприємства, яка полягає у виборі саме тієї форми (варіанта), яка найбільш відповідатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємництва, належній технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

На практиці розрізняють дві форми реструктуризації підприємств: оперативну і стратегічну.

Оперативна форма передбачає вжиття комплексу відповідних заходів протягом тривалого періоду (4-5 місяців), які швидко можуть дати віддачу, суттєво поліпшать результати діяльності підприємства в цілому і забезпечать ліквідність товарів.

Цими заходами можуть бути:

- зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці);

- вдосконалення організаційної структури та структури виробництва, організаційних систем управління, планування та мотивації праці;

- заходи зі зниження дебіторської заборгованості;

- зниження всіх видів витрат на виробництво продукції.

Стратегічна реструктуризація підприємства ставить за мету забезпечити довгострокову його конкурентоспроможність.

У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” процес реорганізації підприємства розглядається як система здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правові форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. В процесі засвоєння знань слід чітко розмежовувати поняття “реструктуризація” та “реорганізація”. Реорганізація є лише частиною заходів реструктуризації. Реорганізація полягає в повній або в частковій заміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу. В залежності від характеру здійснюваних заходів слід розрізняти такі форми реструктуризації:

• реструктуризація виробництва;

• реструктуризація активів;

• фінансова реструктуризація;

• корпоративна реструктуризація (реорганізація).

В результаті корпоративної реструктуризації (реорганізації) змінюється правовий статус юридичної особи. При цьому слід розглядати такі форми корпоративної реструктуризації підприємства: укрупнення підприємства (злиття, поглинання, приєднання); подрібнення підприємства (поділ, виділення) та без зміни розмірів підприємства (перетворення).

В процесі реорганізації підприємства обов’язково треба враховувати законодавчі передумови та вимоги: порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів господарювання; вимоги антимонопольного законодавства; вимоги щодо захисту інтересів кредиторів, власників, персоналу; порядок емісії акцій, можливі екологічні, демографічні та інші наслідки локального масштабу.

Реорганізаційний процес передбачає скасування державної реєстрації одних підприємств і реєстрацію або перереєстрацію інших. Перереєстрація підприємств проводиться в тому разі, якщо змінюється: організаційно-правова форма; форма власності; назва юридичної особи. У разі приєднання чи відокремлення певних структурних підрозділів підприємства постає необхідність зміни й доповнення установчих документів, які теж підлягають реєстрації.

При зміні складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької діяльності мають бути подані документи, які засвідчують: добровільний вихід юридичної особи зі складу засновників; примусове виключення тієї чи іншої особи зі складу засновників (учасників).

З метою запобігання монополізації ринків така санаційна реорганізація як злиття, поглинання або приєднання можлива лише при згоді Антимонопольного комітету.

Підприємства, що мають кредиторську заборгованість можуть бути реорганізовані з переведенням боргу. Переведення боргу може бути за умов: згоді кредитора; новий боржник може висувати заперечення проти кредитора; при поруці та заставі третьої особи; при висуванні вимог і переведенні боргу здійснених у письмовій формі.

При реорганізації акціонерних товариств слід дотримуватись Положення про порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію.

Основними формами реорганізації підприємств при їх укрупненні є злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, а також їх взаємне поглинання. Основними мотивами цього процесу є: ефект синергізму; податкові переваги; придбання активів; диверсифікація активів; попередження захоплення компанії. Найбільш поширеними є горизонтальне, вертикальне злиття та злиття кількох підприємств в одне. При реорганізації слід розрізняти поняття передавальний та розподільний баланси. Баланси підприємств що утворилися (передавальні) мають в своїй сумі відповідати розподільному балансу підприємства, що реорганізується.

Розпорядчо-нормативне оформлення нової організаційної структури має передбачати:

• фіксацію існуючого штатного розкладу;

• аналіз “розривів” в організаційній структурі підприємства;

• створення глосарію організації (Hand-book);

• розробку нового штатного розкладу підприємства;

• розробку пакету положень про структурні підрозділи;

• створення пакету положень та посадових інструкцій на робочі місця;

• розмежування функцій управління;

• розробку і затвердження локальних нормативних активів підприємства;

• атестацію і наймання персоналу.

Контрольні питання

1. Сутність та форми санаційної реструктуризації підприємства.

2. Види і методи реструктуризації підприємства.

3. Етапи реструктуризації.

Завдання для вивчення теми

1. Визначити відмінність між «реструктуризацією» і «реорганізацією».

2. З’ясуйте джерела фінансування реструктуризації.

Бібліографічний список

Основна література:

[1]; [5]; [17]; [25]; [28]; [42]; [43]; [41]; [54]; [60]; [64]; [67]; [68]

Додаткова література:

[11]; [13]; [15]

Тема 7:	Методи і спеціальні програми державної фінансової підтримки санації підприємств
Мета:	засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про фінансування санації підприємств.