“Затверджено”

на методичній нараді кафедри фармації

зав. кафедри фармації

професор___________Р.Б.Косуба

Протокол №____ від ______________200 р.

Протокол №____ від ______________200 р.

МетодичнІ вказівки № ____

для самостійної позааудиторної підготовки з теми:

“Настої та відвари як водні витяжки з лікарської рослинної сировини або розчини спеціально приготовлених екстрактів. Визначення, характеристика, класифікація. Вимоги ДФ до них. Фактори, що впливають на якість водних витяжок. Окремі випадки приготування водних витяжок. Використання екстрактів-концентратів. Оцінка якості. Напрямки вдосконалення водних витяжок.”

Навчальний предмет:

аптечна технологія лікарських засобів

ІІІ курс фармацевтичного факультету,

спеціальність “Фармація ”

ОКР „Бакалавр”

(заочна форма навчання 4 та 4,5 роки)

8 годин

Методичні вказівки склали

доц. Геруш О.В.

асист. Горошко О.М.

асист. Сахацька І.М.

Чернівці 2008

Тема: Настої та відвари як водні витяжки з лікарської рослинної сировини або розчини спеціально приготовлених екстрактів. Визначення, характеристика, класифікація. Вимоги ДФ до них. Фактори, що впливають на якість водних витяжок. Окремі випадки приготування водних витяжок. Використання екстрактів-концентратів. Оцінка якості. Напрямки вдосконалення водних витяжок.

Навчальний предмет – аптечна технологія лікарських засобів. ІІІ курс

Факультет – фармацевтичний

Тривалість - 8 год.

1. Актуальність теми: Водні витяжки – одна із найдавніших лікарських форм, яка не втратила свого значення і на сьогоднішній день завдяки “м’якої” дії на організм, високої біологічної доступності, відносно простої технології. Тому вивчення правил, набуття вмінь і навичок з приготування водних витяжок є необхідним для майбутньої роботи фармацевта-бакалавра. Правильне приготування водних витяжок можливе тільки при наявності необхідного об’єму знань, що обумовлює актуальність вивчення даної теми.

2. Навчальні цілі:

2.1. Студент повинен знати:

- загальну характеристику водних витяжок, як лікарської форми;

- теоретичні основи процесу екстрагування діючих речовин з рослинного матеріалу;

- особливості приготування водних витяжок із сировини, що містить алкалоїди, серцеві глікозиди, сапоніни, дубильні речовини, слизи і додавання до них різних лікарських речовин;

- приготування водних витяжок з допомогою екстрактів-концентратів.

2.2. Вміти:

- Оцінювати правильність виписування рецептів і здійснювати перевірку доз сильнодіючих речовин (при необхідності);

- Користуватися ДФ, іншою НТД і довідковою літературою для пошуку необхідної документації щодо приготування водних витяжок.

- Розраховувати кількість рослинної сировини і води очищеної для приготування ЛФ.

- Вибирати і обґрунтувати оптимальну технологію водних витяжок за індивідуальними прописами.

Матеріали для доаудиторної самостійної роботи:

3.1. Міждисциплінарна інтеграція:

Дисципліни	Знати	Вміти
Попередні: 1. Латинська мова	Основи латинської термінології, структуру рецепта	Читати рецепти латинською мовою
Наступні: 1. Організація та економіка фармації 2. Фармакологія	Правила виписування рецептів згідно нормуючих документів Визначення доз і їх класифікацію	Оцінювати правильність оформлення рецептів згідно нормуючих документів. Перевіряти разові і добові дози, їх корекція
Міжпредметна інтеграція: 1. Неорганічна та фармацевтична хімія 2. Фізика	Властивості лікарської рослинної сировини. Одиниці виміру маси та об΄єму тіла	Вміти знаходити властивості речовин у ДФ і довідковій літературі. Користуватися терезами та мірним посудом

Зміст

Настої та відвари - водні витяжки з лікарської рослинної сировини, або водні розчини спеціально приготовлених екстрактів (концентратів). До витяжок відносяться також слизи.

За фізико-хімічною природою водні витяжки належать до вільних всебічно дисперсних систем з рідким дисперсійним середовищем.

Приготування настоїв і відварів регламентується загальною статтею “ Настої і відвари” ДФ ХІ (т 2 ст.147) та наказом 197 від 07.09.1993 р .

Якість водних витяжок залежить від ступеня подрібнення ЛРС, співвідношень кількості сировини і екстрагента, температури і тривалості процесу екстрагування, хімічного складу сировини, значення рН середовища, стандартності сировини і т.д.

Ступінь подрібнення ЛРС .

Процес екстрагування проходить тим швидше, чим тонше подрібнений рослинний матеріал. Проте, значне подрібнення сировини, що містить слизи, крохмаль, пектинові речовини призводить до утворення комків і може сповільнювати дифузійний процес. Тому, якщо немає особливих вказівок, то сировину подрібнюють до таких розмірів (ДФ Х): листя, квіти і траву - не більше 5 мм (листя мучниці евкаліпту, брусниці, бадану - не більше 1мм), стебла, кору, коріння - не більше 3 мм, плоди і насіння - 0,5 мм, квіти липи і ромашки беруть цілими, насіння льону не подрібнюють.

Співвідношення кількості сировини і екстрагента.

Значно впливає на якість витяжок. При прописуванні водних витяжок в рецептах, як правило, вказується кількість сировини (в грамах) і кількість готової водної витяжки (в мл). Якщо кількість рослинної сировини в рецепті не зазначена, то за ДФ ХІ з 10 масових частин сировини готують 100 мл готової продукції (1:10 ех 10 – 100 мл). Настої і відвари з трави горицвіту, кореневища з коренями валеріани готують у співвідношенні 1: 30. Для кореня алтею використовують співвідношення 1:20. Водні витяжки з групи сильнодіючої сировини (трава термопсису) готують тільки за прописом лікаря ,а якщо немає вказівок в рецепті - 1:400.

При виготовленні водних витяжок ЛРС утримує певну частину води, тому для настоювання необхідно брати більшу кількість води , ніж прописано в рецепті .

Фармакопея рекомендує об’єм води, який слід взяти для приготування водної витяжки, визначити сумуванням кількості витяжки, зазначеної в рецепті, і додаткового об’єму води для компенсації адсорбції рідини сировиною. Додаткову кількість розраховують множачи масу сировини на відповідний коефіцієнт водопоглинання. Даний коефіцієнт вказує, яка кількість води затримується 1 г рослинної сировини після віджимання в перфорованому стакані інфундирки.

Температура і тривалість процесу екстрагування дуже впливають на якісний і кількісний склад витяжки. Підвищення температури прискорює екстракцію. Проте тривалий вплив високої температури призводить до руйнування термолабільних речовин (серцевих глікозидів), втрати летких компонентів (ефірних олій). Тому ДФ ХІ вимагає дотримуватись певного режиму при виготовленні відварів - настоювання на киплячому водяному огрівнику 30 хв., з наступним охолодженням 10 хв., настоїв - 15хв., з наступним охолодженням 45хв.

Хімічний склад речовин та гістологічна будова ЛРС. При виготовленні водних витяжок вибір способу екстракції залежить від гістологічної будови ЛРС. Частіше з листя, трав і квітів готують настої, з кори, коріння і кореневищ - відвари. Але, головним чином, вибір способу екстракції залежить від фізико-хічних властивостей діючих речовин (стійкість до температури, розчинність у гарячій і холодній воді, леткість і т.д.).

З сировини, що містить термолабільні і леткі речовини (корені і кореневища валеріани, листя м’яти, шавлії та наперстянки, трави горицвіту та ін.) - готують настої; з сировини, що містить термостійкі речовини (листя мучниці, кора дуба і т.д.) - відвари.

Технологічний процес приготування водних витяжок складається з наступних стадій: подрібнення і просіювання сировини, настоювання на киплячому водяному огрівнику і при кімнатній температурі, проціджування витяжки, доведення до прописаного об’єму, упакування, оформлення до відпуску.

Подрібнений рослинний матеріал поміщають в інфундирку, заливають водою кімнатної температури, взятою з врахуванням коефіцієнта водопоглинання, закривають кришкою і нагрівають на киплячому водяному огрівнику при частому перемішуванні: відвари - 30 хвилин, настої - 15 хвилин. Потім інфундирку знімають і охолоджують при кімнатній температурі: відвари - 10 хвилин, а настої - не менше 45 хвилин.

Після цього проціджують через марлю з накладеним жмутиком вати і через відтиснений рослинний матеріал додають воду до необхідного об’єму витяжки.

Якщо готують водні витяжки з ЛРС об’ємом 1000-3000 мл, час нагрівання на водяній бані збільшують для настоїв - до 25 хвилин, для відварів - до 40 хвилин.

Якщо треба виготовити терміново водні витяжки за рецептами з позначкою “сіto”, то настоюють на водяному огрівнику 25 хвилин, після чого охолоджують штучно.

Згідно наказу № 197 від 07.09.1993р. багатокомпонентні витяжки з рослинної сировини, що потребує однопланового режиму екстракції, готують в одній інфундирці, незалежно від його гістологічної будови (наприклад, мікстура Кватера).

Сировину, що потребує різнопланового режиму екстракції, екстрагують роздільно (окремо) з максимальною кількістю води (не менше, ніж десятикратною по відношенню до сировини) і з врахуванням коефіцієнта водопоглинання.

При необхідності до водних витяжок додають консерванти: ніпагін, ніпазол, кислоту сорбінову та інші, що дозволені до медичного використання (див. ДФ ХІ).

Лікарські речовини додають до водних витяжок з врахуванням фізико-хімічних властивостей. Якщо лікарські речовини розчиняються у воді, то їх розчиняють у готовій процідженій витяжці, при необхідності додають до заданого об’єму і проціджують ще раз.

Використання концентрованих розчинів лікарських речовин у таких випадках не допускається. (Наказ № 197 від 07.09.1993р.)

Сиропи, настойки, рідкі екстракти додають до готової витяжки в останню чергу безпосередньо в склянку для відпуску.

Водні витяжки з сильнодіючої ЛРС.

Стандартність сировини - один з основних факторів, що впливають на якість водних витяжок. Сировина, яка використовується для готування водних витяжок повинна бути стандартною, тобто відповідати вимогам нормативної документації. Рослинна сировина, що поступає на склад, супроводжується аналітичним паспортом, в якому є дані про кількість діючих речовин у відсотках (%) для алкалоїдів або в біологічних одиницях (ОД) на 1 г сировини (серцеві глікозиди). Дозволяється використовувати сировину завищеної кондиції. У цьому випадку сировини беруть відповідно меншу кількість розраховуючи за формулою (ДФ ХІ Т 2; с. 148):

Х= АВ

Б

де Х - кількість рослинної сировини завищеної кондиції, г;

А - кількість стандартної сировини, що прописана в рецепті, г;

Б - фактична кількість алкалоїдів (%) або ОД в 1 г сировини (серцеві глікозиди);

В - стандартний вміст алкалоїдів (%) або серцевих глікозидів (ОД).

Сировину з меншим вмістом діючих речовин, ніж повинно бути за стандартом для готування водних витяжок використовувати не дозволяється.

За ДФ ХІ при готуванні настоїв та відварів з алкалоїдовмісної сировини (трава термопсису, листя беладонни, трава плауна баранця, корінь іпекакуани, ріжки, кора хіни та ін.) додають хлоридну кислоту, причому кислоти беруть стільки (в перерахунку на водню хлорид), скільки міститься алкалоїдів у взятій наважці ЛРС.

Винятком є витяжка з маткових ріжків, для приготування ДФ Х рекомендує додавати хлоридної кислоти в 4 рази більше, ніж алкалоїдів у взятій кількості сировини.

При готуванні водних витяжок з ЛРС, що містить алкалоїди і серцеві глікозиди (листя наперстянки, трава горицвіту, жовтушника, бульби морської цибулі та ін.), слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

1. При готуванні настоїв з трави термопсису, листя наперстянки з огляду на невелику масу сировини коефіцієнтом водопоглинання можна знехтувати.

2. ДФ ХІ вміст алкалоїдів у траві термопсису - 1,5%, траві чистотілу - 0,2%, маткових ріжках - 0,05% (ДФХ).

3. З маткових ріжків готують відвар в режимі “cito”, тобто нагрівають на водяному огрівнику 25 хвилин і охолоджують штучно. Маткові ріжки використовують тільки свіжоподрібненими, тому що вони містять 25-40% жирної олії, яка при окисленні сприяє швидкому розкладу діючих речовин.

4. При готуванні водних витяжок з ЛРС, що містить серцеві глікозиди, необхідно: щоб рН середовища було нейтральним, бо в кислому й лужному середовищах серцеві глікозиди розщеплюються до генінів, використовувати стандартну сировину, або завищеної кондиції, суворо дотримуватись необхідного ступеню подрібнення, температурного режиму і тривалості настоювання на киплячій водяній бані – не більше 15 хв і тривалість охолодження – не менше 45 хв.

5. ДФ ХІ біологічна активність сировини: листя наперстянки 50-66 ЖОД, трави наперстянки 50-66 ЖОД, трави конвалії 120 ЖОД.

6. Настої з трави термопсису: трави горицвіту можна приготувати з використанням сирих екстрактів-концентратів у співвідношенні 1:1 (КЗО для екстракта-концентрата з трави горицвіту - 0,66).

Із сировини, що містить дубильні речовини (кора дуба, кореневища змійовика, перстача, плоди чорниці, листя мучниці, брусниці та ін.), готують завжди відвари, а не настої, що пов’язано з грубістю використовуваної сировини. Відвари з даної групи сировини проціджують негайно після зняття інфундирки з водяної бані, бо дубильні речовини добре розчинні в гарячій воді, а при охолодженні випадають у вигляді пластівчастого осаду.

Не охолоджують і відвари з листя мучниці, тому що крім глікозиду арбутину (6%), в листі міститься 30-35% дубильних речовин. При охолодженні протягом 10 хвилин разом з дубильними речовинами буде осідати і арбутин, дія якого зумовлюється розчепленням в організмі (в сечі) з виділенням гідрохінону. Відвар мучниці, так само як інші витяжки, що містять дубильні речовини, проціджують негайно, бо при охолодженні будуть випадати дубильні речовини, що на своїй поверхні будуть адсорбувати діючі речовини (арбутин, метиларбутин), в результаті чого якість відвару значно погіршується. Часто в рецепті разом з відваром виписується гексаметилентетрамін. З огляду на те, що дана речовина створює лужне середовище і утворює з дубильними речовинами мучниці важкорозчинні у воді таннати, що випадають у вигляді грубої суспензії, гексаметилентетрамін доцільно додавати у вигляді водного розчину до охолодження відвару.

Технологія відвару кори дуба за мануальним прописом передбачає певні особливості приготування: залиту водою сировину кип’ятять на відкритому вогні приблизно 15 хвилин. Коефіцієнт водопоглинання не враховують, а води беруть півторакратну кількість по відношенню до потрібного об’єму. До процідженого і охолодженого відвару додають спочатку гліцерин, а потім галун, розчинений у невеликій кількості води. Якщо галун і гліцерин додати навпаки, то осад буде більш щільний, тому що галун осаджує дубильні речовини.

З сировини, що містить сапоніни (корінь китяток, корінь солодки, кореневище і корінь синюхи та інші) завжди готують відвари відповідно до вимог ДФ ХІ.

Сапоніни є групою глікозидів, що мають ряд специфічних властивостей:

- вони легко розчиняються у воді, утворюючи колоїдні розчини;

- водні витяжки при збовтуванні сильно піняться, утворюючи стійку піну;

- найбільш повно екстрагуються в злегка лужному середовищі, частіше в присутності натрію гідрокарбонату, який додають з розрахунку 1,0 на 10,0 г сировини, але лише в тому випадку, якщо він прописаний у рецепті.

Слизи – це густі в’язкі розчини ВМС, безазотистих речовин, близьких до полісахаридів. З слизей в аптечних установах найчастіше готують слиз кореня алтея, рідше насіння льону і бульб салепу. Метод готування слизу з ЛРС залежить від його гістологічної будови, а також від фізико-хімічних властивостей слизистих речовин.

В умовах аптек найчастіше готують настій з алтейного кореня, одержуючи слиз. Корінь алтея містить до 35% слизу і до 37% крохмалю, який не має в даному разі терапевтичного значення.

Виготовлення настою алтейного кореня регламентоване в ДФ ІХ.

При виготовленні настою алтейного кореня необхідно враховувати наступні особливості:

- якщо в рецепті прописаний настій, відвар або слиз, то завжди готують настій методом мацерації - холодного екстрагування (30 хвилин при кімнатній температурі). Сировину після настоювання не відтискають, бо при відтисканні у витяжку потрапляють набряклі зерна крохмалю, обривки клітин тканини. Настій виходить каламутним і швидко псується.

- якщо в рецепті не вказано співвідношення сировини і води, то готують за прописом ДФ ХІ у співвідношенні 1:20. Кількість сировини і екстрагента розраховують у відповідності за наказом № 197 від 07.09.93р., враховуючи “розхідний коефіцієнт” (тому що алтейний корінь поглинає значну кількість води, яка міцно утримується набухлим матеріалом), який для різної концентрації алтейного кореня становить: 1%-1,05; 2%-1,10; 3%-1,15; 4%-1,20; 5%-1,30.

Розхідний коефіцієнт показує, у скільки разів необхідно збільшити кількість сировини і води, щоб одержати необхідну кількість витяжки.

За ДФ ХІ при готуванні настоїв і відварів можна замість рослинної сировини використовувати спеціально приготовлені заводським способом екстракти – концентрати.

Екстракти-концентрати — це особлива група екстрактів, основне призначення яких полягає в тому, щоб служити вихідним матеріалом для приготування аптечних витяжок (настоїв і відварів). За консистенцією вони можуть бути рідкі й сухі.

Рідкі концентрати готують звичайно в співвідношенні 1:2, а сухі — 1:1. У заводських умовах готують шляхом екстракції сировини слабим спиртом (20-40 %) спеціальними способами, які дають можливість одержання повної відповідності витяжки по кількості діючих і допоміжних речовин настою або відвару, одержаному з певної кількості сировини в аптечних умовах.

Сухі концентрати одержують обережним упарюванням рідких і введенням у них наповнювачів: молочного цукру, декстрину або їх суміші до співвідношення діючих речовин 1:1 або 1:2.

Фармацевтична промисловість випускає концентрати рідкі: валеріани 1:2, собачої кропиви 1:2, горицвіту 1:2; сухі: алтейного кореня 1:1, горицвіту 1:1, термопсису 1:1, конвалії 1:1, наперстянки 1:1. Вони максимально очищені, наближені за супутними речовинами і стандартизовані на певний вміст діючих речовин.

Екстракти-концентрати добре розчиняються в воді з утворенням прозорих розчинів. Застосування їх в умовах аптеки не тільки прискорює процес готування ліків, а й поліпшує їх якість, а також і стандартизацію.

Сухі концентрати стійкі і зручні при зберіганні і транспортуванні. їх застосування звільняє від необхідності зберігання рослинної сировини.

Проте, поряд з певними перевагами, застосування концентратів має й негативні сторони.

Деякі сухі концентрати гігроскопічні. При зберіганні вони часто відволожуються, що порушує правильність дозування і утруднює зважування. Для усунення цього недоліку і стабілізації екстрактів запропонований метод мікрокапсулювання з використанням як оболонки похідних целюлози, аеросилу, тобто плівкоутворюючих речовин.

Настої, приготовлені з концентратів і безпосередньо з рослинної сировини, часто мають зовнішні відмінності по інтенсивності забарвлення і ступеню прозорості, особливо настої з кореня алтеї і екстракту-концентрату алтеї сухого (1:1). У хворих ці відмінності викликають сумніви в правильності приготування ліків, тому при відпуску настоїв, приготовлених з концентратів, рекомендується робити на рецепті або сигнатурі відповідну позначку, щоб при повторенні ліків вони могли бути приготовлені тим же способом, як і перший раз.

Згідно із вказівкою ДФ XI при приготуванні настою або відвару шляхом розчинення екстракту його беруть у кількості, відповідній кількості рослинної сировини, вказаної в рецепті.

Приготування настоїв із екстрактів-концентратів не відрізняється від технології рідких препаратів із сухих і рідких лікарських засобів. У цьому випадку інші лікарські речовини можуть додаватися як у сухому вигляді, так і у вигляді концентрованих розчинів.

При цьому слід екстракт-концентрат спочатку розчинити у воді і лише після цього змішувати з концентрованими розчинами солей. У тому випадку, коли безпосередньо змішувати концентровані розчини солей з екстрактами-концентратами, можливе випадіння осаду або утворення каламуті (висолювання екстрактивних речовин).

Приклад. Rр.: Infusi radicis Althaeae ex 5,0 100ml

Natrii benzoatis

Еlехіrі ресtогаlіs аа 1,5

Мisce.Dа.Signa. По 1 десертній ложці 2 рази на день.

Мікстура, яка містить настій з кореня алтеї, добре розчинну в воді речовину — натрію бензоат і пахучу рідину — грудний еліксир, що вимагає особливих умов додавання.

При приготуванні настою з сухого екстракту кореня алтеї останнього треба взяти 5,0 г, що складає більше 3 % в об'ємі лікарської форми. Тому необхідно враховувати коефіцієнт збільшення об'єму, який для сухого екстракту кореня алтеї дорівнює 0,61.

Тоді кількість води очищеної буде 100 – (5 х 0,61) = 97 мл, а якщо використовувати концентрований розчин натрію бензоату (1:10), то 100 – (5 х 0,61) – (1,5 х 10) = 82 мл.

У підставку відмірюють 82 мл очищеної води, розчиняють 5,0 г сухого (1:1) екстракту-концентрату алтейного кореня, проціджують у флакон для відпуску і додають відміряний бюретковою установкою концентрований розчин натрію бензоату (1:10) 15 мл. Потім за спеціальними правилами додають грудний еліксир і оформляють до відпуску.

Для приготування настоїв і відварів з рідких екстрактів замість вказаної в пропису кількості рослинної сировини беруть подвійну (за об'ємом) кількість концентрату, який додають, як і галенові препарати, в останню чергу.

Приклад. Rр.:Infusi rhizomatis cum radicibus Valerianae ех 5,0 200 ml

Natrii bromidi 2,0

Соffeini-natrii benzoatis 0,6

Tincturae Convallariae 5 ml

М.D.S. По 1 ст. л. 3 рази на день.

Опалесціююча мікстура, до складу якої входять настій із сировини, що містить ефірні олії, розчинні у воді речовини — натрію бромід і кофеїн-бензоат натрію, що відноситься до списку Б.

У флакон для відпуску відмірюють 174 мл води, 10 мл 20 % розчину натрію броміду (1:5), 6 мл 10 % розчину кофеїн-бензоату натрію (1:10), 10 мл екстракту валеріани рідкого (1:2), а також 5 мл настойки конвалії.

Оцінка якості водних витяжок здійснюється аналогічно до інших рідких лікарських форм у відповідності до вимог нормативної документації – відповідність рецепта ППК, колір, смак, запах, відсутність механічних домішок (прозорість), відхилення в об’ємі, закупорювання, оформлення до відпуску.

Настої і відвари відпускаються з аптеки тільки свіжоприготовленими. На склянках, крім основної етикетки “Внутрішнє” або “Зовнішнє”, повинні бути додаткові “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед вживанням збовтати”.