Лекція 3

Лекція 3

Техногенні небезпеки механічного походження.

План

1.Загальна характеристика техногенних небезпек.

2. Небезпеки механічного походження на підприємствах харчової промисловості.

3. Механічні коливання.

1. Промислові регіони України являють собою зони з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження.

Протягом останнього часу в Україні щорічно реєструється до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження, з них 23% - транспортні аварії, 31% – пожежі, вибухи, 4% – аварії, пов’язані з викидом хімічно, радіаційно, біологічно небезпечних речовин, 10% – аварії на електроенергетичних мережах, 18% – аварії в комунальних системах життєзабезпечення, 13% - аварії на очисних спорудах та ін.

До основних причин виникнення НС техногенного характеру належать:

а) незадовільний стан технологій виробництва та основних виробничих фондів.

б) матеріально-технічного забезпечення виробництва (це поховання, утилізація та збереження відходів).

А також ігнорування екологічних факторів, вимог стандартів, техніки безпеки; дефіцит кваліфікованих кадрів; недостатній рівень застосування новітніх технологій; низький рівень життя населення.

7541 об’єкт на території України становить потенційну небезпеку для життєдіяльності населення.

У разі виникнення надзвичайної ситуації, енергія, що діє на людину, проявляє себе в акустичній гравітаційній, механічній, тепловій, електричній, електромагнітній та інших формах.

За напрямом дії розрізняють такі впливи:

1. прямі, які спрямовані безпосередньо на людину

2. непрямі, що спрямовані на інші елементи системи, які трансформують і повертають вплив на людину.

Результати впливу можуть мати сприятливий та несприятливий характер, в тому числі негативний. Прояв енергії та речовини впливу відносно людини виражається через сукупність небезпечних та шкідливих факторів впливу.

Небезпечним вважається фактор, вплив якого на людину за певних умов призводить до травматизму або до раптового різкого погіршення здоров’я.

Шкідливим – фактор, вплив якого за певних умов призводить до захворювання або до зниження працездатності.

Класифікація небезпечних та шкідливих факторів є основою для їх виявлення, систематизації залежно від специфіки використовуваних технології і обладнання та розробки профілактичних заходів.

2. Під механічними небезпеками розуміють небажані впливи на людину, походження яких зумовлене силами гравітації або кінетичної енергії тіл. Вони створюються природними або штучними об’єктами, що падають, рухаються, обертаються.

На підприємствах харчової та переробної промисловості діють небезпечні та шкідливі фактори, які поділяють на дві підгрупи:

1. рухомі машини і механізми,

2. незахищені рухомі елементи виробничого обладнання.

Механічні небезпеки за наявністю поділяють на :

- енергетичні, які безпосередньо впливають на людину і можуть завдати їй ушкоджень;

- потенційні, позбавлені енергії; і в цьому разі травмування відбувається за рахунок самої людини.

Захист від механічних небезпек залежно від конкретних умов діяльності здійснюється засобами колективного (обмежувальні, застережу вальні пристрої), та індивідуального (захист шкірного покриву тіла, рук, обличчя, органів слуху, дихання, зору тощо) захисту.

3. Вібрація – це механічні коливання пружних тіл, які характеризуються амплітудою, швидкістю та прискоренням. Вібрації відносять до факторів, яким притаманна велика біологічна активність. За характером дії вібрацію поділяють на загальну (передається на все тіло людини) та локальну (передається окремим частинам тіла).

Вібрація сприймається людиною як природне навантаження, подібне до важкої праці. Вібрації частотою понад 200Гц перевантажують її нервову систему, потребують підвищеної психічної напруги. Низькочастотна вібрація позначається на обмінних процесах, змінює біохімічні показники крові, що призводять до різких порушень функцій організму.

Основні напрями боротьби з вібрацією:

• боротьба в місці її виникнення (конструювання машин і технологічних процесів із максимально зниженою ударною взаємодією деталей);

• уникання резонансу (зниження характеристик системи, зміна маси або жорстокості);

• віброгасіння ((за рахунок введення до системи додаткових реактивних опорів (масивний фундамент, установка віброгасників);

• віброізоляція (зниження вібрації введенням пружного зв”язку, що перешкоджає переданню вібрації).

Шум – це механічні коливання, що розповсюджуються в твердому, рідкому газовому середовищах. У повітрі звук розповсюджується з швидкістю 344м/с. За характером часового впливу шум поділяється на постійний, змінний (зміна рівня шуму проходить ступенево) та імпульсний (один чи кілька сигналів).

Основними характеристиками шуму є частота, виміряна у Герцах( Гц), та звуковий тиск, виміряний у Паскалях( Па). Для оцінювання показників шуму, введено поняття рівня шуму, вимірюваного у децибелах( дб.) Вухо людини сприймає звукові коливання в межах 16-20000Гц. Нижче 16 і вище 20000Гц розташовані області нечутних для людини відповідно інфра- та ультразвуків.

Шум на виробництві несприятливо діє на організм людини, підвищуючи витрати енергії при однаковому фізичному навантаженні, послаблює увагу, уповільнює швидкість психічних реакцій. Дію шуму на людину прийнято поділяти на специфічну (на органи слуху) та неспецифічну(на нервову систему). Під час дії шуму людина витрачає на 10-30% більше енергії, ніж в нормальних умовах.

Шум з рівнем звукового тиску до 30-35дб є звичним для людини і не тривожить її. Підвищення рівня звукового тиску до 70дБ створює значне навантаження на нервову систему, погіршує самопочуття, а за тривалого впливу може стати причиною деяких хвороб. За рівнем звукового тиску 100-110дБ шум має гнітючу дію. За рівня звуку 110дБ неможливе мовне спілкування. Больовою межею рівня шуму є 120-130дБ;значення понад 140дБ спричиняє розрив барабанних перетинок, вище 160 дб –смерть. Проектування робочих місць з рівнями звуку понад 80дБ вважається неприпустимим.

Вимірюють шум, щоб визначити рівні звукового тиску на робочих місцях і відповідність їх санітарним нормам, а також щоб розробити та оцінити ефективність різних шумопоглинальних заходів.. Головним приладом для вимірювання шуму є шумомір. Для зниження шуму використовують методи зниження шуму в місці виникнення, зміни напрямку шуму, раціонального планування цехів, акустичної обробки а також засобів індивідуального захисту від шуму.

Інфразвук – є нечутливою для людини ділянкою коливань. Верхньою його межею вважають частоти 16-25 Гц. Нижня межа не визначена Виникає інфразвук у атмосфері, лісі, морі. Джерелом інфразвуку є грім, землетрус Для інфразвуку характерне мале поглинання, тому його хвилі можуть поширюватися на дуже великі відстані.

Під час штормів або сильних вітрів генеруються потужні інфразвукові коливання з частотою приблизно 6Гц; для людини смертельною є частота 7Гц. З медичної практики відомо, що під час штормів або сильних вітрів спостерігається збільшення кількості дорожніх пригод, погіршується стан здоров’я хворих, навіть спостерігаються ефекти, схожі на безумство. Біологічна активністьінфразвуку поясняється збігом частот інфразвуку з біоритмами головного мозку.

Ультразвук – високочастотні коливання. Ультразвуковий діапазон частот поділяється на низькочастотний (1,12∙10⁴-1,0∙ 10⁵ Гц), коли хвилі поширюються повітряними і контактними шляхами, та високочастотний (1∙10⁵- 1∙10⁹ Гц), коли хвилі передаються тільки контактними шляхами.

Для захисту від ультразвуку використовується обладнання у звукоізолювальному виконанні (кожух), встановлюються захисні екрани, розміщуються ультразвукові прилади в спеціальних приміщеннях або кабінах. Захист від дії ультразвуку під час контактного опромінення полягає у повному виключенні безпосереднього контакту людини з інструментом, рідиною, виробами, оскільки така дія найбільш небажана.

Контрольні питання:

1. Що таке механічні небезпеки?

2. Що таке вібрація, шум, інфразвук, ультразвук?

3. Які є види захисту від механічних небезпек?

4. Розкрийте методи зменшення впливу шуму та вібрації на людину.