Змістовний модуль 3. Процес реалізації стратегії. План

1. Реалізація стратегічного плану.

2. Контроль у системі стратегічного управління.

3. Підсистеми забезпечення стратегічного менеджменту.

1.Стратегія та її виконання — дві сторони одного цілого. Добре складений стратегічний план, який не досить досконало виконаний, зменшує результативність підприємства. Але й бездоганно виконаний поганий стратегічний план що є базованим на необґрунтованих, невизначених стратегіях не може забезпечити високі результати, успіх. Організація (чи підприєм­ство), яке сподівається на успіх у своїй діяльності повинно мати добре сформульовану, сплановану та добре виконану стратегію. Наявність (відсутність) таких характеристик свідчить про високий (або — ні) рівень управління на підприємстві взагалі, який одержав назву «стратегічного рівня підприємства».

Виконання (реалізація) стратегії — обіймає всі сфери управ­лінської діяльності та рівні системи управління, які пов’язані з впровадженням розроблених стратегій, наглядом за їх здійсненням та досягненням визначених результатів. Механізм, що дозволяє досягти такого результату повинен підсилюватися тактичними та оперативними заходами, що оформлюються відповідними організаційними планами, сітьовими графіками, технологічними картами, тощо, з участю самих виконавців.

Передумови ефективної роботи із забезпечення реалізації стратегічних планів такі:

• формування стратегічно орієнтованої організації, яка спроможна застосовувати стратегічну діяльність; опираючись на постійний організаційний розвиток;

• розробка відповідних планів та бюджетів для ресурсного забезпечення виконання стратегічних планів;

• баланс між поточними та стратегічними видами діяльності;

• розробка необхідних технологій, операцій та процедур, які полегшують виконання стратегічних планів, формування необхідних організаційних планів, графіків тощо;

• розробка інформаційних та звітних систем, які допомагають налагодженню системи ефективного контролю за процесом реалізації стратегії;

• зв’язок системи мотивації та конкретних систем преміювання з безпосереднім досягненням стратегічних результатів;

• створення організаційної культури, яка відображає настанови на зв’язок між стратегією та успіхом діяльності;

• досягнення достатнього рівня керівництва необхідного для подальшого розвитку стратегічного управління, а також орієнтація на аналіз та збереження позитивного досвіду, який з’явився при реалізації стратегічних планів, проектів та програм.

Загалом, практика стратегічного управління виокремлює вісім основних етапів реалізації стратегії:

1) доведення завдань до виконавців та контроль розуміння змісту та необхідності здійснення стратегічних дій;

2) розробка поточних та оперативних планів графіків (за участю виконавців), забезпечення взаємодії у межах діючої організаційної структури і поступового оформлення нової ОСУ, згідно з процесами організаційних змін;

3) забезпечення необхідними ресурсами всіх робітників і

підрозділів, згідно з розробленими стратегіями; використання та вдосконалення економічних механізмів виконання планів;

4) компенсація відхилень від: нормального (встановленого) порядку виконання планів; нормального функціонування організації;

5) підтримка та мотивація стратегічної діяльності;

6) підтримка керованості процесу стратегічних змін;

7) виконання стратегій із забезпеченням соціально-психологіч¬ної підтримки стратегічної діяльності; налагодження роботи гру¬пи виконавців;

8) контроль, аналіз та оцінка досягнутих результатів при необхідності — внесення коректив (звітність, координація, регулювання).

2.Моніторинг процесу стратегічного управління має за мету контроль, аналіз та оцінку всіх його компонентів для подальшого прийняття рішень: чи продовжувати діяльність у тому ж самому порядку, чи здійснити необхідні зміни і де саме?

План контролю повинен відповідати на такі питання:

• що контролювати;

• як контролювати;

• які засоби контролю;

• коли контролювати;

• які потрібні інструкції з контролю;

• яка звітна документація з контролю.

• хто буде контролювати (відповідальний);

Основними завданнями контролю є:

• захищати розроблені плани від впливу цих законів як можна довше;

• виявляти у виробництві такі місця, де вони (закони) можуть проявитися;

• попереджати неприємності, що чекають свого часу, тому що попереджати краще, ніж лікувати.

Основні етапи системи стратегічного контролю:

• Визначення показників, за якими оцінюють реалізацію стра­тегії.

• Вимірювання та відстеження параметрів контролю.

• Порівняння реального стану параметрів контролю з бажа­ним для визначення рівня їхнього виконання.

• Оцінка результату порівняним та прийняття рішення щодо його можливого коригування.

3.Розробка цілей, стратегій, формування на їх основі документів стратегічного типу (планів, проектів, програм) — це тільки вихідний етап стратегічних перетворень в організації. Для розвитку організації необхідно впровадити їх у практику роботи конкретних підприємств та організацій, тобто надати їм характер послідовних дій.

Управління як соціальне явище являє собою єдину цілісну систему взаємодіючих між собою елементів (систем), які мають організаційний (правовий), економічний, соціально-психологічний та інформаційний характер. Тому кожну з цих складових треба, з одного боку, характеризувати, як самостійну підсистему, виходячи із специфіки змісту, форм та методів, які мають певний інструментарій та об’єкти впливу; а з іншого, їх (підсистеми), треба розглядати разом з іншими елементами, оскільки результативність стратегічних перетворень може бути досягнутою тільки за допомогою свідомого формування зазначеної системної цілісності.

Маючи свої особливості, забезпечувальні системи доповнюють одна одну, вони спрямовані на досягнення загальних цілей та стратегій розвитку організації.

Їх поділяють на організаційну, фінансово-еконо­мічну, соціально-психологічну, та інформаційно-аналітичну.

Контрольні запитання

1. Передумови ефективної роботи із забезпечення реалізації стратегічних планів.

2. Етапи реалізації стратегії.

3. Контроль у системі стратегічного менеджменту.

4. Характеристика організаційної підсистеми забезпечення стратегічного менеджменту.

5. Характеристика фінансово-еконо­мічної підсистеми забезпечення стратегічного менеджменту.

6. Характеристика соціально-психологічної підсистеми забезпечення стратегічного менеджменту.

7. Характеристика інформаційно-аналітичної підсистеми забезпечення стратегічного менеджменту.

6.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Модуль 1. Методологічні засади стратегічного менеджменту. Стратегічний аналіз як основа обгрунтування стратегії діяльності.

Змістовний модуль 1. Методологічні засади стратегічного менеджменту

1.Який зі стилів управління при стратегічному розвитку фірми використовується при виник­ненні непередбачених обставин і тенденцій розвитку:

а) на основі контролю;

б) на основі екстраполяції;

в) на основі розробки принципово нових стратегій;

г) на основі прийняття оперативних рішень;

д) немає правильної відповіді.

2.Які події вимагають передбачення майбутнього на основі екстраполяції:

а)звичні;

б) незвичні й несподівані, однак, які мали аналог у минулому;

в) несподівані, які не мали аналогу в минулому;

г) зовсім несподівані;

д) усі відповіді неправильні.

3.При управлінні «від досягнутого» застосовуються елементи ана­лізу та контролю:

а) тільки внутрішніх факторів;

б) тільки зовнішніх факторів;

в) внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства;

г) тільки фінансового стану підприємства;

д) немає правильної відповіді.

4.Стратегічне управління базується на розумінні майбутнього як:

а) незмінного минулого;

б)екстрапольованого минулого;

в) визначеного у стратегічних рішеннях;

г) немає правильної відповіді.

5.Система стратегічного управління передбачає взасмозв 'язок таких управлінських процесів:

а) аналіз факторів зовнішнього середовиша, розробка цілій, вибір стратегії та її реалізація;

б) оцінка можливостей виробництва, розробка виробничих цілей, вибір стратегії зростання, її реалізація та оцінка;

в) аналіз макро-, мікросередовиша і внутрішнього середовиша, реалізація стратегії, її оцінка і здійснення коригуючих заходів;

г) аналіз макро-. мікросередовиша і внутрішнього середовиша, визначення місії та цілей, вибір стратегії, її реалізація та оцінка, контроль;

д) усі відповіді неправильні.

6.Концепція стратегічного управління передбачає:

а) орієнтацію на довгострокову перспективу, застосування підходу до планування «від майбутнього до сьогодення», пріоритетність аналізу зовнішніх можливостей, відповідність організаційної структури підприємства його стратегії;

б) бачення довгострокової перспективи; застосування підходу до пла­нування «від майбутнього до сьогодення», орієнтацію на внутрішні можливості, активний вплив структури на стратегію;

в) орієнтацію на довгострокову перспективу, планування на підставі екстраполяції, відповідність організаційної структури підприємства його стратегії, пошук нових можливостей у конкурентній боротьбі;

г) орієнтацію на внутрішні можливості, динамічну рівновагу організа­ційної структури підприємства та його стратегії;

д) усі відповіді неправильні.

7.Завдання стратегічного управління полягає у:

а) розміщенні ресурсів та виявленні внутрішніх резервів підприємства;

б) підготовці підприємства до можливих змін ринкової ситуації, про­тистояння несприятливому впливу зовнішніх факторів;

в) раціональній організації виробництва та створенні раціональної організаційно-управлінської структури;

г) адаптації до зовнішнього середовища та проведенні відповідної кадро­вої політики підприємства;

д) усі відповіді неправильні.

8.Для вирішення завдання щодо забезпечення своєчасної адаптації підприємства до змін у зовнішньому середовищі та мінімізації його негативного впливу необхідно:

а) впровадити на підприємстві систему стратегічного управління;

б) сформулювати цілі підприємства;

в) розробити комплекс заходів щодо досягнення стратегічних цілей;

г) сформулювати місію підприємства;

д) усі відповіді неправильні.

9.Домінантні поняття в стратегічному управлінні - це:

а) економічний потенціал та ключові фактори успіху;

б) стратегія та потенціал;

в) конкурентоспроможність, стратегія, персонал;

г) конкурентоспроможність, стратегія, потенціал, інновації;

д) усі відповіді неправильні.

10.Для управління на основі гнучких екстрених рішень характерно:

а) превентивний характер управління, необхідність передбачення змін, коригування напряму розвитку;

б) зростання ролі процесу реалізації стратегії, стабільність напряму розвитку, чітке дотримання затвердженого плану дій;

в) коригування напряму розвитку, використання екстраполяційних моделей, постійне оцінювання результатів впровадження;

г) необхідність передбачення змін, орієнтація на «управлінський раціоналізм», ситуаційний підхід, пріоритет операційних планів;

д) усі відповіді неправильні.

11.Управління на основі контролю не передбачає:

а) «управлінський раціоналізм»;

б) вироблення системи надзвичайних заходів для впливу на зовнішнє середовище;

в) оптимізацію виробничого процесу й організації виробництва;

г) пошук резервів скорочення виробничих витрат;

д) усі відповіді неправильні.

12.Управління за слабкими сигналами - це:

а) управління на основі прогнозування стабільних тенденцій розвитку;

б) процес прийняття управлінських рішень у сфері можливого впливу на основі відстежування і врахування, за високих рівнів нестабільності середовиша, доступної інформації про нову проблему і підготовка відповідних альтернативних заходів;

в) стратегічне управління на основі екстраполяції;

г) стратегічне управління на основі контролінгу внутрішніх ресурсів, при якому слабкі сигнали трактуються як неповна інформація, яку можна ігнорувати;

д) усі відповіді неправильні.

13.Основними особливостями стратегічного управління є:

а) відношення до персоналу як до джерела добробуту підприємства, використання системного та ситуаційного підходів, спрямованість на виробництво товарів з метою одержання максимального можливою прибутку;

б) орієнтація на постійні зміни ресурсного забезпечення, розрахунок ефективності системи управління на підставі прибутковості та раціонального використання потенціалу, пошук та творче опанування нових можливостей безпосередньо на підприємстві;

в) спрямованість на довгострокову перспективу розвитку підприємства, пошук нових можливостей у конкурентній боротьбі, відношення до персоналу як до джерела конкурентних переваг, використання систем­ного та ситуаційного підходів в управлінні;

г) відношення до персоналу як до джерела добробуту підприємства, пошук нових можливостей безпосередньо на підприємстві, викорис­тання системного підходу в управлінні;

д) усі відповіді неправильні.

14.Розташуйте за порядком фази переходу до стратегічного управління:

1) управління «від досягнутого»;

2) управління «за цілями»;

3) поточне управління «за відхиленнями»;

4) стратегічне управління.

15.Розташуйте за порядком основні етапи еволюції розуміння та передбачення майбутнього:

1) довгострокове планування;

2) стратегічне планування;

3) поточне планування та бюджетування;

4)стратегічне управління.

16.Стратегічний менеджмент ґрунтується на таких прин­ципах:

1) організація є "відкритою" соціально-економічною сис­темою;

2) організація є "закритою" системою з заданими цілями;

3) постійний перегляд і оновлення "стратегічного набору";

4) посилення гнучкості планування;

5) узгодження потенціалу самої організації та можливо­стей, що виникають у зовнішньому середовищі.

17.Передумовами використання терміну «стратегія» в управлінській теорії та практиці є:

а) труднощі реалізації програм модернізації виробництва і відсутність ресурсів;

б) необхідність проведення ділової політики;

в) посилення нестабільності зовнішнього середовища та зростання значушості його факторів для підприємства;

г) необхідність реагування на фактори внутрішнього середовища;

д) усі відповіді неправильні.

18.Головним завданням розроблення стратегії є:

а) досягнення конкурентних переваг та рентабельності виробництва;

б) зростання обсягів виробництва та розвитку продукції;

в) досягнення перспективних цілей, забезпечення конкурентних переваг та конкурентної позиції підприємства;

г) задоволення потреб споживачів;

д) усі відповіді неправильні.

19.Стратегія - це:

а) засіб координації діяльності керівників стратегічного рівня;

б) визначення пріоритетів та засобів їх реалізації в системі стратегічного управління;

в) рішення про розвиток нових видів бізнесу;

г) засіб розподілу ресурсів між пріоритетними сферами бізнесу;

д) усі відповіді неправильні.

20.Вперше термін стратегія щодо управління господарюючими суб’єктами було вжито:

а) М. Туган-Барановським у 1913 році;

б) Ф. Тейлором у 1914 році;

в) А. Чендлером у 1962 році;

г) П. Друкером у 1964 році;

д) усі відповіді неправильні.

21.У класичному варіанті теорії стратегічного менеджменту:

а) стратегія і структура розвиваються автономно;

б) структура визначає стратегію;

в) стратегія і структура формуються у результаті реактивної адаптації до змін внутрішнього середовища;

г) стратегія визначає структуру.

22.У портфелі вашої фірми чотири різних підприємства, кому ви доручите розробку стратегії підприємства:

а) вищому рівню управління;

б) вищому середньому рівню управління;

в) нижчому середньому рівню управління;

г) нижчому рівню управління;

д) усі відповіді неправильні.

23.Яка послідовність етапів найбільш повно, на Вашу думку, описує процес стратегічного планування:

а) аналіз оточення  встановлення цілей  вибір стратегії їх досягнення;

б) аналіз стану підприємства  встановлення місії і цілей  розробка альтернативних стратегій  вибір альтернативної стратегії  середньострокове планування  короткострокове планування;

в) дослідження зовнішнього оточення і внутрішнього середовища підприємства  встановлення орієнтирів діяльності  стратегічний аналіз і формування стратегічних альтернатив  моделювання сценаріїв розвитку подій  вибір стратегії  підготовка стратегічного плану  середньострокове планування  короткострокове планування:

г) б + управління реалізацією стратегії  оцінка і контроль досягнутих результатів  внесення коректив.

24.Які стратегії спрямовані на досягнення специфічних цілей під­приємства і відображають основні напрямки його діяльності?

а) стратегії бізнесу;

б) стратегія управління набором галузей;

в) спеціальна стратегія;

г) стратегія управління персоналом.

25.До якого типу належить стратегія виходу підприємства з кризи ?

а) функціональна;

б) бізнесу;

в) корпоративна;

г) спеціальна стратегія.

26.До основних завдань бізнес-стратегії організації належать:

1) розроблення заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних пе­реваг;

2) досягнення цілей функціональних підрозділів;

3) аналіз і формування цільового господарського портфе­ля організації;

4) встановлення інвестиційних пріоритетів та напрямів розподілу ресурсів;

5) розв'язання вузькопофільних питань і проблем.

27.До домінуючих чинників формування стратегії відносять:

а) персональні цінності, прагнення і бачення менеджерів стратегічного рівня;

б) ринкові можливості, галузева привабливість і конкурентні сили;

в) соціальні, політичні, правові, демографічні аспекти зовнішнього середовища;

г) рівень ризику, досвід реалізації попередніх стратегій, чинник часу;

д) усі відповіді правильні.

28.Характеристики стратегічних рішень включають:

1) спрямованість на перспективні цілі підприємства;

2) творчий підхід та відсутність жорстких часових обмежень для вироблення;

3) безповоротність і довготривалі наслідки для підприємства;

4) невизначеність та інноваційність їх природи, що передбачає опір персоналу і відторгнення, а значить потребує додаткових переконаннь, навчання;

5) високий рівень суб’єктивності у прийнятті.