Змістовний модуль2. Планування реалізації стратегії.

1.Стратегічне планування діяльності підприємства - це:

а) процес визначення цілей підприємства;

б) розробка стратегій, що спрямовані на досягнення перспективних цілей в певних функціональних сферах підприємства;

в) розробка календарних планів-графіків виробництва;

г) сукупність дій та рішень щодо розробки цілей, стратегій, планів, програм та проектів, що реалізуються підприємством;

д) усі відповіді неправильні.

2.Сформульована місія підприємства повинна відображати:

а) цільові орієнтири підприємства, сферу його діяльності, філософію підприємства і тип його управлінської системи;

б) цільові орієнтири підприємства, сферу його діяльності, філософію підприємства, можливості підприємства і способи здійснення діяльності;

в) можливості підприємства, засоби здійснення його діяльності, сферу діяльності, філософію;

г) сферу діяльності підприємства та його цільові орієнтири, принципи відносин із зовнішнім середовищем.

3.Ієрархія цілей підприємства це:

а) декомпозиція цілей високого рівня в цілі нижчих рівнів, відповідно існуючій структурі підприємства;

б) графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл генеральної мети на окремі цілі, завдання та дії;

в) демонстрація обов’язкового внеску кожного структурного підрозділу в досягнення головної цілі підприємства.

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

4.Пріоритетними при виборі місії підприємства є:

а) визначення споживачів і їх потреб, які підприємство взмозі задовольнити;

б) аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, оцінка його позиції у конкурентному середовищі;

в) аналіз зовнішніх можливостей і загроз, а також оцінка стратегії;

г) обсяг ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей підприємства;

д) усі відповіді неправильні.

5.Правильно встановлені цілі дозволяють:

а) своєю мотивуючою дією об’єднати зусилля персоналу підприємства;

б) покращити ефективність планування;

в) забезпечити ефективний механізм оцінки та контролю;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

6.Оперативні плани розробляються:

1) експертами і консультантами, запрошеними ззовні;

2) керівниками середніх та нижчих ланок підприємства;

3) провідними фахівцями підрозділів;

7.Планова (приписуюча) стратегія має переваги:

а) підхід логічний, раціональний і системний;

б) можливість чіткої постановки цілей;

в) досягнення цілей через структуровані завдання, виконання яких можна контролювати і вимірювати;

г) можливість розподілу ресурсів для досягнення специфічних цілей, можливість чіткого розрахунку ефективності;

д) усі вище перераховані.

8.Емерджентна (спонтанна) стратегія має недоліки:

а) існування загрози «стратегічного дрейфу»;

б) відсутність чіткої стратегічної мети;

в) нечіткість формулювання цілей;

г) труднощі при оцінюванні результатів;

д) усі вище перераховані.

9.Недоліки (пастки) стратегічного планування:

а) відсутність гарантій досягнення успіху навіть за умови наявності обґрунтованих стратегій, планів, програм, проектів; нестача повної, надійної і достатньої інформації, що може призвести до хибних висновків;

б) високий рівень бюрократизму у системі стратегічного планування, що уповільнює процес прийняття стратегічних рішень і реакцію на зміну конкурентного середовища; зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами;

в) труднощі у реалізації стратегічних рішень у повсякденній діяльності; необхідність розгляду багатьох альтернатив; можливість використання різних методів обґрунтування стратегічних рішень;

г) можливість переоцінювання системи стратегічного планування; необхідність розгляду багатьох альтернатив; визначення можливостей і загроз, сильних і слабких сторін діяльності;

д) усі відповіді неправильні.

10.В процесі стратегічного планування слід надавати перевагу наступним формам прийняття рішень:

а) авторитарній, коли рішення приймає керівник на основі наявної інформації, власного досвіду і компетенції;

б) колегіальній, коли рішення приймає керівник на основі колегіального обговорення;

в) патисипативній, коли рішення приймає керівник за результатами обговорення різноманітних варіантів спільно з працівниками, які їх виконуватимуть;

г) “знизу вгору”, коли рішення приймає виконавець і затверджує керівник;

д) усі відповіді неправильні.