
- •Тема 1. Основи функціонування депозитарних систем План
- •Сутність депозитарної діяльності
- •2. Цінні папери як фінансові інструменти фондового ринку (акції, облігації, інвестиційні сертифікати, депозитарні розписки)
- •Види акцій
- •Вартістна оцінка акцій
- •Ціна придбання - Плата за ризик
- •Вартість облігацій
- •Міжнародні облігації
- •Порівняльна характеристика різних капіталовкладень
- •Інвестиційні сертифікати
- •Депозитарні розписки
Вартістна оцінка акцій
Питання оцінки акцій тісно пов’язано з її життєвим циклом, що включає: випуск, первинне розміщення, і оборотність акцій.
Рис. Вартістна оцінка акцій
1. Перша оцінка - номінальна ціна (або установча ціна) формується емітентом при випуску акції. Вона повинна бути однаковою та забезпечувати всім акціонерам однакові та рівні права.
Номінальна ціна = Уставний капітал : кількість випущених ЦП
В ВАТ – 25 коп., в ЗАТ – 1 коп. Це базова ціна, а більш високу ціну визначає – ринок.
2. Наступний крок – визначення ціни первісного розміщення. Емісійна ціна – ціна розміщення акції на первинному ринку; частіше всього вона не співпадає з номінальною ціною, оскільки процес розміщення акцій емітентами відбувається, як правило, через посередників (інвестиційні і комерційні банки, брокерські компанії), які скуповують у емітента акції, а потім реалізують їх серед інвесторів. При первісному розміщенні ціна акцій буде тільки номінальною, при всіх наступних додаткових емісіях емісійна ціна буде орієнтуватися на ринкову. Перевищення емісійної ціни над номіналом називається емісійним доходом. Емісійна ціна може бути нижче ринкової у випадку придбання акцій за пільговою ціною (для своїх), або за участю посередників (оплата винагороди).
Емісійна ціна = Ринкова ціна – Винагорода посередника
3. Вже на стадії додаткової емісії акцій виникає потреба у визначенні ринкової вартості. Ринкова ціна – ціна покупки-продажу акції на вторинному ринку цінних паперів. Така ціна формується на фондових біржах як результату попиту та пропозиції.
Ціна попиту покупця (бід) – це ціна придбання (або ціна бід).
Ціна пропозиції продавця – оферта;
Різниця – це і є ціна виконання угоди, або ринкова (курсова) ціна
Ринкова (курсова) ціна = Дивіденд (грн ): Ціна придбання * 100%
Якщо дивіденд буде зростати, то враховується і ризик вкладень:
Ринкова (курсова) ціна = Дивіденд (грн.) + Прогн.рост Д(грн) * 100%
Ціна придбання - Плата за ризик
Ринкова (курсова) ціна прив.акції = Постійний дивіденд (грн ): Ставка доходу * 100%
Ринкова (курсова) ціна у розрахунку на 100 грошових одиниць номіналом називається курсом:
Курс = Ринкова ціна акції : Номінал акції * 100%
Акції великих процвітаючих компаній користуються попитом і інвестори можуть придбати їх за ціною, яку пропонує продавець. Компанії, фінансовий стан яких не стабільний, як правило, знижають ціну на свої акції.
4. Важливу роль грає книжкова або балансова ціна. ЇЇ визначають експерти і така оцінка доступна вузькому колу інвесторів, тому що береться до уваги чиста вартість активів. Якщо ринкова ціна перевищую балансову, то це є підставою для біржового росту ціни.
Балансова ціна = Активи – Кредиторська заборгованість
кількість випущенних ЦП
або
Балансова ціна = Власний капітал
кількість випущенних ЦП
Балансову ціну визначають під час аудиторських перевірок, якщо емітент має намір пройти лістинг для включення своїх акцій у біржевий список на біржеві торги, а також при ліквидації АТ, шоб визначити частку власності на одну акцію
Ліквідаційна ціна може бути визначена на момент ліквідації АТ. Вона вказує, яка частина вартості активів після можливої реалізації и розрахунків із кредиторами, припадає на одну акцію. Вплив інфляції та кон’юнктури ринку відрізняє ліквідаційну ціну від балансової.
Споживча вартість акції міститься в її здатності приносити прибуток у вигляді дивідендів і в результаті зростання курсової вартості.
Особливе значення в теперішній час приділяється реальній вартості акцій, яка визначається у процесі дисконтування потоків платежів, які може забезпечити акція.
До показників, що характеризує якість акцій відноситься:
1. Коефіціент «ціна-дохід»:
Р (EPS) - цей показник прибутку на акцію можна вважати «історичним», тому що його можна розраховувати виходячи із чистого прибутку за минулий рік, за поточний рік і навіть прогнозований на наступні роки.
Співвідношення Р/Е показує, яку ціну повинен заплатити інвестор за одиницу прибутку. Високий результат може означати, що інвестори очикують зріст дивидендних виплат у зв’язку с ростом прибутку компанії, а іноді при переоцінці акцій та падіння курсу акцій. В США – 17, у Польші – 7 – це вже ризик.
2. Коефіціент «дивіденд-ціна»:
Цей показник характеризує поточну ринкову доходність акцій.
3. Коефіціент «дивідендного виходу» або коефіціентом виплати дивидендів:
Цей показник не може бути більше 1. Низьке значення показника D/E характеризує високу рентабельність компанії та її подальший рост у перспективі. Але він може підштовхнути власника акцій до продажу ЦП та придбанню інших акцій, у яких цей показник має тенденцію до зростання.
З акціями можуть проводитися корпоративні операції – це зміна номінальної вартості і кількості акцій без зміни статутного капіталу. Такі зміни називають – деномінацією акцій (дроблення та консолідація).
О Б Л І Г А Ц І Ї
Ст. 7 ЗУ «Про ЦП та ФР» визначає, що облігація — ЦП, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Також за іншим визначенням облігації – це борговий ЦП, купив який інвестор стає кредитором, емітент зобов’язується:
- виплачувати інвестору по закінченню строку її обігу номінальну вартість;
- і заздалегідь відомий стабільний дохід у вигляді відсотків від номінальної вартості облігації.
Прибуток за облігаціями зазвичай нижчий, ніж за акціями, але більш надійний, бо меншою мірою залежить від ситуації на ринку та циклічних коливань в економіці.
Облігації:
боргове зобов’язання емітента;
джерело фінансування бюджету, що перевищує доході;
джерело фінансування інвестицій АТ;
форма заощадження коштів фізичних та юридичних осіб і отримання ними доходу;
за формою існування поділяються на документарні або бездокументарні;
за формою випуску можуть бути іменними або на пред'явника,
та можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску.
Емітент, у порядку, встановленому ДКЦПФР, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.
Відсоткові облігації — облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.
Цільові облігації — облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій. Якщо погашення облігацій відбувається майном, то такі облігації є цільовими.
Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією. Безпроцентні (дисконтні) облігації мають погашатись грошовими коштами.
Погашення облігацій відбувається відповідно до умов розміщення може здійснюватися - грошима або майном. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій.
Якості облігацій:
це не титул або право власності;
вони мають кінцевий термін погашення;
приносить її власникові прибуток у вигляді заздалегідь установленого відсотка до номіналу;
не дають права на участь в управлінні емітентом, тобто права голосу на загальних зборах акціонерів
Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій - в іноземній валюті. Така можливість підприємствам, або муніципалітетам здійснювати розміщення облігацій номінованих в валюті, фактично означає можливість емітента безпосередньо здійснювати запозичення за межами України. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.
Обіг облігацій дозволяється після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.
У сертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного паперу, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента, обов'язково зазначається ім'я власника.
До сертифіката відсоткової облігації на пред'явника додається купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазначаються серія та номер сертифіката облігації, за якою виплачуються відсотки, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер.
Рис.1 Види облігацій в Україні
Ст. 8 ЗУ «Про ЦП та ФР» визначає, що облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.
Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.
Рис.2 Умови розміщення облігацій підприємств емітентами
ЗУ «Про ЦП і фондову біржу» не містив будь-яких обмежень щодо максимальних обсягів емісії облігацій юридичними особами - не акціонерними товариствами. Тобто, будь-яка юридична особа - не акціонерне товариство мала можливість здійснювати необмежену кількість емісій облігацій, що негативно впливає ринок облігацій в цілому. Для акціонерних товариств ст. 11 цього закону передбачала обмеження щодо емісії облігацій на суму не більше 25% від розміру статутного капіталу. Приклади визнання емітентом дефолту по випуску облігацій є яскравим тому свідченням.
Таким чином, поява в новому ЗУ «Про ЦП та ФР» норми яка обмежує максимальний обсяг емісії облігацій для будь-якої юридичної особи виглядає цілком логічним результатом розвитку законодавства.
Отже, ч.3 ст. 8 закону передбачає, що юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує 3-кратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.
Умови розміщення облігацій, що розміщуються АТ, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції АТ (конвертовані облігації).
Рішення про розміщення облігацій підприємств приймається відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів. Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює ДКЦПФР.
Законом України «Про ЦП та ФР» на відміну від старого закону про ЦП надано можливість муніципалітетам (ВР АРК або міській раді) здійснювати випуск облігацій двох видів: облігації внутрішньої місцевої позики та облігації зовнішньої місцевої позики.
Таким чином, враховуючи дозвіл закону номінувати облігації в іноземній валюті означає, що зовнішній державний борг відтепер залежить не лише від обсягів емісії облігацій зовнішніх державних позик, а також від облігацій зовнішніх місцевих позик.
Абзацом другим ч.1 ст. 9 ЗУ «Про ЦП та ФР» передбачено, що рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада. Інакше кажучи рішення про розміщення облігацій місцевих, позик не може бути прийнято обласною чи районною радою, а в: Автономній Республіці Крим навпаки - міські ради (наприклад, міська рада Сімферополя або Севастополя) не має можливості здійснити запозичення шляхом розміщення облігацій.
Рис.3. Умови розміщення облігацій місцевих позик
Ст. 10 ЗУ «Про ЦП та ФР» визначає, що державні облігації України можуть бути:
- довгострокові — понад п'ять років;
- середньострокові — від одного до п'яти років;
- короткострокові — до одного року.
Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.
Облігації внутрішніх державних позик України розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
Цільові облігації внутрішніх державних позик України — це ЦП, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених законом про Держбюджет України на відповідний рік.
Кошти, залучені до Держбюджету України від розміщення таких облігацій, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів (наприклад, програми розвитку автомобільних доріг України) на умовах їх повернення.
Тобто, для випуску цільових облігації внутрішніх державних позик України, необхідно в Держбюджеті України на відповідній рік передбачати, що державою, в особі Мінфіну України буде здійснено емісію таких облігацій для фінансування певної державної програми, передбачити, що така державна програма складає дефіцит Держбюджету України та буде фінансуватись за рахунок емісії цільових облігації внутрішніх державних позик України.
Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів.
Облігації зовнішніх державних позик України розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР.
Емісія державних облігацій України регулюється ЗУ «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.
Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.
Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених ВР України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Мінфіном України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.
Рис.4. Умови розміщення державних облігацій
НБУ виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється НБУ за погодженням з Мінфіном України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються ДКЦПФР разом з НБУ.
Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України — у валюті запозичення.
Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.