- •1) Відмінність адміністративного судочинства від конституційного, цивільного, господарського та кримінального судочинства.
- •2) Забезпечення доступності адміністративного судочинства.
- •4) Особлива природа і винятковість справ за зверненнями суб'єктів владних повноважень.
- •5) Система адміністративних судів в Україні. Місцеві і окружні адміністративні суди. Вищий адміністративний суд України.
- •6) Юридична природа та види процесуальних строків в адміністративному процесі.
- •7) Завдання адміністративного судочинства.
- •8) Юрисдикція адміністративних судів.
- •9) Принципи стадій судового розгляду справи: усність судового розгляду, безпосередність судового розгляду (незмінність суддів), безперервність розгляду.
- •10) Поняття та предмет адміністративного спору. Співвідношення понять «адміністративно-правовий спір», «публічно-правовий спір».
- •11) Законодавство про адміністративне судочинство.
- •1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- •2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
- •12) Поняття адміністративної юстиції. Основні моделі (типи) адміністративної юстиції в світі.
- •13) Поняття адміністративного судочинства.
- •14) Склад суду при здійсненні адміністративного судочинства. Відводи судді.
- •15) Роль Верховного Суду України у забезпеченні правосуддя в адміністративних справах.
- •16) Поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи).
- •17) Поняття адміністративного позову. Інстанційна підсудність.
- •18) Предметна підсудність.
- •19) Учасники адміністративного процесу, які сприяють вирішенню адміністративної справи в суді.
- •20) Види позовів в адміністративному процесі. Право на позов.
- •21) Способи забезпечення позовів.
- •22) Поняття та ознаки сторін в адміністративному процесі. Сутність неналежної сторони та процедура її заміни.
- •23) Поняття та ознаки «суб'єкта владних повноважень».
- •25) Поняття, ознаки та види адміністративного процесуального представництва.
- •26) Поняття і види підсудності адміністративних справ.
- •27) Процесуальний статус сторін в адміністративному процесі.
- •29) Поняття та види доказів в адміністративному процесі.
- •32) Строки звернення до адміністративного суду. Загальні і спеціальні строки. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
- •1. Пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
- •2. Якщо суд визнає причину пропущений строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
- •3. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
- •33) Треті особи в адміністративному процесі: поняття, ознаки, види.
- •36) Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність позивача і відповідача.
- •37) Сукупність та зміст доказування в адміністративному процесі. Предмет доказування.
- •1. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для
- •38) Підготовче провадження: поняття та стадії.
- •39) Процесуальний порядок ухвалення та зміст судових постанов.
- •40) Примирення сторін.
- •41) Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
- •42) Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі.
- •43) Ухвали адміністративних судів: поняття, структура та особливості.
- •45) Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
- •46) Касаційне провадження.
- •47) Виконання судових рішень в адміністративних справах.
- •48) Стадія судового розгляду справи: її особливості та етапи.
- •49) Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
- •50) Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів.
- •51) Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів.
- •52) Апеляційне провадження.
- •53) Особливості адміністративної процесуальної правосуб’єктності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •54) Участь прокурора в адміністративному процесі.
- •55) Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
- •56) Забезпечення адміністративного позову.
- •57) Особливості провадження у справах, то пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- •58) Поняття та види судових рішень в адміністративному процесі.
- •59) Рішення касаційної інстанції.
1) Відмінність адміністративного судочинства від конституційного, цивільного, господарського та кримінального судочинства.
Розмежовуються по завданню. Кожен вид судочинства спрямований на досягення властивого лише йому специфічного завдання, яке підпорядковане загальному завданню судочинства, тобто захист прав, свобод та інтересів особи: - конституційного: контроль за конституційністю актів вищих органів влади; - кримінального: встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, захист прав, свобод та інтересів суспільства, держави від злочинних посягань; - цивільного(господарського): вирішення приватно-правових спорів сторін; -адмінстративного –захсит свобод, інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів влади.
2) Забезпечення доступності адміністративного судочинства.
Доступність правосуддя — це нормативно закріплена і реально забезпечена можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Основними елементами (одночасно і гарантіями) доступності правосуддя є: 1) організаційно-правові — судоустрій та судочинство; 2) матеріальні (економічні).
На доступність правосуддя в адміністративному судочинстві можуть реально впливати такі чинники:
- відповідність національного правосуддя певним міжнародно-правовим стандартам доступу до правосуддя;
- забезпечення будь-якій особі, права та свободи якої порушені, ефективних засобів правового захисту від органів публічної влади незалежно від їх рівня;
- забезпечення державою зацікавленій особі, яка не має коштів на оплату послуг представника, безкоштовної юридичної допомоги;
- створення такої системи адміністративної юстиції, яка б не вела до перевантаження судів (суддів) справами;
- встановлення чіткої (в певних випадках спрощеної) процедури розгляду адміністративних спорів (справ);
- визначення і встановлення достатніх, але нетривалих термінів розгляду справ;
- територіальна наближеність адміністративних судів до населення;
- організація підготовки кадрів для адміністративних судів з метою забезпечення їх висококваліфікованими спеціалістами;
- встановлення чіткого порядку порушення адміністративних справ у суді, порядку їх розгляду та оскарження судових рішень;
- забезпечення реального виконання судових рішень;
- забезпечення достатнього фінансування адміністративних судів з метою забезпечення їх незалежності від виконавчих та інших органів публічної влади;
- збереження (в розумних межах) системи адміністративно-юрисдикційних органів для розгляду певних категорій адміністративних справ до набуття адміністративним судочинством можливостей розгляду всіх адміністративно-правових спорів (справ) та чіткого визначення процесуальних механізмів їх вирішення.
3) Характеристика принципів адміністративного судочинства.
Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх
обставин у справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;
7) обов'язковість судових рішень.
Під принципами здійснення правосуддя в адміністративних справах слід розуміти найбільш абстрактні правила (основні вимоги, засади) щодо справедливого розгляду і вирішення в суді адміністративних справ. Поняття «принципи правосуддя в адміністративних справах» - це основа, початок, основоположні, найбільш абстрактні правила (основні вимоги, засади), що виступають в якості незаперечних вимог, покладених в основу діяльності адміністративного суду щодо справедливого вирішення в ньому підсудних йому справ.
1) Верховенство права. Цей принцип належить до конституційних (ст. 8 Конституції України) і означає пріоритет права та свобод людини, справедливість і гуманізму діяльності адміністративних органів. Відповідно до розуміння Конституційного Суду «верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Отже, принципом верховенства права є сукупність засад (положень), ідей, тобто вимог, що ґрунтуються на природних правах особи та її індивідуальної автономії відносно держави. Він повинен втілюватися через діяльність судової влади.
2) Законність. Цей принцип виражений утому, що адміністративний процес є діяльністю суто юридичною, яка здійснюється тільки на основі юридичних норм. Державні органи діють в адміністративному процесі у межах закришеної за ними компетенції. Законність випливає з принципу верховенства права і як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі вимог закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. Принцип законності означає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3) Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом (дійсної самостійності суб'єктів процесуальних відносин). Цей принцип встановлює для сторін рівні можливості для здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання обов'язків. Зміст цього принципу обумовлюється характером адміністративних правовідносин, підвідомчих адміністративному суду, і є відображенням загальноправового, закріпленого Конституцією України, принципу рівності усіх громадян перед законом і адміністративним судом. Визначивши процесуальну рівноправність сторін, адміністративне процесуальне законодавство надає їм однакові процесуальні засоби для захисту і рівну можливість для їх застосування та сприяння адміністративному суду.
4) Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Отже, змагальність реалізується передусім у процесі доказування, тобто у підтвердженні сторонами тих обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, певними доказами. Саме сторонам найкраще відомі обставини у справі, адже вони найкраще знають, якими доказами ці обставини можна підтвердити.
Диспозитивність полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь в адміністративній справі, можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в адміністративному суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Іншими словами, це означає можливість суб'єктів самостійно упорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд: вступати у правовідносини чи ні, визнавати їх зміст, здійснювати свої права або утримуватися від цього, з кількох запропонованих законом або договором варіантів поведінки вибирати оптимальний з погляду власних інтересів. Отже, цей принцип покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд позбавлений можливості ініціювати судове провадження, інакше він перетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган. За загальним правилом адміністративний суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити за межі цих вимог (ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України). Інакше кажучи, суд зв'язаний предметом і розміром заявлених вимог.
Принцип диспозитивності характеризується такими положеннями:
1) хто хоче здійснити своє право, повинен про це сам потурбуватися;
2) особа, якій належить право, може від нього відмовитись;
3) нікого не можна примушувати пред'явити заяву проти своєї волі;
4) адміністративний суд не повинен виходити за межі вимог сторін, за винятками, встановленими законом;
5) правом розпоряджатися об'єктом процесу.
Офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Принцип офіційності, як обмеження змагальності, характеризується тим, що: 1) суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; 2) у разі потреби суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у конкретній справі, доповнити чи пояснити певні обставини справи, а також надати суду додаткові докази, означивши їх; 3) у разі необхідності суд з власної ініціативи повинен виявити і витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає; 4) суд також може визнати обов'язковим з'явлення сторони (чи сторін) або третьої особи, якщо виникне необхідність заслухати її особисто; 5) суд може визнати за необхідне дослідити докази щодо обставин, які визнаються сторонами, якщо у нього може виникнути сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; 6) під час допиту свідка в суді суддя (судді) може задавати йому питання в будь-який час, а не лише після закінчення допиту його особами, які беруть участь у справі, як це прийнято у цивільному судочинстві.
5) Гласність і відкритість адміністративного процесу Гласність судового розгляду означає відкритість усіх матеріалів справи для осіб, які беруть у ній участь, обов'язкове їх інформування про час і місце судового засідання і виконання окремих процесуальних дій. Гласність у судочинстві - це і право вміщувати звіти та повідомлення про судові процеси у ЗМІ, обговорювати матеріали справи у трудовому колективі для з'ясування громадської думки, яка доводиться до відома суду.
Відкритий розгляд адміністративних справ дає можливість громадянам безпосередньо знайомитися з роботою адміністративного суду, що в свою чергу підвищує його відповідальність за законне і правильне вирішення адміністративних справ.
6) Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду. Розгляд адміністративних справ у апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюватиметься адміністративним судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Справи у порядку повторної касації розглядатимуться складом суддів відповідної судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
До суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені б апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Це насамперед ті ухвали, що перешкоджають провадженню у справі.
Касаційне оскарження починається з подання скарги до суду касаційної інстанції на судові рішення суду апеляційної інстанції, а при потребі - і суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права (питання права) і вирішується цією інстанцією. Тобто касаційне оскарження може стосуватися лише питань права. Також касаційним оскарженням є подання скарги до Верховного Суду України за винятковими обставинами, однак таке касаційне оскарження обмежене двома винятковими, найбільш принциповими для національної судової системи, підставами і здійснюється після «звичайного» касаційного провадження.
Право на оскарження судових рішень мають особи, які беруть участь у справі.
7) Обов'язковість судових рішень. Відповідно до Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнано однією з основних засад судочинства. Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.