
- •Зміст (щоб перейти до розділу - натисніть ctrl та потрібне посилання)
- •Розділ і. Правові та організаційні основи охорони праці
- •1.1. Зміст поняття «охорона праці»
- •1.2. Соціально-економічне значення охорони праці
- •1.3. Мета і завдання предмета «Охорона праці»
- •1.4. Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт підвищеної небезпеки
- •1.5. Основні законодавчі акти з охорони праці
- •1.6. Основні завдання системи стандартів безпеки праці
- •1.7. Правила внутрішнього трудового розпорядку
- •1.8. Колективний договір, його укладання і виконання
- •1.9. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.10. Охорона праці жінок та підлітків
- •1.11. Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту
- •1.12. Державний нагляд і контроль, громадський контроль за охороною праці
- •1.13. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.14. Навчання, інструктування й перевірка знань з питань охорони праці
- •1.15. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання
- •1.16. Нещасні випадки, пов'язані з трудовою діяльністю на виробництві й у побуті
- •1.17. Алкоголізм і безпека праці
- •1.18. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві
- •1.19. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням на виробництві
- •1.20. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і аварій
- •Питання до розділу 1
- •Розділ II. Основи безпеки праці в галузі
- •2.1. Загальні питання безпеки праці
- •2.2. Перелік робіт підвищеної небезпеки
- •2.3. Зони небезпеки та їх огородження
- •2.4. Світлова та звукова сигналізації
- •2.5. Запобіжні написи, сигнальні фарбування
- •2.6. Знаки безпеки
- •2.7. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів
- •2.8. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.9. План ліквідації аварії
- •2.10. Поводження в надзвичайних ситуаціях
- •2.11. План евакуації з приміщень на випадок аварії
- •2.12. Вимоги безпеки до майстерень
- •2.13. Вимоги безпеки до лабораторій
- •Питання до розділу 2
- •Розділ III. Основи пожежної безпеки
- •3.1. Характерні причини виникнення пожеж
- •3.2. Організаційні та технічні протипожежні заходи
- •3.3. Протипожежний інструктаж та навчання
- •3.4. Пожежонебезпечні властивості речовин
- •3.5. Поняття вогнестійкості
- •3.6. Горіння речовини і способи його припинення
- •3.7. Вогнегасні речовини
- •3.8. Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація
- •3.9. Пожежна техніка для захисту об'єктів
- •3.10. Пожежна безпека під час виробничої практики в навчальних цехах підприємства
- •3.11. Гасіння та профілактика пожеж на об'єктах галузі
- •Питання до розділу 3
- •Розділ IV. Основи електробезпеки
- •4.1. Електрика промислова, статична й атмосферна
- •4.2. Особливості ураження електричним струмом
- •4.3. Вплив електричного струму на організм людини
- •4.4. Види ураження електричним струмом
- •4.5. Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електрострумом
- •4.6. Основні випадки ураження струмом
- •4.7. Безпечні методи звільнення
- •4.8. Класифікація виробничих приміщень за небезпекою електротравмування
- •4.9. Допуск до роботи з електрикою
- •4.10. Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках
- •4.11. Захист від статичної електрики
- •4.12. Захист споруд і будівель від блискавки
- •4.13. Правила поведінки під час грози
- •Питання до розділу 4
- •Розділ V. Основи гігієни праці
- •5.1. Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці
- •5.2. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них
- •5.3. Лікувально-профілактичне харчування
- •5.4. Фізіологія праці
- •5.5. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів
- •5.6. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень
- •5.7. Правила експлуатації систем вентиляції
- •5.8. Види освітлення.
- •5.9. Правила експлуатації освітлення
- •5.10. Санітарно-побутове забезпечення працівників
- •5.11. Щорічні медичні огляди неповнолітніх та осіб до 21 року
- •Питання до розділу 5
- •Розділ VI. Надання першої допомоги при нещасних випадках
- •6.1. Точки для зупинки кровотечі
- •6.2. Послідовність, принципи та засоби надання першої допомоги. Дії у важких випадках
- •6.3. Медична аптечка, її склад, призначення, правила користування
- •6.4. Перша допомога при запорошуванні очей, пораненнях, вивихах, переломах
- •6.5. Припинення кровотечі з рани, носа, вуха, легенів, стравоходу
- •6.6. Надання першої допомоги при знепритомнінні, шоку, тепловому та сонячному ударах, опіку, обмороженні
- •6.7. Перша допомога при ураженні електричним струмом
- •6.8. Оживлення. Способи штучного дихання. Непрямий масаж серця
- •6.9 Транспортування потерпілого
- •Питання до розділу 6
6.7. Перша допомога при ураженні електричним струмом
Причинами ураження електричним струмом може бути випадок під час роботи з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме — через електричну дугу.
Ураження електричним струмом може статися внаслідок порушення вимог безпеки праці при експлуатації електроустановок, електромережі тощо.
Перша допомога складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму і надання йому долікарської медичної допомоги. Наслідки ураження струмом залежать від тривалості проходження його через людину, тому важливо швидко звільнити потерпілого від дії струму і якомога швидше надати допомогу, навіть при смертельному ураженні, тому що період клінічної смерті продовжується лише кілька хвилин.
Заходи з надання першої долікарської допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення його від дії струму. Якщо потерпілий короткочасно знаходився під струмом і після цього може самостійно координувати свої дії, його необхідно у супроводі іншої особи відправити до медпункту.
Допустити до роботи потерпілого можна лише після ретельного огляду лікаря, тому що наслідки електротравми можуть з'явитися навіть після 2—3 годин.
Якщо ураження легке (потерпілий не знепритомнів, не порушені дихання і серцева діяльність), а є тільки слабкість, іноді спостерігається нервове сіпання окремих м'язів, то потерпілого слід покласти, зігріти (розтерти руки, ноги, тулуб, до ніг покласти грілку, дати гарячий чай).
Обов'язково відправити потерпілого до лікарні для медичного огляду, щоб запобігти ускладненням, що можуть виникнути після електротравми.
Якщо потерпілий притомний, але до цього був у запамороченні або тривалий час знаходився під дією електроструму, необхідно покласти його на сухе місце, накрити ковдрою, забезпечити спокій, спостерігати за його диханням і пульсом.
У випадку, коли потерпілий знепритомнів, але у нього є стійкі дихання і пульс, його слід покласти, забезпечити доступ свіжого повітря, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом, розтерти і зігріти.
Якщо потерпілий дихає слабо або за відсутності у нього ознак життя (немає дихання, серцебиття і пульс відсутні, зіниці розширені й не реагують на світло) терміново приступають до оживлення потерпілого — штучного дихання і непрямого масажу серця.
Не відмовляйтеся від надання допомоги потерпілому за відсутності у нього дихання, серцебиття та інших ознак життя. Констатувати смерть має право тільки лікар.
При ураженні блискавкою ознаки такі самі, як і при ураженні електричним струмом. Долікарська допомога також подібна.
Закопувати в землю потерпілого в жодному разі не можна, оскільки грудна клітка, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з'являється самостійне дихання, тому людина може загинути від задухи.
6.8. Оживлення. Способи штучного дихання. Непрямий масаж серця
Мета штучного дихання — забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого киснем і виділення з крові вуглецю.
Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.
Способи штучного дихання бувають апаратні та ручні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватися негайно при порушенні дихання у потерпілого.
Розглянемо, що необхідно зробити, аби підготувати потерпілого до штучного дихання.
1. Звільнити потерпілого від одягу — розв'язати краватку, розстібну™ комір сорочки тощо.
2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню — стіл або підлогу.
3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. За такого положення голови язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів і рот розкривається. Щоб зберегти таке положення голови, під лопатки кладуть згорнутий одяг (рис. 47).
4. Пальцями видалити з порожнини рота кров, слиз тощо, вийняти також зубні протези. За допомогою хусточки або бережка сорочки вичистити порожнину рота (рис. 48, а). Після наведених приготувань обов'язково провести штучне дихання.
Порядок виконання штучного дихання такий. Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, із частотою 12—15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тканини (хусточкою, марлею, бинтом тощо) (рис. 48, б, в).
Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «із легенів у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки у спосіб складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки (процедура повторюється декілька разів).
Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється по розширенні грудної клітки при кожному вдуванні.
Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, це означає, що у шляхах дихання потерпілого відсутня прохідність. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявністю трьох умов:
> максимальному відведенні голови назад;
> відкриванні рота;
> висуванні вперед нижньої щелепи.
При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.
Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця (рис. 49—51).
Непрямий масаж серця — це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку — мечовидний відросток грудини, — він знаходиться знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх — долоню другої руки (див. рис. 49, 50).
Тепер ритмічними рухами треба натискати на грудину (з частотою 60 разів на хвилину). Сила стискання має бути такою, щоб грудина зміщувалась в глибину на 4—5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2—3 штучних вдихів роблять 15 стискань грудної клітки.
При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії й звужуються протягом кількох секунд зіниці, а також рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являється самостійне дихання.
Щоб не припустити повторного припинення дихання, треба спостерігати за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.