Змістовий модуль ііі тема 1. Розв’язання національних проблем в усрр у 20-х – на початку 30-х рр. –

4 Години

Заняття 1 – 2 години

П л а н

1. Позиція керівництва республіки щодо входження УСРР до складу Союзу РСР.

2. Ставлення до національних меншин України в процесі здійснення українізації.

Заняття 2 – 2 години

П л а н

1. Боротьба КП(б)У проти так званих “національних ухилів”:

а) шумськизм;

б) хвильовизм;

в) волобуєвщина;

г) скрипниківщина.

Теми рефератів:

1. Християн Раковський на чолі Раднаркому УСРР.

2. М.Скрипник – лідер націонал-комуністів в Україні.

Мета заняття: при висвітленні ключових моментів розв’язання національних проблем в УСРР першому занятті необхідно всебічно осмислити суть позиції державного керівництва республіки щодо входження в СРСР. Не менш важливо проаналізувати ставлення його до національних меншин, що особливо яскраво виявилося у ході українізації.

Досліджуючи сутність та прояви так званих національних ухилів, вивчаючи життєвий шлях їхніх носіїв, показати суперечливість та недовговічність політики коренізації.

Методичні рекомендації

Об’єднані однією темою питання, винесені на два семінарські заняття, набули особливої актуальності у зв’язку із завданнями будівництва Української держави: непростим процесом звільнення від “опіки” колишнього центру, розв’язання складних проблем міжнаціональних стосунків, об’єктивним аналізом такого суперечливого в своїй основі явища як націонал-комунізм.

Готуючи перше питання першого заняття, треба пам’ятати, що ще наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. з’явилися перші публікації, у яких йшла мова про критичне ставлення керівників Радянської України до входження в СРСР на умовах, продиктованих центром. Особливо чітко простежується спроба відстояти деякі атрибути державного суверенітету України з боку голови РНК Х.Раковського. Різка зміна поглядів цього діяча на національне питання викликає подив. Протистояння Раковського і Сталіна стало чи не найяскравішим проявом небажання лідерів союзних республік підпорядковуватися Москві.

У ході підготовки наступного питання треба підібрати конкретні приклади розв’язання проблеми забезпечення культурно-національних потреб етнічних меншостей України, показати, чому керівництво республіки, здійснюючи українізацію, так серйозно поставилося до цього.

Чотири питання, що винесені на останнє із семінарських занять по суті однотипні. Для їх розкриття треба знати, який зміст вкладали в поняття “націонал-ухильництво” у 20-х рр. При характеристиці історичних постатей, які не з своєї волі дали власні імена вище названим “ухилам”, необхідно оцінювати їхню діяльність не з точки зору забезпечення чистоти генеральної лінії партії, а з позицій відстоювання ними державних, культурних та національних інтересів українського народу.

Джерела та література Документи

До історії міжнаціональних процесів на Україні // Український історичний журнал. – 1990. - № 6,8,10,11,12; 1991. – № 1-2; 1992. – № 12; 1993. – № 2-3.

Из истории образования СССР: Документы // Известия ЦК КПСС. – 1989. – № 9; 1991. – № 3-5.

Національні відносини в Україні у ХХ ст. Зб. док. і матеріалів. – К.,1994.

Національні процеси в Україні: історія та сучасність: Документи і матеріали: Довідник у 2 ч. – К., 1997. – Ч.2.

Чирко Б. Нацмен ? Значить ворог. Проблеми національних меншин в документах партійних та радянських органів України в 20-30-х рр. // Із архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1995. - № 1/2.