Конституція Німеччини. 16 квітня 1871 р.

Імперське законодавство здійснюється Союзною Радою і рейхстагом. Згода більшості у тому й іншому зібранні необхідна для імперського закону і встановлює його.

Союзна рада складається із представників держав, що входять до союзу, між якими голоси розподіляються таким чином, що Пруссія одержує 17 голосів із Президентство у союзі належить королю прусcькому, який має титул німецького імператора. Імператор є представником імперії у міжнародних зносинах; від імені імперії оголошує війну і укладає мир, вступає в союзи та інші договори з іноземними державами. Імператор скликає, відкладає і закриває Союзну Раду і рейхстаг. Голосування у Союзній Раді і керівництво її справами належить імперському канцлеру, який призначається імператором. Імператорові належить розробка і публікація імперських законів і нагляд за виконанням останніх.

Охарактеризуйте політичну систему Німеччини за конституцією 1871 р.

Імперський закон про союзи 19 квітня 1908 р.

§ 1. Всі піддані імперії користуються правом союзів і зборів, оскільки це не суперечить кримінальному законодавству.

§ 3. Кожний союз, що переслідує політичні цілі (політичний союз), повинен мати правління і статут. Правління зобов’язане у межах двотижневого терміну після утворення союзу надати статут і відомості про членів правління відповідним місцеперебуванню союзу поліцейським властям...

§ 7. Публічні збори просто неба і ходи по вулицях і площах потребують дозволу поліцейських властей....

§ 12. Обговорення на публічних зборах має вестися німецькою мовою.

§ 17. Особи, що не досягли 18 років, не мають права бути членами політичних союзів і бути присутніми на зборах таких союзів... вони не можуть бути присутніми на публічних політичних зборах...

Яким чином обмежувалось конституційне право німців на свободу зібрань?

Подумайте, чому було заборонено участь у політичних організаціях молоді.

Із виступу імперського канцлера Б. фон Бюлова

перед представниками королівської комісії колонізації

про германізацію польських земель

Перш за все, панове, королівській комісії колонізації, корінне завдання якої – створити міцний німецький бастіон на Сході, слід прискорити і розширити, у міру можливості, процес заселення. На це я указував п’ять років тому. До 1902 р. число сімей, що щорічно поселяються там, збільшувалося поволі і ніколи не перевищувало 700; з 1902 р. воно значно зросло. У 1902 р. там було поселено 1200 сімей, в 1903 р. – 1476, в 1904 р. – 1480, в 1905 р. – 1527, в 1906 р. – 1568 і в 1907 р. – майже стільки ж селянських сімей і приблизно 500 сімей робітників.

У цілому за п’ять років це склало понад 9 тис. сімей. Це приблизно в два рази більше, ніж за весь попередній час з 1886 р. Для кожного, знайомого із становищем справ у провінції Познань і Західна Пруссія, ясно, що поселення тут окремих колоністів нічого не дає. Ми повинні у цьому польському морі створювати великі острови німецьких поселень; масова колонізація настійно необхідна не тільки для збереження існуючих поселень, але і для забезпечення їм політичного впливу. Особливо необхідна широка колонізація поблизу міст, щоб провести їх поступову германізацію.

Дайте оцінку колонізаційній політиці німецького уряду на польських землях.

Промова Вільгельма II при відправці німецьких військ до Китаю

для придушення народного повстання