Одержувач (Декодує)
Рис. 3. Лінійна комунікаційна модель
Можна вирізнити два види «шумів», що блокують комунікацію: фізичний і психологічний. У першому випадку йдеться про фізичні перешкоди. Наприклад, у шумному, наповненому сигаретним димом приміщенні, в якому важко зосередитися, швидко настає стомлення. Прикладами перешкод другого типу можуть бути сильні емоційні порушення чи вкрай занижена самооцінка, що не дає можливість людині бути уважною під час сприйняття відправленого їй повідомлення.
Інтерактивна модель (рис. 4) як обов’язковий елемент комунікативного процесу вводить зворотний зв’язок, наочно демонструючи колоподібний характер комунікації: відправник і одержувач повідомлення послідовно міняються місцями.
Рис.4. Інтерактивна модель
Якщо перші дві моделі зображують комунікацію як низку дискретних актів, що мають початок і кінець, у яких відправник детермінує дії одержувача, то трансакційна модель зображує комунікацію як процес одночасного відправлення й одержання повідомлень комунікаторами (рис. 5). У кожен конкретний момент ми можемо отримувати і декодувати повідомлення іншої людини, і в той же самий час інша людина одержує наші повідомлення і відповідає на них. Таким чином, комунікація являє собою процес, у якому люди взаємодіючи формують відносини.
Ця модель демонструє, що дискретний акт комунікації важко відокремити від подій, що йому передують і йдуть за ним.
Нині комунікація має величезне значення. Її розвиток визначає ступінь розвинутості економіки та підприємництва. Якщо в недалекому минулому, технократичний менеджмент прагнув зберегти свої корпоративні цілі, місії та плани в таємниці, то сьогодні суспільство стає відкритим.
Рис. 5. Трансакційна комунікативна модель
Причини, через які комунікація набула великого розвитку у бізнесі, такі. По-перше, лідери фірм, асоціацій і корпорацій отримують інформацію з офіційних каналів комунікації (біржові зведення, інформаційні бюлетені тощо) і за допомогою прямого спілкування як усередині своїх організацій, так і за їх межами. По-друге, комунікація із засобу передачі інформації перетворилася в найважливіший інструмент управління діловими відносинами. Комунікація стала складовою частиною менеджменту.
Комунікація у своїй розвинутій моделі стала нагадувати двобічний потік інформації. У цій моделі оцінюється якість передачі інформації, її повнота, зміст, форма. Це дозволяє не тільки швидко й правильно скласти уявлення про проблему, що викликає інтерес, а й вибрати партнерів, розробити ділову стратегію й тактику, визначити параметри часу реалізації цілей.
Обмін інформацією стає не просто двобічним потоком, а й багатобічним процесом. Даний процес ілюструє схема на рис. 6.
Вступаючи в багатоканальний комунікативний зв’язок, будь-який суб’єкт комунікації перебуває в режимі отримання інформації від багатьох партнерів і передачі інформації партнерам.
Відповідно до цього ефективність комунікації залежить уже не тільки від її якості, своєчасності, повноти, а й від того, наскільки всебічним є цей зв’язок. Зв’язок відразу з багатьма партнерами не тільки зберігає час, а й створює оптимальні умови для гри на кон’юнктурі, конкуренції.
Рис. 6. Багатоканальний комунікативний зв’язок
Інша вимога ефективності — це зрозумілість інформації. Один зі способів зробити передану інформацію (а відповідно і стратегію компанії) зрозумілою — перевести її у певні терміни. Будь-яка фірма зацікавлена в тому, щоб її стратегія була зрозумілою партнерам, тому що на «темну конячку ставити не можна». З цією метою фірма виробляє власну символіку, що стає оперативними термінами каналів комунікації, коли приймається всіма партнерами.
Ефективність комунікації підвищується також наданням максимально докладної інформації. Подробиця тут розуміється як конкретність, а не як надлишкова деталізація. Остання може ускладнити процес комунікації. Кожен споживач інформації заслуговує свого рівня деталізації. І це теж комунікативна стратегія і критерій ефективності комунікації.