
- •Конвергентно-дивергентна організація нервової системи
- •Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •Сучасні питання організації функції
- •Функціональна асиметрія мозку
- •Локалізація функцій у корі головного мозку
- •Агнозії
- •Апраксії
- •Основні симптоми афатичних (мовних) розладів
- •Будова аналізатора і його функції
- •Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •Класифікація відчуттів
- •Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •Будова ока і можливості людського зору
- •Хроматичні й ахроматичні кольори
- •Будова вуха і слухова чутливість
- •Кількісні характеристики відчуттів
- •Чутливість до розрізнення відчуттів
- •Адаптація і сенсибілізація чутливості
- •Взаємодія відчуттів
- •Предметність сприйняття
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •Константність сприймання
- •Усвідомленість сприймання
- •Історичність сприймання
- •Сприймання й особистість. Апперцепція
- •Деякі питання нейрофізіології сприймання і класифікація сприйнять
- •Класифікація сприйнять
- •Сприймання як дія
- •Сприймання простору
- •Сприймання часу
- •Сприйняття руху
- •Види уваги
- •Нейрональні механізми уваги
- •Розлади уваги
- •Класифікація і форми прояву емоцій
- •Емоції і потреби людини
- •Функції емоцій
- •Структури мозку, що беруть участь у формуванні емоцій
- •Вплив правої і лівої півкуль мозку на емоції
- •Емоції і темперамент
- •Емоційна стійкість
- •Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •Концепція тимчасової організації пам’яті
- •Параметри станів енграми
- •Концепція активної пам’яті
- •Поширеність енграми в структурах мозку
- •Голографічна модель пам’яті
- •Участь префронтальної кори в процесах пам’яті
- •Участь мозочка в процесах пам’яті
- •Участь мигдалини у процесах пам’яті
- •Участь гіпокампа в процесах пам’яті
- •Системи пам’яті і молекулярні механізми пам’яті
- •Пам’ять і емоції
Параметри станів енграми
Встановлено, що вплив амнестичних агентів не призводить до фізичного знищення слідів пам’яті в мозку. Відзначаються спонтанні відновлення слідів пам’яті, а також відновлення їх за допомогою спеціально розроблених методик: повторного застосування електрошку, методами нагадування й ознайомлення. Крім того, виявлено можливість розвитку ретроградної амнезії на сліди пам’яті, що вже пройшли консолідацію.
Дані клініки (перенесена черепно-мозкова травма), а також експериментальні дані (електрошок) указують на можливість відновлення пам’яті після таких впливів на мозок. При цьому час відновлення пам’яті після амнезії різний у різних людей і у піддослідних тварин. Динаміка відновлення пам’яті залежить від багатьох факторів, зокрема індивідуальних особливостей.
В експерименті було показано, що відновлення пам’яті можливе після повторного застосування амнестичного агента. Ретроградна амнезія не залежала від виду такого амнестичного фактора (електрошок, діоксид азоту, травма та ін.).
Відновлення пам’яті можливе також із застосуванням методу нагадування, суть якого зводиться до того, що тварині з ретроградною амнезією, яка виникає внаслідок електрошку, проводиться подразнення електричним струмом значно меншої сили, ніж та, що спричинила амнезію. Більшість дослідників вважають, що електрошок приводить енграму пам’яті до латентного стану, а «нагадування» активує енграму.
Дуже цікаві дані отримано про застосування методу ознайомлення. Цей метод полягає в тому, що тварину вміщують в експериментальну камеру і дають їй можливість вільно пересуватися в цій камері. Після застосування електрошку амнезія в неї не виникає. При цьому має значення тривалість перебування тварини в такій камері. Було встановлено, що жоден з відомих нині амнестичних агентів не може зруйнувати сформований слід пам’яті в мозку, а ретроградна амнезія, що виникає, пов’язана з порушенням процесів відтворення енграми.
Дослідження останніх років показали, що ретроградну амнезію можна спричинити і на сліди пам’яті, що перебувають в довгостроковому збереженні. Перед застосуванням амнестичного агента проводили реактивацію енграми за допомогою методу «нагадування». Було встановлено, що амнестичний агент впливає тільки на ті сліди пам’яті, які у момент впливу такого агента перебувають в активному стані, тобто готові до відтворення енграми. Ці дані засвідчують, що сліди «старої» пам’яті також чутливі до впливу амнестичного агента. Проте такий агент повинен мати значну силу.
Концепція активної пам’яті
Деякі дослідники дотримуються концепції активної пам’яті. Відповідно до цієї теорії немає поділу пам’яті на короткочасну і довгострокову. Фіксація сліду пам’яті відбувається під час навчання. Енграма пам’яті співіснує в двох формах: в активній формі, що готова до реалізації в цей момент, і у формі, що не готова до безпосереднього відтворення. Ретроградна амнезія пояснюється тим, що відтворення енграми з активної пам’яті може блокуватися амнестичним агентом. Активна пам’ять — це сукупність активних енграм. Основою активної енграми є електрична активність нейронів. Електрошок змінює електричну активність нейронів, у зв’язку з чим відтворення енграми унеможливлюється. Дослідження на нейрональному рівні показали, що електрошок спричинює порушення електричних процесів у нервовій клітині, призводить до втрати хімічної чутливості, внаслідок чого порушуються зв’язки між нейронами. Крім того, електрошок порушує функціональну цілісність електрозбуджуваної мембрани нейрона. При цьому порушення активності нейронів мають тимчасовий характер. Нормалізація електричної активності нейронів веде до відновлення пам’яті. Розвиток амнезії після впливу амнестичних факторів пов’язаний з порушенням засобів вираження сліду пам’яті, тобто окремих груп нейронів, що беруть участь у відтворенні енграми пам’яті.
Виходячи з концепції активної пам’яті, вся пам’ять розглядається як постійна і довгострокова. Частина довгострокової пам’яті стає активною у певній ситуації, а інша частина — перебуває в латентному стані і недоступна для реалізації. Нові сліди пам’яті можуть надходити на збереження в активному і неактивному стані.
Активна енграма — це певний рівень активності нейронів, що готовий надати слід пам’яті для реалізації у поведінці. Частина енграм, що знаходиться в довгостроковій пам’яті, в потрібній ситуації переходить в активний стан і використовується в поведінці. Така реактивація енграм може відбуватися під впливом зовнішніх і внутрішніх подразників. Довгострокова пам’ять організована у певну систему, що дає змогу переводити енграми в активний стан. Новонадбані знання посідають певне місце в цій системі. Пам’ять підсилюється і доповнюється новими даними впродовж усього життя. Нова енграма, що ввійшла в систему пам’яті, активується безпосередньою її активацією чи активацією через «підказку». Усе те, що прийнято називати короткочасною пам’яттю відповідно до цієї концепції станів пам’яті, фактично є активною частиною пам’яті, в якій у певних ситуаціях переважає новонадбаний досвід. У зв’язку з цим сформульовані закони для короткочасної пам’яті є правильними і для нової частини активної пам’яті.