2.5 Поліпшення використання методів управління в організації

У ВАТ «Миколаївцемент» біль ширше використовуються методи організаційного впливу, а методам розпорядчого впливу приділяється менше уваги. На мою думку треба ширше застосовувати методи розпорядчого впливу, які на відміну від методів організаційного впливу відображують динаміку пресу управління і спрямовані на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі. Їх необхідно здійснювати шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником, проведенням спеціальних організаційних заходів.

За допомогою розпорядчого впливу можна буде здійснити цільове налагодження системи, запобігати її відхилені від заданої програми, забезпечити переведення системи з одного стану в інший, гармонізувати окремі елементи системи управління.

Оперативно розпорядчу діяльність керівника виробництва треба буде здійснювати за такими правилами:

у межах своєї компетенції розпорядження потрібно давати тільки тоді, коли це дійсно зумовлюється обставинами;

розпорядження повинні бути науково обґрунтованими;

розпорядження повинні ґрунтуватися тільки на правових нормах чинного законодавства;

у процесі опрацювання і прийняття розпорядчих актів повинні брати участь спеціалісти господарства і безпосередні виконавці;

за формою викладу розпорядження мають бути короткими, конкретними, точними і зрозумілими;

розпорядження повинні бути призначені для конкретних виконавців, залежно від цього їх слід викладати з різним ступенем категоричності і деталізації завдання;

у процесі розпорядницька слід усунути можливість “управління через голову”, тобто дачі розпоряджень працівнику, минаючі його безпосереднього керівника;

розпорядження виконавцю потрібно давати завчасно, щоб він мав можливість підготуватися до їх виконання.

Але виконання даних правил з боку керівництва замало, щоб виконати поставлені завдання. Своєчасне і якісне виконання виробничих завдань безпосередньо пов’язане із зміцненням трудової дисципліни колективу.

Правопорушення, які спостерігаються в процесі роботи трудового колективу ВАТ «Миколаївцемент», можна об’єднати в три групи:

неналежне виконання покладених зобов’язань, запізнення на роботу, прогули, перебування на роботі у нетрезвому стані;

порушення правил техніки безпеки, виробничої санітарії, правил пожежної охорони;

заподіянні шкоди майну господарства в наслідок неправильного використання закріпленої техніки, будівель і споруд.

Причини порушення трудової дисципліни різні. Деякі з них мають суб’єктивний характер: низька свідомість працівників, їх незаінтересованість у суспільно корисній праці. Багато причин мають об’єктивний характер.

Для того, щоб зміцнити дисципліну в господарстві треба, насамперед, правильно організувати працю, виробництво і управління, дотримуватися

принципу єдиноначальності.

У забезпеченні дисципліни праці важливу роль відіграють методи переконання, моральне і матеріальне стимулювання. До порушників трудової дисципліни вживати заходи матеріального впливу, наприклад, осіб, які вчинили прогули переводити на нижче оплачувану роботу.

Також слід зазначити, що керівникам товариства доцільно було б використовувати більш демократичні стилі, при яких вони приймали б рішення тільки після з’ясування думки підлеглих, охоче делегували свої повноваження, стимулювали вільне обговорення з підлеглим будь-яких виробничих питань, давали б їм можливість виявити ініціативу, розвивати свої здібності. Колектив при такому стилі управління добре інформований про плани керівника, вірить у них і виявляє готовність до співробітництва. Проте слід врахувати, що надмірне захоплення колегіальністю при цьому стилі призводить до зниження оперативності апарату управління, відповідальності працівників за якість рішень, що приймаються.

Також слід зазначити, що використовуючи економіко-математичні методи, широкі експлуатаційні можливості сучасних засобів обчислювальної техніки, систему прогресивних науково-обгрунтованих норм і нормативів, а також досягнення науково-технічного прогресу, можна серйозно удосконалити планування виробництва і підняти його на науковий рівень. Наприклад:

промоделювати кілька варіантів, а потім вибрати оптимальний з відповідною організаційною структурою управління підприємством;

пробалансувати систему відповідних показників та визначити напрямок пропорційного розвитку виробництва;

здійснювати взаємозв'язок прогнозування, перспективного, поточного та оперативного планування;

широко використовувати нормативні методи на всіх рівнях планування та управління;

удосконалити систему нормативно-планових показників у використанні трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.