2. Критерії оцінки аудитором фінансової звітності

Спочатку необхідно нагадати, що визначення фінансової звітності міститься у ст. 1 Законі України «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні» [17].

У теорії та практиці аудиту, що базується на міжнародних стан­дартах, використовується поняття фінансових звітів. Будемо вважа­ти ці категорії за певних умов тотожними та відзначимо, що аудитор оцінює фінансову звітність, насамперед, щодо її достовірності.

Аудитор розглядає достовірність фінансової звітності за двома загальними критеріями:

• якісна суттєвість;

• кількісна суттєвість.

Потім аудитор оцінює достовірність фінансової звітності щодо на­ступних критеріїв (табл. 3.1):

Таблиця 3.1

Критерії оцінки достовірності фінансової звітності

Критерій	Коментар
Загальна прий­нят­ність звітності	Відповідає чи ні звітність у цілому всім поданим до неї вимогам та чи не містить вона суперечливу інформацію
Обґрунтованість	Чи існують обґрунтування для включення у звітність на­ведених там сум
Закінченість	Чи включені у звітність всі належні суми, наприклад, чи належать усі активи та пасиви компанії
Оцінка	Чи всі статті правильно оцінені та безпомилково підра­ховані
Класифікація	Чи є підстави відносити суму на той рахунок, на який вона записана
Розподіл	Чи віднесено операції, що здійснювались незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому вони були здійснені
Акуратність	Чи відповідають суми окремих операцій даним, які на­ведено у книгах та журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підраховані, чи відповідають підсумки даним Головної книги
Розкриття	Чи всі статті занесено до фінансової звітності та чи пра­вильно їх відображено у звітах і додатках до них

3. Методики проведення аудиту фінансової звітності та їхні складові

Необхідно розрізняти поняття методу та методики, оскільки ос­таннє більш широке й визначає саме сукупність методів, технічних прийомів, інструментів та засобів найбільш доцільного дослідження стану та поведінки об’єктів, що контролюються відносно поставлених цілей.

Єдиної методики щодо проведення аудиту не існує.

Кожна аудиторська фірма та аудитор розробляє методику аудиту фінансової звітності враховуючи компетентність аудиторів, об’єкт дослідження, галузь діяльності підприємства, особливості законо­дав­ства тощо.

В аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики ауди­тор­ської перевірки, що дає можливість звести до мінімуму ризик пере­вір­ки, а також зменшити термін її проведення.

Ці методики є комерційною таємницею аудиторських фірм, їхніми ноу-хау. Проводячи перевірку, аудитор щоразу уточнює, вдосконалює методику, пристосовуючи її до конкретної ситуації.

У наш час можна виділити чотири основні підходи до застосування методик аудиту:

• бухгалтерський;

• юридичний;

• спеціальний;

• галузевий.

Бухгалтерський підхід ще називають методиками перевірки обо­ро­тів і залишків по рахунках бухгалтерського обліку.

Юридичний підхід у деяких аспектах перетинається з бухгалтер­ським, але операції вивчаються більше з правової точки зору (аудит статутного капіталу, правильності формування статутного капіталу, розрахунки із засновниками тощо).

Спеціальний підхід містить розробку методик за такими загаль­ни­ми ознаками:

• структура капіталу;

• чисельність працівників;

• організаційно-правова форма;

• податковий режим тощо.

Використовуючи міжнародні та вітчизняні методики аудиту і уза­гальнюючи рекомендації з проведення аудиту, необхідно виділити такі складові частини, за якими здійснюється будь-яка аудиторська перевірка:

1. Нормативне забезпечення для проведення аудиту:

• зовнішні стандарти;

• внутрішні стандарти підприємства.

2. Предметна область проведення перевірки:

• загальні та установчі документи підприємства;

• комплекси перевірок.

3. Методика перевірки робіт, що підлягають аудиту розділів облі­ку.

4. Особливості проведення аудиту в умовах комп’ютерної обробки даних (КОД).