4. Встановлення цін на побічні продукти виробництва

Основна ідея ціноутворення при цьому — ціна має покрити витрати, пов'язані зі зберіганням і доставкою побічної продукції. Відходи шкіри (взуттєве виробництво), браковані тканини (текстильний комбінат).

Ідеальна ситуація — якщо вдається знайти можливість не тільки відшкодувати витра­ти, а й заробити на побічних продуктах виробництва. Наприклад, сироватка, з одного боку, побічний продукт виробництва сиру, а з іншого, самостійний продукт — складо­ва асортименту молокозаводу.

5. Встановлення цін на набори товарів

У покупця з'явиться бажання придбати набір, якщо вартість набору менша, ніж коли товар продається окремо.

Такий підхід до встановлення цін, так зване "зв'язування цін", актуальне, якщо товари або незалежні, або взаємозамінні. При цьому товари продаються або під однією маркою, або однією фірмою.

Загалом існує два варіанти зв'язування цін:

- "добровільне" (саме цей варіант ми розглядали, оскільки у кожного клієнта є вибір — купувати обидва товари чи один);

- "примусове" зв'язування не дає можливості вибору.

"Примусове" зв'язування в "нормальному", ринковому, розумінні є вигодою для клієнта, оскільки означає комплексне вирішення проблеми (включення в ціну вартості інжинірингових послуг, сервісу, навчання персоналу).

Як один з варіантів стратегій ціноутворення розглядається Позиціювання товару за співвідношенням "ціна — якість" (передбачає встановлення ціни з урахуванням показників ціни та якості товару (рис. 3)).

Використовуючи цю стратегію, фірма може звернутися до одного з дев'яти варіантів:

- Стратегія преміальних націнок, орієнтована на споживачів, які мають високі доходи, і передбачає "преміювання" покупця високою якістю, а продавця — високою ціною товару;

- Стратегія глибокого проникнення на ринок дає змогу зацікавити споживачів завдяки високій якості товару та середній ціні;

- Стратегія підвищеної ціннісної значущості (висока якість) і Стратегія добро­якісності (середня якість) за низької ціни на товар є надзвичайно вигідними для покупця і дають змогу великим фірмам вирішити дві проблеми — заво­ювати ринок або збільшити частину ринку.

- Стратегія завищеної ціни (середня якість — висока ціна) хоча й дозволяє фірмі звести до мінімуму витрати на етапі впровадження, проте приховує певний ризик, що висока ціна зашкодить попиту;

- Стратегія середнього рівня передбачає встановлення середніх цін на товари середньої якості;

- Стратегія пограбування (висока ціна) та Стратегія показного блиску (се­редня ціна) за низької якості товару криє в собі загрозу втратити в май­бутньому покупця;

- Стратегія низької ціннісної значущості передбачає встановлення низької ціни на товари низької якості.

ЯКІСТЬ ТОВАРУ	ЦІНА
	висока	висока	середня	низька
		1. Стратегія преміальних націнок	2. Стратегія глибокого проникнення на ринок	3. Стратегія підвищеної ціннісної значимості
	середня	4. Стратегія завищеної ціни	5. Стратегія середнього рівня	6. Стратегія доброякісності
	низька	7. Стратегія пограбування	8. Стратегія показного блиску	9. Стратегія низької ціннісної значимості

Рис. 3. Цінові стратегії у співвідношенні "ціна — якість" товару