3. Економічна наука та економічна політика
♫ Функції економічної науки:
світоглядна – забезпечує цілісну картину розвитку, формує економічну культуру;
теоретико-пізнавальна – забезпечує науковість висновків та узагальнень, вказує на причини явищ та процесів;
методологічна – інструментальне забезпечення прикладних економічних наук;
практична – забезпечити основу для економічної політики.
▲ Позитивна економіка – формулює наукові уявлення про економічну поведінку, вивчає факти, намагається описати, пояснити і передбачити рух економічного життя.
▲ Нормативна економіка – обґрунтовує економічну поведінку і економічну політику
♫ Традиційні цілі економічної політики:
економічне зростання – збільшення випуску, розширення асортименту та підвищення якості продукції;
повна зайнятість – використання у виробництві усіх придатних економічних ресурсів;
економічна ефективність - досягти максимального ефекту за даного рівня забезпеченості ресурсами або досягнення мети із мінімальними витратами ресурсів;
стабільний рівень цін – не повинно бути як різкого зростання рівня цін (інфляції), так і різкого зниження (дефляції);
економічна свобода – свобода споживчого вибору, свобода підприємництва та свобода власника ресурсів і грошей;
справедливий розподіл доходів – немає бути надмірного розриву між багатими та бідними;
економічна забезпеченість – ті, хто не може подбати про себе сам повинні отримувати адекватну допомогу від суспільства;
торговельний баланс – потрібно підтримувати доцільне співвідношення між експортом (продажем товарів і послуг за кордон) та імпортом (купівлею товарів і послуг за кордоном).
♫ Основні труднощі у досягненні цілей економічної політики:
окремі цілі не мають єдиного тлумачення;
не всі цілі піддаються кількісному вимірюванню;
окремі цілі суперечать одна одній;
деякі цілі можуть реалізовуватись одночасно.
4. Основні етапи, напрями та школи економічної науки:
Зародження економічної науки в період античності:
Ксенофонт – впровадження в обіг поняття “економіка”;
Платон – модель ідеальної держави, де все суспільство поділене на три класи: мудреці, військові та решта (ремісники, селяни, комерсанти тощо), причому право приватної власності дозволене лише останньому класу;
Аристотель – запровадження поняття “середній клас”, розмежування економіки (виробництво та справедливий обмін) та хремастики (торгівля заради наживи).
Економічна думка Середньовіччя:
Тома Аквінський – дослідження грошового обігу, в тому числі теорії справедливого процента та виділення функцій грошей.
Меркантилізм:
ранній – багатство – у активному грошовому балансі;
пізній – багатство – в активному торговельному балансі.
Заслуги меркантилізму:
запровадження поняття «політична економія» (А.Монкретьєн);
закладено теоретичні засади економічної політики протекціонізму – політики захисту національного виробника від зовнішньої конкуренції.
Школа трудової теорії вартості (В.Петті, П.Буагільбер) – в основі товару – праця, а тому багатство – не в грошах, а у життєвих і виробничих благах.
В.Петті – засновник сучасної економічної статистики (“Політична арифметика”); розробник першого балансу робочої сили; автор методики оцінювання національного багатства.
Фізіократи (Ф.Кене, А.Тюрго) – багатство не в грошах, а у продуктах землі.
Ф.Кене у праці “Економічна таблиця” (1758р.) запропонував першу версію процесу відтворення на підставі взаємодії класів землевласників, продуктивного (землероби) та непродуктивного класів;
А.Тюрго – поділ непродуктивного класу на підприємців та найманих працівників, визнання продуктивною праці у промисловості.
Класична школа (А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б.Сей, Дж.С.Мілль):
А.Сміт “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776р.). Основні ідеї:
джерело багатства у поділі праці, незалежно від сфери її застосування, та нагромадженні капіталу;
поділ економіки на позитивну та нормативну;
теорія “невидимої руки” - коли людина діє із власної вигоди, то це природно приводить її до того, що вона віддає перевагу тому заняттю, яке найвигідніше для суспільства;
модель “людини економічної” – людина у господарському житті керується лише прагненням наживи, збагачення;
обґрунтування принципу невтручання держави в господарське життя;
теорія абсолютних переваг – країна експортує той товар, продуктивність у виробництві якого порівняно з рештою країн – вища.
Д.Рікардо. Основні ідеї:
теорія порівняльних переваг – країни можуть торгувати між собою, навіть коли одна із них володіє вищою продуктивністю у виробництві усіх товарів;
розвиток теорії оподаткування та державного боргу.
Критична школа ( К.Маркс “Капітал” (І том – 1867р.), А. Сен-Сімон, Ж. Сісмонді):
посилений акцент на соціальних катаклізмах та економічних потрясіннях, характерних ринковій економіці;
концепція капіталістичної експлуатації, зубожіння мас та утвердження соціалістичного ладу;
вивчення діяльності профспілок та малого і середнього бізнесу;
творення засад “соціальної інженерії”.
Нова історична школа (Г.Шмоллер, Л.Брентано, К.Бюхер, В.Зомбарт, Ф.Ліст):
відродження ідей протекціонізму;
заперечення наявності універсальних економічних законів;
ідея про унікальність господарства кожної країни та необхідність заміни вивчення економічної теорії вивченням економічної історії.
Неокласичний напрям:
австрійська школа граничної корисності (К.Менгер, Ф.Візер, О.Бьом-Баверк) – в основі вартості товару – не праця, а суб’єктивна корисність (значущість товару для конкретного індивіда);
кембриджська школа (А.Маршалл “Принципи економічної науки” (1890р.)) – виокремлення в окрему галузь знань мікроекономічного аналізу;
американська школа (Дж.Б.Кларк) – поділ економіки на статику (стан рівноваги) та динаміку (відхилення від рівноваги); поширення граничного аналізу на виробництво.
Кейнсіанство (Дж.М.Кейнс “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” (1936р.)):
обґрунтування недоліків ринкової економіки;
виокремлення макроекономічного рівня аналізу;
обґрунтування доцільності державного регулювання економіки шляхом зміни обсягу державних видатків.
Інституційно-соціальний напрям (Т.Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчел, Дж.Гелбрейт, Д.Белл, Р.Арон, В.Ростоу) – аналіз впливу на економіку соціальних інститутів та науково-технічного прогресу (право, сім’я, звичаї, мораль і т.д.).
Неокейнсіанство (Р.Гаррод, Е.Домар, Е.Гансен) – розвиток ідей Кейнса про нестабільність ринкової економіки; розвиток теорії економічного зростання;
Посткейнсіанство (Дж.Робінсон, Н.Калдор, Г.Мінскі) – розвиток теорії недосконалих форм конкуренції, теорії ділових циклів та фінансових криз.
Неоконсерватизм:
монетаризм (М.Фрідман) – для забезпечення стабільного економічного розвитку достатньо підтримувати в оптимальних межах обсяги грошової маси; інші форми втручання держави в економіку – шкідливі;
економіка пропозиції – в основі економічної політики повинне бути податкове стимулювання виробника;
теорія раціональних сподівань – економічні суб’єкти є абсолютно раціональними і спроможні безпомилково прогнозувати наслідки економічної політики, а тому вона, як правило, є недієвою.
Неокласичний (чи кейнсіансько-неокласичний синтез, так званий «мейнстрім» або основний потік економічної науки) (П.Семюелсон) – визнання ситуативної ефективності державного втручання в економіку.
Неоліберальна (неоавстрійська) школа (Л. фон Мізес, Ф. фон Гайєк, М. Ротбард, І.Кірцнер) – відродження ідеї невтручання держави в економіку; теорема про неможливість соціалізму.
Неоінституціоналізм та нова інституційна економіка (Р.Коуз, Д.Норт, О.Вільямсон, Е.Остром) – теорія прав власності, теорія трансакційних витрат (на пошук інформації, укладання та виконання контрактів); теорія фірми.
▲ Компоненти філософії економіки:
тип і форма власності;
спосіб збалансування економіки;
спосіб розподілу виготовлених благ.
Класична філософія економіки:
ефективною є тільки приватна власність;
ринок є головною умовою розвитку економіки, а державне втручання – небажане;
ринок породжує достатні стимули до праці, тим самим забезпечує справедливий розподіл доходів.
Кейнсіанська філософія економіки:
приватна власність є ефективно, але й державна – теж;
в ринковій економіці немає автоматичних регуляторів, які б забезпечували безперервний ефективний економічний розвиток;
державне втручання не тільки бажане, а й неминуче.
Марксизм як філософія економіки:
ринкова економіка – неефективна;
приватна власність – результат експлуатації праці;
циклічність ринкової економіки врешті її зруйнує;
основа справедливого ладу – суспільна (державна) власність та централізоване планування.