Частина 5. Застосування інформаційного фонду

У багатьох випадках четверта частина АРВЗ приводить до розв’язання задачі, після чого можна переходити до сьомої частини. Якщо ж після 4.7 відповіді немає, необхідно пройти п’яту частину. Мета п'ятої частини АРВЗ - використання досвіду, який сконцентрований в інформаційному фонді ТРВЗ (теорії розв’язування винахідницьких задач) .

5.1. Розглянути можливість розв'язання задачі (у формулю­ванні ІКР-2 із урахуванням РПР, які уточнені в четвертій части­ні) за стандартами.

Примітка:

35. Повернення до стандартів проходить, по суті, вже на кро­ках 4.6 і 4.7. До цих кроків головною ідеєю було використання існуючих РПР, по можливості уникаючи введення нових речовин і полів. Якщо задачу не вдається розв'язати в рамках існуючих і похідних РПР, доводиться вводити нові речовини і поля. Більшість стандартів і відносяться до техніки введення добавок.

5.2. Розглянути можливість розв'язання задачі по аналогії з нестандартними задачами, які раніше розв'язувались по АРВЗ.

Примітка:

36. При безмежній різноманітності винахідницьких задач число фізичних суперечностей, на яких "тримаються" ці задачі, порівняно невелике. Тому значна частина задач розв'язується за аналогією з іншими задачами, які мають аналогічні фізичні суперечності. Зовні задачі можуть бути дуже різними, аналогія вияв­ляється тільки після аналізу - на рівні фізичних суперечностей.

5.3. Розглянути можливість усунення фізичної суперечності за допомогою типових перетворень [1].

Правило 11.

Придатні тільки ті розв'язки, які співпадають з ІКР або практично близькі до нього.

5.4. Розглянути можливість усунення фізичних су­перечностей за допомогою "Покажчика фізичних, геометричних і хімічних ефектів і явищ".

Примітка:

37. Покажчики застосування фізичних, геометричних і хі­мічних ефектів і явищ наведені в додатках Д1, Д2, Д3.

Частина 6. Зміна або заміна задачі

Прості задачі розв'язуються буквальним переборенням ФСП, наприклад, розділенням суперечливих властивостей в часі і прос­торі. Вирішення складних задач, як правило, пов'язане із зміною змісту задачі - зняттям початкових обмежень, які обумовлені пси­хологічною інерцією і до розв'язування здаються самоочевидними. Для правильного розуміння задачі її необхідно спочатку розв'яза­ти: винахідницькі задачі не можуть бути спочатку поставлені точ­но. Процес вирішення, по суті, є процесом корегування задачі.

6.1. Якщо задача розв'язана, перейти від фізичної відповіді до технічної: сформулювати спосіб і дати принципову схему при­строю, який здійснює цей спосіб.

2. Якщо відповіді немає, перевірити, чи не є формулюван­ня 1.1 поєднанням кількох різних задач. В такому випадку необхідно змінити 1.1, виділивши окремі задачі для розв'язування по черзі (як правило, достатньо розв'язати одну головну задачу).

3. Якщо відповіді немає, змінити задачу, вибираючи на кроці 1.4 іншу ТСП.

6.4. Якщо відповіді немає, повернутися до кроку 1.1, та заново сформулювати міні-задачу і віднести її до надсистеми.