
- •Державна податкова служба україни національний університет державної податкової служби україни
- •Конспект лекцій
- •Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Історія фінансів» складений на основі робочої навчальної програми затвердженої у 2009 році.
- •Пояснення
- •Тема 1. Фінанси Київської Русі та Галицько-Волинської держави
- •Фінанси як історична категорія. Історичні передумови виникнення фінансів
- •Передумови виникнення фінансів
- •Фінанси Київської Русі
- •Кредитні відносини та монетна система Київської Русі
- •4. Фінанси Галицько-Волинської держави
- •Тема 2. Фінанси України в польсько-литовський період
- •1. Податкова політика Великого князівства Литовського
- •2. Особливості оподаткування Польської держави
- •3. Митна політика
- •Тема 3. Фінанси Запорізької Січі (Війська запорізького низового)
- •1. Особливості становлення та соціально-економічного розвитку Запорізької Січі
- •2. Фінансові установи Січі. Січовий скарб, особливості його формування
- •3. Характер та склад доходів січового скарбу
- •4. Система оподаткування Запорізької Січі
- •Тема 4. Фінанси України-Гетьманщини (Війська Запорізького городового)
- •1. Економіка Гетьманщини та її торговельні зв'язки
- •2.Державні фінанси та їх розвиток
- •3. Державний скарб за б.Хмельницького
- •4. Склад державного скарбу після Андрусівського миру
- •Тема 5. Фінанси України в XIX столітті
- •Фінанси в першій половині XIX ст.
- •Фінансова реформа 1862 року: необхідність, зміст та наслідки
- •Фінанси в другій половині XIX ст.
- •Особливості розвитку фінансів на українських землях
- •Тема 6. Фінанси України на початку XX століття (1900-1920 pp.)
- •1. Фінанси в 1900-1913 pp.
- •2. Особливості фінансів в роки першої світової війни
- •3. Фінансова програма більшовиків та її реалізація
- •4. Фінансова політика в період громадянської війни та іноземної інтервенції (1918-1920 pp.)
- •Тема 7. Фінанси унр та Української держави (1917-1919 pp.)
- •1.Фінансова політика Української Народної республіки
- •2.Фінансові заходи уряду Української Держави в період Гетьманату 1918р.
- •3.Фінанси унр за часів Директорії
- •Тема 8. Фінанси України у 1921-1940 роках
- •1.Неп та фінансова політика держави
- •2.Розвиток фінансів у 1922-1930 роках
- •3.Необхідність, зміст і наслідки податкової реформи 1930-31 p.
- •4.Заходи уряду по посиленню ролі фінансів в 30-і роки
- •Тема 9. Фінанси України в роки Другої Світової війни та післявоєнний період (1941-1965 pp.)
- •1.Доходи та видатки бюджету в 1941-1945 роках
- •2.Платежі населення в бюджет в роки війни
- •3.Післявоєнне відновлення господарства та його фінансування
- •4.Розвиток фінансів підприємств в період з 1950 по 1965 pp.
- •5.Передумови, зміст і наслідки господарської реформи 1965 року
- •Тема 10. Фінанси України в другій половині 60-х - на початку 90-х років
- •1.Державні фінанси урср в 1965–1990 роках
- •2.Заходи по посиленню впливу фінансів в 1979 році
- •3.Нові методи господарювання в середині 80-х років
- •4.Корінна перебудова управління економікою та фінансами в 1987 році
- •5.Фінансова криза та її ознаки
- •Тема 11. Фінанси України в період незалежності
- •1.Фінансова політика держави у 1992–2002 pp.
- •2.Удосконалення фінансів підприємств, організацій, установ в незалежній Україні
- •3.Формування державного апарату управління фінансами у 1992– 2002 pp.
2. Фінансові установи Січі. Січовий скарб, особливості його формування
Економічна система запорозького козацтва складалася з двох секторів: січового і індивідуального. В свою чергу січове господарство поділялося на загальнгосічове та курінне. На цьому рівні переважали ті форми господарської діяльності, які потребували спільних зусиль, артільної роботи. Ядром соціальної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке життя, Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав майно і доходи, якими Кіш як центральний запорозький уряд не розпоряджався. Саме між куренями Кіш жеребкуванням переділяв щорічно найбільш прибуткові угіддя - рибні лови, пасовища та сіножаті. Кіш утримував загальновійськові табуни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусідами: Польщею, Гетьманщиною і Росією. ІндивідуАльно-трудовою діяльністю на приватному рівні запорожці займалися в паланках адміністративно-територіальних округах на землях Вольностей Запорозьких козаків, які простягалися на південь від річок Тясмина і Орелі (у межах теперішніх Запорозької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської і Кіровоградської областей). Сімейні козаки іменувалися гніздюками. Вони були позбавлені статусу січовика і, виділившись з громадського курінного господарства, заводили власний хутір (зимовик). Поруч з суспільними (військовими) у паланках існували приватні зимівники, рибні промисли, млини, дуби (вантажні човни) тощо. Якщо курінь був одночасно адміністративно-бойовим і побутово-господарським підрозділом, то хутір-зимовик лише господарським поселенням. Необхідність куреня була зумовлена колективними потребами товариства, хутора - інтересами окремих козаків як самостійних підприємців. Отже, економічному життю запорозького козацтва однаково властиві і спільні дії, і індивідуальні зусилля.
Характер запорозького господарювання визначався природно-кліматичними умовами краю. ...плавні давали запорожцям незліченні вигоди: там вони рубали ліс, заготовляли сіно й косили очерет на паливо, полювали на звіра та птицю, розводили пасіки, ловили рибу і раків ... добували на хутро вовків, лисиць, зайців, куниць, крім того, сіяли пшеницю, жито, овес, ячмінь, просо, гречку, а також коноплі, вирощували городину - цибулю, кавуни і дині, капусту, хрін. У садах росли яблуні, груші, сливи, вишні, терен, калина."[4-182с.]
Приватна власність.
Запоріжжя ще не знало приватної власності. Проте вкладаючи в господарство свої гроші і працю, окремі господарі природно прагнули змінити умовний титул власності на безумовний. У Вольностях Війська Запорозького відбувався безповоротний процес перетворення загальнокозачої власності, що перебувала у спільному нероздільному користуванні всього війська, на приватну власність.
Можливості й переваги індивідуального володіння уже були відомі низовим козакам. Про повагу до власності як суттєву рису економічної свідомості запорожців свідчать суворі покарання за злочини проти власності. Злодійство поміж козаками, посягання на січове майно, розбійництво й пограбування своїх карались на "горло", прирівнюючись до порушення військових законів.
У Вольностях з фактичного володіння визрівало право власності. Там для запорожців переставало діяти публічне військове право. З безособово-публічного воно ставало індивідуально-приватним, вояк робився купцем, курінний товариш-самостійним підприємцем. При виході козаків на зимівники до того неподільне спільне курінне майно підлягало поділу на паї, розмір яких відповідав дійсному внеску кожного до курінного скарбу. За таких умов зникала ідеальна соціальна єдність товариства, з"явилась реальна майнова нерівність."[4-184с.]. Хоча право власності діяло і прогресивно завдяки цьому: "Господарські осілості запорожців започаткували майбутні села і навіть великі міста..."[4-184с.]
Бюджет.
"Довгий час фіскальна система Запоріжжя об"єктивно могла опиратися лише на зовнішні джерела - військову здобич, царське "жалованье"... Доходи скарбу доповнювали торові податки з товарів у момент їх вивезення на ринок, мито за перевезення й транзитну торгівлю, тобто посереднє оподаткування, а також податки з промислів і оренди. Фінансовий стана Січі залежав від надходження високоліквідних активів: золота ..." [4-186с.].
Але все ж таки Запоріжжя поступово переходило від "насильницького здобичництва до мирного господарювання" і причини для того були не скільки воєнно-полічні скільки культурно-економічні.
При "...ліквідації Запорозької Січі в 1775 р. від неї залишилася "військова сума" в 120 тис. Крб. В термінах сучасного бюджетного разівництва ці сума є залишком січового кошторису на друге півріччя 1775 р. та вільна касова готівка, яка повинна залишатись на початок 1776 р. Отже, у річному вирахуванні обсяг бюджету Запорозької Січі в останній рік її існування можна врийняти в 200 тис. Крб. У валюті початку 90х років ХХ ст. січовий бюджет оцінюється в 10-12 млн. американських доларів."[4-186с.]. На відміну від України сучасної, хоча на Січі імпорт і перевищував експорт, про дефіцит бюджету й не згадується.
Монетарна політика
Недоліком було те що Січ не мала власних грошей. Для неї це було ризикованим у випадках грошових емісій в країнах чиї гроші були в обігу на Січі, наприклад, російські мідні гроші або облігації. Не кажучи вже про недостатність грошової маси для обслуговування ВВП: "Запорозька Січ не мала власної банківської та грошової систем. В обігу перебували гроші різних країн. Так, при арешті останнього кошового отамана Запорозької Січі П.Кальнишевського в нього, крім російських паперових асигнацій, була знайдена велика сума металевих монет: російські золоті червонці і срібна монета, турецькі леви, австрійські й голландські талери, єфимки та ін. Через відсутність власної валюти Січ іноді, переживала грошовий "голод" - нестачу готівки, що, звичайно, супроводжувалось великим попитом на гроші як платіжний засіб і погонею за грошима як скарбом."[4-186с.].
Податки.
"Податки на Запорожжі стягували через ціни на товари (непрямі або прямі податки), а також з доходів від промислів. Козаки не сплачували податків на споживчі товари на відміну від некозаків. Кіш тимчасово або постійно звільняв від податків заслужених або збіднілих козаків." [4-185с.]
"Скарб на Січі був сховищем не тільки грошей, а й різних цінностей ... Крім того, січовий скарб функціонував як державна скарбниця.
Посада й коло службових обов"язків скарбника січового скарбу (шафара) походить з магдербурзького права. Під такою назвою з 1536 р. у Вільні (Вільнюс) виборні урядовці контролювали майно, доходи й витрати міста. І на Січі налічувалось більше двадцяти різних посад з загальною чисельністю адміністративного персоналу 130 осіб." [4-185с.]