2.Розвиток фінансів у 1922-1930 роках

Отже, у 1922 ро ці податки поділялись на державні та комунальні. До державних належали прямі податки (промисловий та загально громадянський податки, патентні збори), непрямі податки (податки на вино, пиво, мед, цукор, спирт, сірники, сіль тютюн та ін., мито на товари, що ввозилися і вивозилися) і мита (гербовий, канцелярський, нотаріальний, портовий, консульський та іригаційний збори, судове мито). До складу комунальних входили: податок із будівель, їз майна, квартирний податок, різні збори (із вантажів, за право торгівлі, з коней та екіпажів, за користування вагами), надбавки до державних податків. Комунальних податків було 25. Якщо необхідно було залучити додаткові кошти, то вводилось спеціальне оподаткування.

Бюджетна система пройшла кілька етапів свого реформування. У 1921р. Із загальнодержавного бюджету були виділені місцеві бюджети. Із створенням Союзу РСР у грудні 1922 вона була представлена союзним бюджетом і державними бюджетами союзних республік, у складі останніх рахувались місцеві бюджети.

У 1922-1923рр вперше в Україні почали складатись районні бюджети. У 1924р сформувалась система місцевих бюджетів, до яких входили: 1) регулюючі бюджети (губернські, обласні, республіканські, окружні); 2) міські бюджети; 3) низові бюджети (волоські, районні, сільські).

У 1924 р прийнята постанова Центрального Виконавчого комітету, в якій регламентувались бюджетні права Союзу РСР та союзних республік. У квітні 1926 р вийшло положення про місцеві фінанси, яке встановлювало перелік їх доходів та видатків.

Союзний бюджет за видатками в 1924-1925 рр становив 78,1% загального обсягу державного бюджету СРСР. Був затверджений порядок розподілу доходів і видатків між союзним бюджетом та бюджетами союзних республік на основі принципу відомчого підпорядкування. Мали місце дотації їз союзного бюджету. Взаємовідносини між Союзом і республіками в бюджетній сфері характеризувались великою централізацією.

Починаючи з 1923/24 господарського року, бюджетскладали в твердій радянській валюті. Державний бюджет на 1924/25р був вперше виконаний з перевищенням доходів над видатками без проведення грошової емісії.

За три роки бюджетні ресурси держави зросли в 4,6 рази. Найбільшу питому вагу займали видатки на народне господарство (біля 31%) і соціально-культурні заходи (27%)

Після затвершення відновного періоду компартія оголосила про перехід до прискореного будівництва соціалізму. Фінансова політика держави полягала в стимулюванні росту грошових доходів і нагромаджень промисловості, збільшення доходів бюджету, удосконаленні методів концентрації ресурсів та правильній організації фінансування, посиленні податкового тиску на капіталістів. У 1929р був скасований НЕП.

У першочерговому п'ятирічному плані (1928-1933рр.) передбачалось першочергове фінансування важкої промисловості. Необхідно було мобілізувати фінансові ресурси у розмірі 91, 6 млрд.крб., з них 70,9 млрд.крб. - кошти підприємств, організацій і 17,3 млрд.крб — кошти населення. Майже 62% обсягу капіталовкладень фінансувалося за рахунок коштів бюджету. При рості видатків Державного бюджету СРСР за роки першої п'ятирічки у 4,3 рази, видатки на народне господарство збільшились у 6,7 рази.

Перший п'ятирічний план був сприятливий для України, яка отримала 20% загальних капіталовкладень. На її території було побудовано 400 підприжмств із 1500, в тому числі Харківський тракторний завод, завод Дніпроспецталь, Дніпрогес. Однак другий і третій п'ятирічний плани передбачали незначні капіталовкладення. Союзна органи таке скорочення пояснювали близькостю України до західних кордонів і в основному розвивали промислові райони Уралу. В УРСР відбувався переважний розвиток добувних галузей, а також нерівномірний географічний розподіл виробництва з розширенням промислових районів Донбасу і Придніпров'я.

У 1927р було затверджено нове Положення про державні промислові трести. Так називались підприємства, які працювали на засадах госпрозрахунку. При розподілі прибутку підприємств у 1929р 60% його обсягу направлялось в бюджет, а 40% - залишалось в господарстві та йшло на формування фонду покращення побуту робітників, виплату премій, а також відрахування в Банк довгострокового кредитування.

Здійснення плану індустріалізації держави вимагало значних обсягів капіталовкладень. Основна роль у фінансуванні індустріалізації була покладена на бюджетні кошти, питова вага яких досягла у 1929/30р. 58%. Крім бюджетних коштів у якості джерел індустріалізації користувались кошти населення черех систему державного кредиту. Держава випускала масові позики, періодично змінюючи умови випуску.

Для фінансування господарства держава використовувала кошти державного майнового і особового страхування. У бюджет ці кошти поступали в порядку відрахувань від прибутку Держстраху СРСР, а також шляхом утворення страхових і резервних фондів, частину коштів яких вкладали у державні позики.

У 1929р було запроваджено пенсійне забезпечення в порядку соціального страхування по старості. Спочатку воно було поширено на працівників чорної металургії, залізнодорожного транспорту та деяких інших галузей. Страхові тарифи були диференційовані в залежності від страхових ризиків, однак виплата допомог і пенсій проводилась незалежно від місця роботи, трудового стажу застрахованого. Визнавши недоліки, компартія запропонувала перевести державне соціальне страхування на галузевий рівень: створити галузеві страхові каси і децентралізовано видавати допомогу і пенсії.

Фінанси приймали важливу участь у реконструкції сільського господарства. Фінансування відбувалось за рахунок коштів бюджету, Державного та кооперативних банків тощо.

Відбулись зміни в оподаткуванні сільських господарств і селян. У 1928р була проведена реформа сільськогосподарського податку, яка полягала в наступному: 1) здійснено перехід до оподаткування заможних господарствв індивідуальному порядку по фактичному доходу; 2) встановленні надбавки в розмірі від 5 до 25% до розрахованого доходу для даних господарств;3)введені знижки з ставок сільськогосподарського податку для колективних господарств; 4) встановлені пільги по окремих видах сільськогосподарських культур (наприклад, технічних).

Однак проведені зміни гн змогли вирішити всіх проблем, що назріли в державі. У 1930-31рр була проведена кредитна реформа, основний зміст якої полягав у ліквідації комерційного кредиту і заміні його прямим банківським кредитуванням; зосередженні короткострокового кредитування в Державному банку; встановленні трьох форм розрахунків — акцептної, акркдитивної і з окремого рахунку; створення банків довгострокового кредитування тощо.