2. Фінансова реформа 1862 року: необхідність, зміст та наслідки

22 травня 1862 року були затверджені нові правила складання і затвердження бюджетного розпису, які передбачали реалізацію принципу бюджетної єдності. Кожне міністерство повинно було готувати кошториси з визначенням окремих статей. До реформи розподіл видатків на різні потреби здійснювався керівниками відомств, що породжувало безконтрольність у витрачанні коштів.

Бюджетний розпис включав всі види державних доходів та видатків. Спеціальні капітали і доходи міністерств були передані міністерству фінансів. Всього державному казначейству поступило 42 млн.крб., які раніше становили біля 300 спеціальних капіталів окремих міністерств.

Поряд з бюджетною єдністю запроваджувались заходи по забезпеченню єдності каси. Всі державні доходи зосереджувались у касах казначейства. Видатки проводились із цих кас відповідно до кошторисів та касових розписів. Запроваджувалась єдина система бюджетного обліку та звітності.

Фінансова реформа 1862 року проголосила принцип гласності бюджету. Уряд вимушений був прийняти таке рішення з метою підвищення кредитоспроможності Росії на міжнародному грошовому ринку. Зарубіжні банки вимагали інформацію про стан фінансів. З 1862 року державний бюджет став відкритим: річні розписи друкувались у вітчизняних та іноземних журналах.

Важливим елементом реформи було удосконалення системи державного контролю. На державному рівні формувався єдиний ревізійний орган, який мав право документальної перевірки всіх державних установ, у тому числі тих, які здійснювали поставки армії. На місцях були створені губернські контрольні палати та їх відділення. По новому положенню, розробленому В.Татаріновим, на державний контроль покладалось завдання попереднього розгляду річних кошторисів, які подавали міністерства при складанні бюджетного розпису, а також річного звіту про виконання державного бюджету.

Консервативні міністри виступили за обмеження проекту реформування державного контролю і Олександр ІІ не включив розділ, присвячений попередньому контролю.

Невдалою виявилася спроба встановити контроль за фінансовою діяльністю приватних і державних залізних доріг. У 1884 році було прийнято компромісне рішення: вводився контроль за діяльністю лише трьох приватних залізних доріг — Балтійською, Лозово-Севастопольською та Московсько-Брестською. Але у 90-ті роки контроль над залізницями був майже повністю припинений.

Отже, в результаті реформи 1862 року була створена система державного контролю, яка відповідала буржуазним принципам поточної документальної перевірки правильності та законності витрат окремих міністерств, відомств.

Непослідовний, компромісний характер реформи 1862 року відобразився не стільки на організаційно-правовій перебудові бюджетної справи, скільки на принципових основах реформи. Перехід Росії на нові, капіталістичні умови господарювання вимагав зміцнення державних фінансів, створення бюджетної рівноваги, покращення податкової системи. Це завдання реформи було вирішено ще менш успішно, ніж зміни в порядку діяльності фінансових та контрольних органів.

Найбільш важливим у реформування діючої системи оподаткування виявилась заміна винних відкупів акцизом на вино. Однак відкупники затримували повернення казні відкупних грошей. До 1864р за ними був борг у розмірі 54 млн.крб., який виплачувався протягом двох десятиліть. До 1880р. Цей борг все ще становив 15 млн.крб.

Необхідність відміни винних відкупів була пов'язана як із соціальними проблемами (“винні бунти”, викликані підвищенням цін на горілку та погіршенням її якості), так і з фіскальними інтересами держави.

У результаті реформи 1862 року поміщики і буржуазія були звільнені від сплати прямих податків, а селяни повинні були сплачувати викупні платежі, подушний податок і виконувати різні повинності. Податкова система зберегла кріпосні пережитки.