- •III Методи земельного права.
- •IV Поняття земельного права.
- •V Система земельного права.
- •VI Принципи земельного права
- •VII Джерела земельного права
- •VII.I. Поняття та класифікація
- •II X.Основні правила правозастосування.
- •IIX. I. Тлумачення правових норм.
- •IIX.II. Правила вирішення правових колізій
- •IIX. III. Заповнення прогалин у правовому регулюванні.
- •II. Особливості змісту права власності на землю
- •II.I. Особливості права володіння земельними ділянками
- •II.II. Особливості права користування земельними ділянками
- •III. Форми власності на землю
- •III.I. Право приватної власності на землю
- •III.II. Право державної власності на землю
- •III.III.Право комунальної власності на землю
- •III.IV.Право власності на землю Українського народу
- •III.V.Право колективної власності на землю
- •IV.Особливості права спільної власності на землю
- •3. Гетьманщина
- •5. Часи аграрної реформи е Російській імперії середини XIX сторіччя
- •6. Пореформений період другої половини XIX - початку XX сторіччя
- •7. Столипінська аграрна реформа в Росії
- •8. Регулювання земельних відносин часів унр
- •9. Розвиток земельного права за часів срср
- •9.1. Дореволюційний період
- •9.2. Період колективізації
- •9.3. Велика Вітчизняна війна та повоєнний період
- •9.4. Розвиток земельного законодавства після прийняття Основ земельного законодавства срср 1968 року
- •10. Особливості розвитку земельних відносин на Буковині
- •11. Особливості розвитку земельних відносин в Галичині
- •1.2. Приватизація земельних ділянок із земель запасу ( « повна модель » )
- •1.3. Приватизація земельних ділянок, раніше наданих у користування
- •1.4. Приватизація земельних ділянок колективами громадян ( юридичними
- •1.5. Приватизація земельних ділянок, що належали іншим суб’єктам
- •1.6. Особливості приватизація земельних ділянок для ведення фг.
- •Дарування
- •7. Рента
- •Публічно-правовий договір.
- •3.1. Припинення права власності як санкція за вчинене правопорушення.
- •Конфіскація за рішенням суду.
- •3.3. Невідчуження земельної ділянки іноземним особам та особам без громадянства у встановлений строк.
- •Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб.
- •Характеристика
- •4. Особливості підстав виникнення і припинення права землекористування.
III. Форми власності на землю
В земельно-правовій доктрині та законодавстві України склався поділ права власності на зем-лю за суб’єктами права на « форми права власності на землю».
Різні форми власності на землю з явилися з прийняттям Закону України « Про форми власності на землю » від 30.01.1992 року та ухваленням Земельного Кодексу України 1990 року, а у новій реакції від 13.03.1992 року, коли було запроваджено колективну та приватну форму власності на землю ( поряд із державною, яка була єдиною протягом всього « радянського » періоду ).
Такий поділ піддавався критиці, особливо це стосувалося так званої « колективної власності ». Можливо наявність критики призвело до того, що прийнята 28.06.1996 року Конституція України не містила конкретного посилання на форми власності, у тому числі і на землю. В Конституції го-вориться про власність на землю народу України ( ст.13 ), власність громадян, юридичних осіб та держави ( ст.14 ) та власність територіальних громад на землю ( ст.142 ).
На думку фахівця - земельника П.Ф. Кулініча в сучасних умовах поділ права власності на зем-лю за формами вже застарів, « необхідна відмова від поділу права власності на форми та види, що мають різний зміст, та створення єдиного інституту права власності».
Також необхідно відмітити, що чинний Земельний Кодекс України не оперує терміном « форми права власності », але розрізняє правовий режим:
приватної ( фізичних та юридичних осіб )
державної
комунальної власності на землю.
На думку багатьох дослідників крім вищеозначених трьох форм права власності на землю існує також 4) право власності на землю Українського народу.
Питання про 5) колективну власність на землю в сучасних умовах є дискусійним і тому нами детально розглядатися не буде.
Розглядаючи класифікацію форм власності на землю слід відмітити ще право власності інозем-них держав на землю, що передбачено ст.85 та ст. 129 ЗК України. Станом на сьогоднішній день в Україні поки ще немає випадків набуття земельних ділянок в межах України у власність інозем-них держав. Винятком може бути продаж земельних ділянок у власність посольства іноземної дер-жави.
III.I. Право приватної власності на землю
на 13.09.2005 р. у приватну власність громадян передано 50,7 % земель України, а 0,2 % - у власність юридичних осіб.
Згідно ст.80 ЗК України суб’єктами права приватної власності на землю є громадяни України та юридичні особи. А ст.81 ЗК України визнає суб‘єктами права власності на землю іноземних громадян та осіб без громадянства. Стосовно громадян України обмеження по об’єктному складу земель, що можуть перебувати у їх власності практично відсутні. Іноземні громадяни та особи без громадянства, згідно ч.2 ст.81 ЗК України, «... можуть набувати права власності на земельні ді-лянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ді-лянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Ст.81 та ст.145 ЗК України стверджує, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, але лише у спадщину і протягом року зобов’язані її відчу-жити. В разі невиконання цієї вимоги настають передбачені п. « д » ст.143 ЗК України наслідки, а саме, право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене.
Юридичні особи ( засновані громадянами України або юридичними особами України )
« можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності ...» ( ч.1 ст.82 ЗК України ).
Іноземні юридичні особи « можуть набувати право власності на земельні ділянки несільсько-господарського призначення:
а) у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні:
б) за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна.» ( ч.2 ст.82 ЗК України ).
Ч.3 ст.82 ЗК України визначає, що спільні підприємства ( засновані за участю іноземних юри-дичних і фізичних осіб ) « ... можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогоc-подарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб ».