1.3. Приватизація земельних ділянок, раніше наданих у користування

громадянам ( т.з. « спрощена процедура » ).

За даними Держкомзему України, станом на 01.10.2006 11,8 млн. громадян на площі 3.7 млн.га реалізували своє право на приватизацію земельних ділянок, наданих їм у користування, що стано-вить 87,1 % загальної кількості. Ці громадяни отримали 4,2 млн. державних актів на право власності на землю, що становить 35,6 % від кількості громадян, які приватизували свої земельні ділянки.

Процедура приватизація земельних ділянок, раніше наданих у користування громадянам ( т.з. « спрощена процедура » ) має такі стадії:

--- подача заяви з доданими до неї технічними матеріалами та документами, що під – тверджують розмір земельної ділянки, до відповідної ради або адміністрації ( ч.1,2 ст.118 ЗК України );

--- розгляд заяви відповідним органом ( протягом місяця ) та прийняття рішення про при-ватизацію земельної ділянки ( ч.2 ст.118 ЗК України );

--- видача державного акту та його реєстрація ( ст.125 ЗК України, Наказ Держкомзему Украї-ни № 43 від 04.05.1999 « Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди ) та договорів оренди землі»). Ця стадія може бути досить тривалою у часі.

Проблема. Цікавим є питання про те, яке користування – фактичне чи обов’язково право-мірне ( на підставі права ) – є передумовою для застосування спрощеної процедури приватизації земельних ділянок. Враховуючи положення ч.2 ст.118 ЗК України, за якими рішення приймаєть-ся « на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки », органи приватизації повинні виходити із презумпції правомірності фактичного корис-тування, проте у разі виявлення відсутності у заявника права користування відповідною земель-ною ділянкою, спрощена процедура застосована бути не може, оскільки у ч.ч. 1 та 2 ст. 118 ЗК України мається на увазі саме правомірне ( на підставі права ) користування земельною ділян-кою. Останній висновок має підтвердження і у судовій практиці: наприклад, рішення Дарниць-кого районного суду м.Києва від 12.01.2005 у справі за позовом громадянина К. до Київської міської ради про неправомірне рішення, яке порушує права та охоронювані законом інтереси та захист права власності, де зазначено таке: « технічний паспорт не посвідчує права користування земельною ділянкою, а лише відображає фактичний розмір земельної ділянки ».

Практичні поради: Для визначення, чи набула свого часу конкретна особа права користу- вання земельною ділянкою, а отже, чи не може вона приватизувати її за спрощеною проце-дурою, інколи буває необхідним звернення до актів законодавства, які на цей день втратили чинність. ( ЗК УРСР 1970 р. та ЗК України 1990 р. ).

Проблема. На практиці часто виникають ситуації, коли присадибні ділянки надавалися в користування у відповідності із раніше чинним законодавством ( зокрема, ст.ст. 63, 77 ЗК УРСР 1970 р.) у розмірах, більших, ніж норми безоплатної приватизації земельних ділянок, встановлених ст.121 ЗК України. Практика йде шляхом приватизації такої земельної ділян-ки як двох ділянок – присадибної та ділянки для ведення ОСГ. Формально, керуючись ст.186 ЗК України у цьму випадку необхідною є розробка проекту відведення, що автоматич-но перетворює процедуру приватизації на повну процедуру. Практично ж проект відведення не розробляється, відповідні межі встановлюються в процесі здійснення робіт зі складання державного акту на право власності на землю. Така практика не знаходить заперечень з боку судових інстанцій, проте вважаємо, що подібні рішення не відповідають вимогам чинного законодавства. Можливо, що саме законодаство потребує змін.

Проблема. Також на практиці часто виникає проблема, тісно пов’язана з попередньою.

Це проблема застосування чи незастосування до спрощеної моделі приватизації ст.121 ЗК України, яка передбачає норми безоплатної приватизації. Ст. 116 ЗК України розрізняє приватизацію « зе-мельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян » і « одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації ». Так само, розділяються відповідні процедури у ст. 118 ЗК України. На наш погляд, це свідчить про намір за-коннодавця не поширювати на « спрощену процедуру » норм безоплатної приватизації. Такий під-хід дозволяє вирішити й іншу проблему – невідповідність норм безоплатної приватизації чинним раніше нормам надання земельних ділянок в користування.

В Російській Федерації в аналогічній ситуації Конституційний суд прийняв рішення, що норми « на-дання земель» не поширюються на випадки « переоформлення » права на землю.

Практичні поради. За часів СРСР право користування земельними ділянками підтверджувало-ся документами, що не передбачали обов’язкового складання плану земельної ділянки. Тому зараз юридичні та фізичні особи, що мають право користування земельними ділянками, стикаються зі складнощами у застосуванні спрощеної процедури приватизації.